Азербайджан дорівнює Алієв, або Нафта і газ - від бога, влада - від батька

Тоді фактично відбулася перша на пострадянському просторі передача влади у спадок: Гейдар Алієв відійшов і його місце посів син Ільхам, передають Патріоти України з посиланням на 24 канал.

"З того часу Ільхам тримається за президентське крісло хваткою пітбуля. У 2018-у виграв свої четверті вибори, і залишається головним архітектором автократичної форми влади, яка тримається з одного боку на щедрих покладах нафти і газу, а з іншого – на силовиках і користуючись корупційними взаємозв'язками олігархічних кланів.

Політолог Расім Мусабєков так описав ситуацію, що склалася: "Він (Ільхам Алієв – ред.) зміг зберегти громадський спокій, який залишив йому наш національний лідер Алієв (Гейдар Алієв – ред.). Не було б стабільності і безпеки – жодні успіхи не стали б можливими".

ЦВК порахувала йому рекордні 86%. Згідно зі змінами, які раніше команда Алієва внесла до конституції, теперішня його каденція буде вже не п'ятирічкою, а триватиме сім років. А потім знову він зможе балотуватися на виборах президента: поправки про необмежену кількість президентських термінів також уже проголосували.

На цих виборах азербайджанський народ проголосував за стабільність, розвиток і прогрес. Я впевнений, що цей шлях приведе Азербайджан до щасливішого майбутнього, – заявив Ільхам Алієв.

А 15 років тому перемога Алієва-молодшого обернулася мало не громадянською війною. Прихильники опозиції розраховували побачити у президентському кріслі когось нового. Тому фактично передача влади від Гейдара синові Ільхаму їх неабияк розлютила. І поки Алієв-молодший готувався до інавгурації, Баку здригалося від мітингів та побоїщ.У жовтні 2003 понад три тисячі прихильників кандидата в президенти від найбільшої опозиційної партії Азербайджану – "Мусават" Іси Гамбара – рушили центральними вулицями столиці до площі Свободи. Мовляв, результати голосування підтасовані завдяки адмінресурсу клану Алієвих. І вимагали віддати президентство кандидату, який посів друге місце у перегонах – своєму лідеру Ісі Гамбару.

Опозиціонери були рішучими, і спочатку їм легко вдалося змести на своєму шляху кордони поліцейських. Хтозна, чим би все закінчилося, але Алієв кинув на допомогу силовикам бійців з полку внутрішніх військ. Водомети, сльозогінний газ, собаки і кийки закінчили бунт. Кілька десятків людей отримали важкі поранення, понад сотні – заарештовано.

Минуло 15 років, і сьогодні в Азербайджані мало кому вистачає сміливості відкрито критикувати владу. За це можна вилетіти з роботи або потрапити на кілька років за ґрати. Утім, Азербайджан як незалежна республіка дійсно зробив значний ривок уперед. Баку називають "Кавказьким Парижем". Фігура президента у 190 сантиметрів зростом ніби підкреслює відчуття стабільності і процвітання економіки. І якщо для одних це – впевненість у завтрашньому дні, то для інших – період застою і узурпації влади однією родиною.Гейдар Алієв прийшов до влади у 1993, коли Азербайджан перебував на межі громадянської війни. Виснажена 5-літньою війною з Вірменією за Карабах країна переживала дуже важкі часи: зруйнована економіка, сплеск злочинності, безробіття. Перший президент незалежного Азербайджану Аяз Муталібов утік. Другий, Елчібей, виявився романтиком, безсилим перед викликами часу і зазіханнями на владу бунтівника Сурета Гусейнова. Той з танками вже йшов на Баку.

Алієв на тлі політичних розчарувань виглядав чи не єдиною надією. Багато хто пам'ятав його 15-річну каденцію на чолі республіки у період із 1969 по 1982. І корупційну радянську стабільність на тлі "буремних 90-х" теж вже сприймав з ностальгією. Найвпливовіша на той час партія "Народний Фронт", яка перед цим здійснила переворот і поставила на пост президента Елчібея, тепер опинилася під загрозою знищення з боку Гусейнова. Саме вони запросили розв'язувати проблеми в Баку Гейдара Алієва.

За 10 років при владі, з 1993 по 2003, йому вдалося стабілізувати політичну ситуацію в країні. Він запровадив приватну власність, зняв мораторій на продаж землі і відмовився від планової економіки. Але головною фішкою були Бішкекські домовленості про перемир'я в Карабаху, які зупинили активну фазу війни. А також допуск іноземних інвесторів до розробки покладів нафти і газу в Каспії, що змусило запульсувати економіку країни. Разом із стрибком цін на нафту на початку 2000-х в Азербайджан потекли нафто-газо-долари.За іншою версією, стабільність Алієва-старшого досягнута була зовсім не демократичними методами. Він використовував силовиків для придушення бунтів і опозиційних ініціатив. Зокрема, при ньому відбулися перші суди за наклепи і за ґрати в Азербайджані почали кидати журналістів.

Ільхам Алієв, президент Азербайджану з 2003 і до сьогодні, у 2017 зробив свою дружину Мехрібан віце-президентом з доволі широкими політичними повноваженнями. А на горизонті вимальовувалася перспектива повторення передачі престолу новій генерації Алієвих. За азербайджанською Софі Лорен – достатньо амбіцій, щоб мріяти про президентство, адже Мехрібан підтримує один із найвпливовіших кланів країни – Пашаєви.

Крім Пашаєвих, у команді Ільхама повно динозаврів, які залишилися при посадах ще з батьківських часів, переприсягнувши Алієву молодшому. Раміз Мехтієв, 80-річний голова президентської адміністрації 23 роки, Артур Расізаде, 83-річний прем'єр, на посту 22 роки. Акула будівельного бізнесу і пожирач урядових програм фінансування – 78-річний віце-прем'єр Абід Шаріфов, на посаді 23 роки. Міністр внутрішніх справ Раміль Усубов відповідає за порядок в країні останні 24 роки. Ще один стовп, на який спирається Алієв – 73-річний заступник прем'єр-міністра Ягуб Еюбов, незмінний уже 19 років з головним завданням – відмивати в Європі гроші панівної сім'ї.Верхівка влади в Азербайджані, з одного боку, нагадує сімейний бізнес. Королівське життя ведуть лише фаворити президента. Наприклад, дружина голови Міжнародного Банку Заміра Хаджиева засвітилася у найвідомішому лондонському універмазі Herods, зробивши там покупки на 16 мільйонів фунтів. А з іншого боку, азербайджанська влада нагадує партійний апарат часів кінця радянського застою. Старці при владі – теж ознака корумпованості: правило, доведене СРСР.

Міжнародний скандал щодо відмивання грошей через офшори зачепив і Азербайджан. Панамські документи говорять про майже три мільярди доларів, вимитих з бюджету країни через понад два десятки офшорних компаній, підконтрольних сім'ї Алієвих. Доньки президента Лейла і Арзу Алієви зараз володіють компанією Pasha-Holding, якою до цього керував батько першої леді країни Аріф Пашаєв. Члени сім'ї також мають тісні стосунки з корпорацією Ata-Holding, якій належать великі частки в банківському, телекомунікаційному, гірничодобувному і нафтогазовому бізнесах.

Згідно з документами, Ata-Holding на 75% належить компаніям, в яких Лейла і Арзу Алієви – керуючі, а основний контроль належить Гейдару Алієву-молодшому. Родині президента також належать кілька банків, будівельних компаній, два з трьох найбільших мобільних операторів Азербайджану. Члени сім'ї також володіють 11 особняками в Дубаї, а також нерухомістю в Лондоні, Парижі, чеських Карлових Варах, Москві, курортом Шах-Даг в Азербайджані і курортом в Чорногорії.В країні на сьогодні понад 100 політв'язнів. Майже три мільярди доларів пішло на піар влади Азербайджану за кордоном. Вдома це роблять медіа з подачі радника президента Алі Гасанова. Розбудована машина пропаганди створює позитивну картинку Ільхаму Алієву. Він може показово на камери пограти на публіку м'язами, як Путін чи Бердимухамедов.

Основний посил, який іде із офіційних ЗМІ наголошує на стабільності, яку принесли Алієви. Мовляв, правила гри такі: ви даєте нам владу, а ми вам – порядок і умовний поступовий добробут. Як результат – Азербайджан є країною з одного боку із замороженим військовим конфліктом, з іншого – місцем проведення етапів фешенебельної "Формули 1".

Створення кланової олігархічної системи влади не заважає Алієву бути "рукопожатним" у світі. Порушення прав людини і корупція не сильно псують імідж влади, яка доволі грамотно балансує між Заходом і Москвою. Більшість інвестицій на розробку азербайджанських нафтогазових родовищ належать американським і британським корпораціям.

Якщо, наприклад, номінальним головою країни є король, а прем'єр може обиратися хоч п'ять разів підряд – то це не сильно відрізняється від того, що є в нас. Я вважаю себе головою виконавчої влади. І вибори у нас відбуваються. Внутрішні проблеми країни, її традиції, історія, ставлення народу до лідерів нації – все це треба залишити народу країни. Йому вирішувати, – так відповідав Ільхам Алієв на закиди, чому він залізною хваткою тримається за трон і чи збирається правити вічно.

А рішення прогнозовані: вірні люди при владі допомагають забезпечувати стабільність. В Азербайджані такий стан речей кидає довгі тіні на рівень життя простих людей. Середня зарплата у 300-400 доларів – доволі скромний показник для країни з щедрими покладами нафти. 67% економіки – в тіні. І абсолютно все можна вирішити через рушват, тобто – хабар."