Донецьк стає зоною повноцінних бойових дій (мапа)

Хоч рівень напруження останніми днями помітно знизився, але все одно бойовики продовжують свої підступні обстріли, внаслідок яких продовжують гинути українські воїни, передають Патріоти України з посиланням на Depo.ua.

Особливо гаряче останніми днями в придонецькій частині лінії фронту – по лінії ЯБП – Спартак. І хоч при цьому реактивна артилерія не застосовується, зате активно використовуються гранатомети різних модифікацій, великокаліберні кулемети, а подекуди навіть БМП. При цьому кожен з обстрілів тривав у середньому від години до двох.

Оборону тут тримає 72-га окрема механізована Красноградсько-Київська бригада (72-га ОМБр), яка потерпає від обстрілів донецьких терористів не лише в Пісках, але й у Кам'янці під Авдіївкою, куди терористи також луплять з території Донецька.

Взагалі, Донецьк відіграє важливу роль не лише тому, що це адміністративний центр і так звана "столиця" так званої "ДНР". В часи глобального гібридного тероризму, частиною якого за всіма ознаками є нинішня військова агресія Росії на Донбасі, Донецьк – це великий прифронтовий майданчик зі щільною житловою забудовою, з якої можна майже безкарно вести обстріли підконтрольних Києву території – як військових позицій, так і мирних поселень. Чим, власне, й замаються протягом трьох останніх років терористи "ДНР".

І до недавнього часу ці обстріли й справді миналися для них майже безкарно, адже з українського боку лінії фронту добре розуміють: якими б "ватними" не були жителі Донецька, але це, перш за все, мирні жителі, яких терористи використовують для прикриття.

У зв'язку з цим довгий час Збройні сили України не відповідали на обстріли, які ведуться з меж самого Донецька. Така ситуація терористів не влаштовувала (очевидно, вони розраховували на вогонь у відповідь, щоб потім показати на РосТБ руйнування після обстрілів укропів), тому вони навіть облаштували на західних околицях міста вогневі точки, направлені на схід, з яких гатили як по Донецьку, так і по Макіївці.

Наприклад, жителі Київського району Донецька давно вичислили і викинули в інтернет координати вогневої точки на західній околиці міста, яка направлена на схід і з якої бойовиками неодноразово вівся обстріл житлових районів міста. Це шахта "Жовтневий рудник" у Донецьку, яку контролюють терористи (справа на фото видно залізничний вокзал).

Однак, час не стоїть на місці і українська армія хоч і не так швидко, як всім нам хотілося б, але все ж таки модернізується і вдосконалюється. І якось так збіглося у часі, що поява в українських артилеристів планшетних комп'ютерів зі спеціальними програмами наведення вогню співпала з початком ліквідацій вогневих точок бойовиків на території густонаселених міст.

Ми вже писали про те, як "гасились" вогневі точки бойовиків у Донецьку. Наприклад, 14 червня бойовики весь день вели вогонь з території заводу "Точмаш" що на Путилівці (промзонна частина Київського району), а наступної ж ночі зловили приліт української арти, який повністю зруйнував вогневу точку, не спричинивши при цьому жертв серед мирного населення.

Але не артою єдиною, як то кажуть. 22 червня в районі Вєтковських ставків (Київський район Донецька) прогримів вибух і над містом піднявся невеликий "гриб" чорного кольору, який розвіявся через 10 хвилин. За свідченнями очевидців, вибух був надто потужним, як для міни чи артилерійського снаряду. Швидше за все мав місце підрив чогось вибухонебезпечного (наприклад, складу з боєприпасами чи пальним).

Потім був вибух на території Торгового інституту ДНУ, який спочатку терористи намагались видати за природній катаклізм ("підмив несучих конструкцій через сильні зливи"), але коли доказів стало надто багато – змирились з версією про підрив.

А буквально вчора, 4 липня, місцеві жителі виявили на вулиці Щорса в житловому секторі, поблизу Харчового коледжу, вибуховий пристрій з дистанційним управлінням. Крім цього, в районі "ДонецкСити" містяни чули гучний вибух, після якого зник мобільний зв'язок. Прес-служба терористів поспішила списати це на діяльність укроДРГ, хоча не зовсім зрозумілою є мета підриву Харчового коледжу.

В цілому ж відносини ЗСУ і терористів Донецька вже набувають ознак певної стабільності і в них прослідковується чітка закономірність: спочатку терористи з вогневих позицій, розташованих на території міста, обстрілюють підконтрольні Києву території, потім українські воїни шляхом вилазок у тил ворога, або влучною роботою обладнаної планшетами артилерії "гасять" ці вогневі точки і на деякий час у цьому районі настає тиша. А потім все повторюється по новому.

Судячи з усього, українські воїни намацали єдиний дієвий аргумент, який розуміють терористи – аргумент сили. Адже, як показують події останніх тижнів: можна скільки завгодно домовлятися про перемир'я та оголошувати різноманітні режими тиші, але поки бойовики не отримають "по шапці" – вони не втихомиряться.

Також не можна не відзначити й інший аспект. Якщо раніше вогневі точки на території Донецька були перевагою терористів перед ЗСУ, то останнім часом це твердження стало досить спірним. Такими темпами скоро може дійти до того, що густонаселений Донецьк у прифронтовій зоні стане не перевагою, а тягарем для терористів "ДНР".