"Дайте нам хоч якийсь знак, що ми потрібні! Що ви взагалі збираєтеся нас визволяти! А то тільки на блокпостах "нех*й шастати" пишете..."

Про це написала українська журналістка Марина Курапцева на своїй сторінці в соцмережі Facebook, передають Патріоти України.

"Про повернення окупованого Криму до складу України кажуть жителі півострова. Крим для мене - особливий біль. Стільки повідомлень я не отримую навіть з рідного Донбасу. У всіх - відчай, надія, любов до України. Більшу частину я просто читаю, відповідаю на них, але ніяк не використовую в своїй роботі. Іноді це коментарі до моїх постів.

Тепер з'явився привід показати ці повідомлення тут - звичайно, анонімно. Я не буду називати навіть міста. Давайте подивимося, чи потрібно вводити в законодавство агресивний термін "колаборанти", а потім шукати серед жителів окупованих територій "зрадників". Або, все-таки, варто зосередитися на правозахисті та удосконаленні законодавства?" – написала журналіст.

Вона навела цитати різних мешканців окупованого Криму:

"Україна відмовиться від претензій на Крим в обмін на беззаперечне повернення Донбасу. Найактивніші розчиняться на просторах РФ. А також всі бажаючі".

"Я не вважаю, що мої права в чомусь зачеплені українською стороною, просто хотілося б все виправити, все повернути на круги своя. Я так думаю, що жителі Криму винні частково, так як на них чинився тиск з боку ЗМІ та Росії, звідси і неправильні вчинки, бо наші люди не вміють піддавати аналізу інформацію. Ще мені здається, що примирення буде нескоро і хворобливим, або взагалі його не буде".

"Дочко, мені дуже боляче про це говорити. Я так розумію, викинули нас, відрізали і забули. А ми тут живі люди, взагалі-то, ми тут Україну чекаємо, не всі, але чекаємо, тому що це наша країна. Хотілося б, щоб все було як раніше, але я бачу, що не буде. Не буде. А якщо приймуть такі закони, якихось колабораціоністів шукати, тоді навіщо мені така батьківщина-мачуха? Мене запитали, як мені тут живеться? Чи не цікаво?".

"А свої українські ЗМІ ніхто не хоче перевірити на колаборантів? Ні? Вони таку пургу гонять про нас, викликають таку ненависть, що сама дивлюся і думаю: Господи, то за кого ж нас у своїй же країні вважають".

"Можливо, трохи охолодити голови? Я через патріотично-переможну істерію не бачу, куди мені йти, де правильний шлях. Тому що мене лякають люди з портретами давно померлих діячів і політиків, це все одно як діда на паличці носити на 9 травня, те ж саме. Нам би розібратися, чого ми хочемо. Якщо ми не потрібні - ок, я буду орієнтувати свій невеликий бізнес на Росію. Якщо потрібні - буду терпіти далі і викручуватися до звільнення. Дайте нам хоч якийсь знак, що ми потрібні! Що ви взагалі збираєтеся нас визволяти! А то тільки на блокпостах "нех*й шастати" пишете...".