Роман зіграв, як справжній майстер штрафного майданчика, пробивши головою на випередження з меж карної зони, передають Патріоти України.

Але не тільки голами запам'ятався у цій грі український нападник. Уболівальники "Альбасете" у соцмережах аж пищать, відзначаючи націленість на гру та шалений ентузіазм Зозулі. Називають його людиною, яка дає команді характер. Мовляв, це він заводив і надихав партнерів на постійні атакувальні дії, коли не все виходило на полі. Таке враження, що з народною любов'ю до українця в Альбасете скоро місцеві фанати підшуковуватимуть йому місце під пам'ятник у столиці своєї провінції.

Про пам'ятник – це, звичайно, жарти, але головному тренеру збірної України Андрієві Шевченку, мабуть, варто задуматися. Зважаючи на дефіцит форвардів у головній команді країни.

В іспанському футболі на будь-яких щаблях конкуренція потужна. І коли на перших ролях перебуває наш футболіст – це вже варте уваги. Роман Зозуля знайшов свою команду і тягне її до Прімери. Хоча, якщо проаналізувати щільність учасників лідерської групи Сегунди, все ще може змінитися, та все ж факт залишається фактом: українця обожнюють фанати колективу, який є фактичним лідером змагань.

Останнім часом в Україні розгортається кампанія щодо натуралізації для збірної форварда "Шахтаря" Жуніора Мораеса. Аргументують це якраз вище згаданим браком кваліфікованих наконечників атак. Але чи настільки сильніший український бразилець від іспанського українця? Стосовно цього можна сперечатися.

До того ж Мораесу, який на теперішній момент, будьмо відвертими, виглядає якісно сильнішим футболістом, ніж Роман, у квітні вже виповниться 32 роки, тоді як Зозулі у листопаді – 30. Тобто на 2,5 року перевага у віці – на користь гравця "Альбасете".

Є й інший фактор. Жуніор Мораес, делікатно кажучи, негарно перейшов із київського "Динамо" в донецький "Шахтар". Чимала група "динамівців", в тому числі й збірників, ставляться до того вчинку відверто негативно. Тож складно сказати, як поява неоднозначного форварда може вплинути на мікроклімат у таборі "синьо-жовтих".

Із Зозулею в цьому плані простіше. У національній збірній у нього чимало друзів, стосунків ні з ким він не псував, має репутацію бійця та надійного партнера на футбольному полі.

Однак, якими би не виявилися всі аргументи "за" і "проти" того чи іншого виконавця, вирішувати все ж Андрієві Шевченку та його найближчим радникам. А про Романа Зозулю вони, схоже, останніми роками забули. А, може, є якісь інші причини такого ігнору?...