Київ потонув у пропозиціях про наукові ступені за гроші, а в регіонах ця незаконна послуга коштує дешевше.
Фейкова наука за гроші досягла нечуваних розмахів, а головне смокче гроші з кожного щодня, навіть якщо ви про це не здогадуєтеся, передають Патріоти України.
У рекламі дисертацій за гроші потопає весь інтернет, фірми так і називаються - на кшталт "Наука Сервіс", "Дисертація України" тощо. Для медиків кандидатську дисертацію вам може організувати один із харківських лікарів, який не криючись виставляє своє фото. На кожному такому сайті все вказано із чітким прайсом.
У фірм, що пишуть дисертації за гроші, є свої офіси. Вони працюють щодня. Лише у Києві вдалось нарахувати з десяток таких підприємств.
Один із київських науковців розповів, як саме працює величезна машина із вироблення фейкової науки. "Є спеціальні кафедри, відділи. Там є аспіранти, лаборанти, кандидати наук у тому числі. Їм надходить завдання зверху і вони сидять і дружньо пишуть наукові так звані роботи", - розповів він.
Дисертації можна замовляти через спеціальні фірми або напряму. Вартість залежить тільки від рівня інституту або університету - купити можна всіх. "Найдорожчий університет Шевченка, харківська академія Ярослава Мудрого. Найдешевші - периферійні виші як Дніпровський інститут внутрішніх справ. Якщо ми говоримо про університет Шевченка, то менше 30 тисяч доларів вам дисертацію ніхто не напише", - додав науковець.
Провінційні виші правлять за дисертацію від 5 тисяч доларів. На додачу платити доведеться за саму організацію захисту, вчену раду, опонентів. До речі, це стосується і тих, хто пише дисертації по-чесному. "Опонент попросить від 300 доларів до 1000 доларів. В залежності хто кого як розводить на гроші. Це за його приїзд", - додав він.
І всі навколо вдають, що будь-яка нісенітниця - наука. Зокрема, бачать, що людина не знає теми, бачать, але той керівник погоджує з членами вченої ради захист цього недоумка.
Загалом від 1993 року в Україні захистили близько 200 тисяч дисертацій (18 тисяч докторів наук, 156 тисяч кандидатів). У середньому по дві тисячі на рік. Скільки з них фейкові - важко підрахувати. За деякими відомостями, таких близько половини. "Купа народних депутатів, міністрів, заступників міністрів. У нас тільки-но ти зайняв якесь місце, пишуться роботи, я не можу називати прізвища, але багатьом пишуться роботи працівниками вищих навчальних закладів і вони лише приходять, знаєте є прислів’я про 15 хвилин ганьби, а потім ти все життя хизуєшся ступенем", - додав доктор юридичних наук Володимир Сущенко.
І справді, подивитися тільки на президентів, усі - кандидати наук, найрозумнішим був Віктор Янукович. Він захистив ще й докторську на додачу в Інституті економіко-правових досліджень Національної академії наук, хоча писати слово професор без помилок так і не навчився. 107 депутатів Верховної ради мають науковий ступінь. Кандидатом наук є навіть Михайло Добкін. Дисертації сотнями захищають державні службовці, судді, прокурори, медики та педагоги.
"На відміну від багатьох європейських країн у нас діє інституціоналізована державою система ступенів і звань. І за ці ступені і звання людям платять додатково гроші, незважаючи, працюють вони в науці чи ні", - повідомив член Наукового комітету при Міністерстві освіти та науки України Олексій Колежук.
Одного разу присуджений кандидатський ступінь означає 15% від зарплати щомісяця пожиттєво. Докторський ступінь - 20%. І хоча держслужбовцям торік ці надбавки скасували, додаткові гроші і досі отримують, наприклад, судді та прокурори, та й загалом усі, хто працює у державних установах. 15% наче небагато, але навіть якщо лише половина із кандидатів наук, які захистилися після незалежності, отримують цю надбавку, і навіть якщо у них мінімальна зарплата, виходить більше 50 мільйонів гривень щомісяця на усіх цих справжніх і несправжніх вчених.
Аби боротися із фейковими дисертантами, держава вирішила закрутити гайки. Ще міністр освіти Дмитро Табачник встановив поріг для кандидатів наук із 5 обов’язкових наукових статей в окремих журналах. За публікацію там вчені мали платити десь 500 гривень. Потім з майбутніх кандидатів стали вимагати закордонного стажування та чудового знання англійської мови. Все б нічого, якби це не відкрило нові напрями бізнесу. "Стажування за кордоном з отриманням В2 зводиться до туристичної поїздки на тиждень. Протягом цієї поїздки одного разу тебе привозять до якогось університету. І всім дадуть В2", - сказав доктор юридичних наук Олексій Кресін.
Вчений Олексій Кресін пише англійською монографії та читав лекції в Гарварді та Сорбонні. Однак він досі не має відповідного сертифіката. Нещодавно науковий комітет при Мінстерстві освіти і загалом запропонував - дозволяти захист тільки тих кандидатів, які мають щонайменше три публікації у журналах Скопусу - це світова наукометрична база, куди входять переважно закордонні журнали.
Здається, ідея непогана, от тільки публікація у журналі Скопусу - справа складнодоступна, і переважно за гроші - це вже не 500 гривень, а мінімум 500 доларів. Офіційно і тільки за публікацію.
В Україні журналів, що входять до бази Скопусу, дуже мало. Натомість кілька сотень є в Росії, де вже давно запровадили таке оцінювання вчених. Деякі скопусівські журнали дуже сумнівні, наприклад, журнал "Русин" пише статті із сепаратистським напрямом, хоча офіційна його реєстрація у Молдові, за деякою інформацією, працює він у Придністров'ї. Аби опублікуватися - прайс у доларах. Яка наукова цінність опублікованої у Придністров'ї наукової роботи - питання риторичне.
"Усі ці фільтри за великим рахунком розраховані на більш добросовісних людей. Їм створюються додаткові труднощі і складнощі, а ті, хто обходили перепони, вони так і продовжують обходити", - констатував Сущенко.
Ані в Європі, ані в Америці науковців не контролює держава, не встановлено кількості публікацій та стажувань, не вказано нічого про журнали. Дивно, але фейкових вчених теж нема. Можливо тому, що жодних доплат немає за науковий ступінь. Є лише гідна зарплата тим, хто справді щодня кропіткою працею робить науку.
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.
