До річниці трагедії Бабиного Яру: У Києві поліція, яка допомагала у знищенні євреїв, складалась переважно з військовополонених Радянської армії

До окупації нацистсько-фашистських військ євреї складали чверть жителів Києва, приблизно 160 тисяч осіб. Після визволення Києва у 1943 році кількість представників єврейського народу зменшилася до кількох сотень. Частина євреїв встигла евакуюватися з охопленого війною міста, а більшість загинула від рук завойовників, передають Патріоти України.

29-30 вересня Україна та весь світ згадують жертв однієї з найбільших трагедій ХХ століття — масового вбивства у Бабиному Яру. У ці дні рівно 77 років тому гітлерівці відібрали життя у 34 тисяч євреїв. Загалом за роки війни на цій території загинуло понад 100 тисяч осіб.

Для того, щоб з'ясувати причини цієї трагедії та зрозуміти поточний стан речей, журналісти поспілкувався із доктором політичних наук, співробітником Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. Ф. Кураса НАН України, Владиславом Гриневичем.

У бліц-інтерв’ю обговорили причини війни, кількість загиблих, роль українських націоналістів та ідею створити на місці Бабиного Яру меморіальний комплекс.

— Трагедія у Бабиному Яру відбулась 77 років тому, але досі історики називають різні цифри жертв: деякі — 30 тисяч, а хтось і 100 тисяч. Які цифри, на вашу думку, є реальними?

— Насправді тут немає жодних розходжень, всі більш-менш називають одну й ту ж саму цифру. Питання в іншому, якщо ми говоримо про вбивство у перші два дні — це приблизно 34 тисячі осіб, вбивали тільки євреїв. Жертви були й до того, але масові розстріли тривали у ці два дні. Євреїв вбивали і потім. У чому і особливість трагедії — вбивали їх лише за те, що вони євреї. Не питали, комуністи вони чи ні. Загалом вважається, що жертвами стали понад 50 тисяч євреїв за цей період.

Загальна кількість вбитих у Бабиному Яру — понад 100 тисяч осіб. Поіменно встановити їх кількість важко. Крім євреїв там були і військовополонені, декілька таборів циган, душевнохворі. Спочатку вбили тільки євреїв, а потім і інших хворих. Чимало серед вбитих було і просто мирних киян. Насправді чисельність загиблих була понад 100 тисяч осіб. Взагалі до 70% жертв були євреї.

— Бачив таку інформацію, після трагедії у Бабиному Яру в регіоні майже не залишилось євреїв. Йшлося навіть про декілька десятків осіб.

— Є таке страшне слово — Голокост, масове вбивство євреїв. Фактично німці поставили завдання всіх знищити. Як тільки вони зайшли на територію колишнього СРСР вони почали вбивати спочатку на Волині, а згодом і на Галичині. Це в науці називається Голокост кулями, бо в Європі більшість вбивали газом у концтаборах. У Східній Європі переважно розстрілювали, і коли Червона армія звільнила регіон, євреїв майже не було. Найбільше їх лишилося на Буковині, там було до 50 тисяч людей.

— Хто брав участь у розстрілах, дивізії СС ?

— Ні, дивізії Ваффен СС воювали на фронті. Євреїв вбивали здебільшого німецькі мобільні підрозділи. Зокрема у Києві частини зі складу айнзацгрупи С.

Їм допомогала німецька військова поліція, подекуди було задіяно Вермахт, а також місцеву поліцію на основі добровольців. У Києві поліція, яка брала участь у знищенні євреїв, складалась переважно з військовополонених Радянської армії. Вони здійснювали доправлення євреїв до місця розстрілу, сортування одягу загиблих та інші функції.

— Чи брали участь українські націоналістичні організації у цих кампаніях?

— Стосовно Бабиного Яру — ні. Жодних доказів, що вони брали участь — немає. Можливо, хтось десь і знайде, але поки є тільки непевні свідчення. Йдеться про Буковинський курінь ОУН (М), який дійшов з Буковини (звідки їх витіснили румуни) пішки до Києва. У Житомирі на його основі почала формуватися поліція. Можливо, ця частина і була у Києві, але те, що вони брали участь у розстрілах — документальних фактів немає.

— З моменту трагедії минуло 77 років. Більшість документів були розсекречені?

— В Україні так, у нас майже немає секретних документів.

— Як загалом наша держава працює з Національним заповідником? Чи достатньо коштів виділяється, чи вистачає фінансування?

— Це складна історія. Всі президенти незалежної України мали специфічну політику щодо цього питання, але лише за часів президента Петра Порошенка це місце пам’яті прямо пов’язується з Голокостом. Останні 4 роки стосовно цього було багато сказано. Найбільше — коли відзначали 75 років трагедії. Щодо Голокосту в Україні, це явище визнане та вивчається в освітніх закладах. Існують центри, що вивчають Голокост. Україна підписала конвенцію, в якій визнала і зобов'язалася активно заявляти про цю тему.

— У Києві є ідея створити Меморіал жертвам Голокосту. Цим питанням займається група бізнесменів. Як ви до цього ставитеся?

— Позитивно. У нас є три головних проекти, які мають на меті облаштувати територію.

Перший проект — музей Бабиного Яру. Тут буде все про жертви, про саму трагедію. Також і про Куренівську трагедію, коли у 1960-х роках прорвало дамбу і загинули сотні, тисячі людей.

Другий проект — від канадської організації Ukrainian Jewish Encounter, яка проводила проект конкурсу. Були подані цікаві проекти, які ставлять за мету створити масштабний парк. Бабин Яр — це ж не лише масові вбивства, а й Київська церква — одна з найстаріших. Це й інші речі, які розташовані на цій територій.

Третій проект — меморіальний центр, який фінансують частково бізнесмени з Росії, що мають українське походження. А також вкладатимуть гроші і вітчизняні заможні люди, які хочуть створити музей Голокосту. Цей проект дуже потужний, він має свій сайт, його працівники збирають матеріали.

Всі ці проекти мають бути об’єднані, влада має виступити не керівником, а координатором. Вона може зробити велику послугу нашій державі.