Доторкнутися до хмар, або Чому варто піти в гори (фото)

Чому людей так тягне підкорювати вершини і як поїздка у гори може вплинути на життя, - розповіла Анастасія Дячкіна, передають Патріоти України.

Колись давно, близько 10 років назад, я вперше потрапила у Карпати і зрозуміла, що це моє. Я не знаю, що саме мене тоді так привабило, але та поїздка закарбувалась у пам’яті на довгі роки. Тому згодом я почала професійно займатися туризмом, зокрема походами.

Навіть не зважаючи на достатній досвід у цій сфері, я й досі не можу відповісти на головне запитання, чому я цим займаюсь. І ви не подумайте, я така не одна. Насправді, багато людей так само не можуть дати конкретної відповіді.

Та все ж, спробую виділити кілька основних причин, чому таки варто хоча б раз у житті сходити у гори.

Неймовірна природа

Мабуть, це найочікуваніша причина, яку ви могли б тут побачити. Але так воно, власне, і є. Гірські пейзажі – неперевершені. Ви тільки уявіть: тихий спокійний, трохи містичний ліс з десятками відтінків зеленого, і не тільки, височезні кам’яні гори, безкраї простори, хмари просто над головою, лишень витягни руку і доторкнись до чогось неземного. І це я зараз у прямому сенсі.

Трохи згодом хмари розступаються і на горизонті з’являються маленькі будиночки. Завжди дивуюся, як вони так міцно вхопилися за землю на схилі і не відпускають її, як люди щодня добираються до своїх домівок, і як гармонійно це все доповнює загальну картину.

Переводиш погляд у бік і бачиш невеличке озеро. Ця маленька блакитна пляма дає очам відпочити від перегляду повної палітри зелених кольорів.

І все, чого тобі хочеться – взяти до рук чашку гарячого чаю, зручно вмоститися на прохолодній землі, і просто дивитися далеко-далеко за небокрай.

Вражають масштаби. Насправді вражають. Ти бачиш гори, гори, і знову гори. Вони безкінечні і такі різні. Можна годинами вивчати кожен пагорб і кожен кущик на ньому. В такі моменти розумієш, в якій таки красивій країни ти живеш. А від думки, що це усе твоє, рідне, на душі стає якось по-особливому тепло й радісно. І от, здавалось би, людина просто сидить собі на килимі і дивиться кудись, навіть ні з ким не розмовляючи, проте саме в цей момент її переповнюють такі емоції, які не завжди здатні викликати живі істоти.

І якою б якісною не була фотографія, вона не передасть на 100% всього того, що можна побачити на власні очі.

Аналіз можливостей та перезавантаження свідомості

Кажуть, що гори не терплять слабких. Так, це правда. І мова йде не лише про фізичну підготовку, а й про силу духу людини.

Гори – це місце швидких рішень, холодного розуму, рішучості та готовності витримати будь-який удар.

Перше, з чим зустрічається мандрівник – стихія. Погода в Карпатах, як дівчина, яка не знає, що вдягнути на побачення, тому стоїть перед дзеркалом і приміряє усе! А дзеркало – це ти.

Ти можеш йти під пекучим сонцем у супроводі ранішнього співу пташок, а вже за кілька хвилин вони замовкнуть і ти опинишся в епіцентрі грози. Блискавки одна за одною будуть розсікати небо, а грім стоятиме такий, наче за спиною щойно впала скеля. І все, що тобі залишається – це просто чекати і сподіватися, що жодна з блискавок не влучить у тебе. А найжахвиліше у такій ситуації – це те, що ти нічого не можеш вдіяти. Перед природою у тебе зв’язані руки.

В такі моменти ти особливо починаєш цінувати життя. Усе інше відходить на другий план, а єдине, на що ти здатен – аналізувати свої помилки. Ти усвідомлюєш речі, про які раніше було навіть боязко подумати, і розумієш, що усі проблеми насправді сидять у голові.

Ти стільки разів казав слово “Ні”, не замислюючись про те, що іншого шансу більше може й не бути. Тоді настає переоцінка цінностей. Ти звільняєш свій мозок від зайвого і акцентуєш увагу на дійсно важливих аспектах.

Тобі здається, що вже минула ціла вічність і все життя промайнуло перед очима. А по факту пройшло лише кілька хвилин і грайливі промінчики сонця знову з’являються на небі.

Ти продовжуєш йти далі, але вже зовсім іншою людиною. Можливо, саме така злива була потрібна, аби прибрати тяжкий бруд, що так міцно в’ївся у свідомість.

Потрапивши у гори, люди часто дивуються здібностям та якостям, які у них проявляються. За другим диханням відкривається і третє, і четверте. Насправді, ми здатні набагато більше, ніж ми думаємо.

Гори – як наркотик

З кожним новим приїздом у гори ти усвідомлюєш, що стаєш все більше залежним від них. Вони манять, вони захоплюють, беруть у полон та витягують тебе з реального життя. Ти наче поринаєш у якийсь дивний вигаданий світ. Потрапляєш у казку, де стаєш головним героєм. Тільки ти і гори. І ніхто не втручається.

Щоразу я думаю про те, аби зупинитися та повернутися до нормального життя, але тільки-но бачу знайому місцевість на фото або краєм вуха чую розмови про гори, як знову купую квитки і збираюсь у чергову подорож.

Гори – це справжня залежність, від якої неможливо позбутися. Вони забирають у тебе всі сили, обмінюючи їх на шалені емоції. Вони відкривають свідомість та оголюють найщиріші почуття. Це наче стриптиз, тільки духовний.

“Если друг оказался вдруг”

Походи – це чудова нагода згуртувати колектив. Останнім часом усе більше компаній практикують тімбілдинг саме у горах.

Якщо ви хочете перевірити на міцність дружні чи будь-які інші стосунки – гори найкраще місце для цього. Бувають такі ситуації, після яких просто неможливо залишитися звичайними знайомими. І це саме такий приклад. Ви відкриваєтесь одне одному, показуючи себе справжнього, робите речі, для яких раніше не вистачало якогось поштовху.

Люди, які разом пройшли через випробування, починають краще розуміти однин одного. А завдяки новим проявленим якостям та емоціям зміцнюються і сприйняття своїх колег по нещастю.

Вирубка лісів

За останні роки ліси в Україні скоротили на 11%. Браконьєри вирубують мінімум три мільйона кубометрів деревини за рік! А це близько 20% від загального об’єму виробництва в країні.

За 4 роки в Карпатах знищили територію, загальна площа якої дорівнює розміру 111 футбольних полів!

І така масова вирубка лісу – не лише естетична проблема. Завдяки кореневій системі дерева на схилі вбирають у себе вологу. За рахунок цього вся вода при потеплінні не спускається в річки, а сніг почитає танути тільки в травні. Це й рятує найближчі населені пункти від весняних паводків.

Зелені легені Європи поступово втрачають свій статус і можна просто не встигнути побачити їх у всій красі.

Тож, якщо ви вже достатньо сповнилися рішучістю, то хутчіш збирайте компанію, купуйте квитки і поспішайте у незабутню подорож, яка змінює життя. Повірте, байдужим не залишиться ніхто!