Білоруський президент все частіше говорить про загрозу суверенітету його країни.
На початку грудня під час засідання Євразійського економічного форуму президент Білорусі Олександр Лукашенко публічно влаштував суперечку із президентом Росії Володимиром Путіним. Причиною цього стала ціна на російський газ для білорусів, адже, на думку Лукашенка, вона є завищена, тоді як Путін говорить про пільгові умови для Білорусі у цьому питанні, передають Патріоти України з посиланням на ТСН.
Згодом Лукашенко розповів, що під час приватних розмов їм довелось просити вибачення один в одного, однак дорікнув російським ЗМІ, що вони некоректно висвітлили його слова.
Навряд чи тоді хтось міг уявити, що всього за місяць конфлікт між Білоруссю та Росією стане настільки серйозним, що може загрожувати навіть білоруському суверенітету. При чому такі заяви лунають не від експертів або журналістів, а від самого Лукашенка. Причому далеко не один раз. За його словами, найближчі роки будуть дуже складними для його країни, оскільки її будуть "пробувати на зуб".
Росія активізувала свою діяльність на договорі про утворення Союзної держави від 1999 року, за яким РФ та Білорусь повинні створити конфедерацію з єдиними політичною, економічною, військовою, митною, валютною, судовою, культурною та іншими системами. Фактично це означає злиття обох країн в одну державу. І для величезної за територією Росії це має вигляд зовсім не як об’єднання, а скоріше як приєднання. Майже всі білоруські та російські політичні експерти впевнені – у Кремлі розпочали активну роботу для підготовки захоплення Білорусі.
Експерти і політтехнологи наводять багато причин, чому Росія активізувала це питання саме зараз і яким економічним та геополітичним цілям слідує своїм черговим тиском на сусіда. Однак серед них можна виділити п'ять основних.
1. Збільшення тиску на Україну
Україна і Білорусь мають спільний кордон протяжністю 975 кілометрів. Від початку агресії Росії в 2014 році українсько-російський кордон є болісною точкою для Збройних сил України. Біля кордонів російські війська часто люблять побрязкати зброєю, а через непідконтрольну ділянку на Сході надають військову підтримку бойовикам терористичних "Л/ДНР".
Президент Білорусі Олександр Лукашенко неодноразово запевняв, що з його країни російські війська до України ніколи не зайдуть, дававши певні гарантії на цій ділянці. Однак у разі приєднання Білорусі Україна отримає лінію у майже тисячу кілометрів, через яку потенційно можуть ввійти російські війська.
Українські експерти та публіцисти вже б’ють на сполох і закликають Міноборони України бути готовими до такого розвитку подій. Водночас, у повномасштабне вторгнення з півночі вірять не надто охоче.
"Що стосується Білорусі як плацдарму для якогось широкомасштабного наступу на Україну – це не особливо зручно, оскільки нас, на щастя, розділяє Полісся. А Полісся - це не дуже зручний театр бойових дій – ліси, болота, незручно", – пояснює координатор групи "Інформаційний спротив" та народний депутат України Дмитро Тимчук.
Водночас він підкреслює, що декларована "дружба" Лукашенка з Україною за російського тиску може одразу ж змінитися. "Білорусь для нас сьогодні не є дружньою державою. Відповідно, ми повинні думати зараз над тим, щоб зміцнювати свої кордони і взагалі свої військові можливості на цьому напрямі", – зазначає нардеп.
Дещо іншої думки дотримується політичний аналітик та керівник Всеукраїнської ініціативи "Рух державотворців" Дмитро Сінченко. Він навпаки закликає українську армію допомогти Білорусі у протистоянні з Росією.
"Білоруси мають розуміти, що, незважаючи ні на що, вони таки мають союзника – Україну. І наші збройні сили вже сьогодні повинні мати план оборони Білорусі – не тільки тому, що ми маємо значно більше підстав вважати білорусів дійсно "братнім народом", на відміну від росіян, не тільки тому, що у нас спільна історія, не тільки тому, що це наш економічний партнер, а передусім через 1084 кілометри спільного кордону. Якщо не відстояти незалежність сусідньої країни – ці понад тисячу кілометрів можуть стати ще одним фронтом війни з Кремлем. А з Білорусі до Києва – лише 100 кілометрів", – запевняє Сінченко.
До проблеми українсько-російського кордону можна додати кордон із невизнаним Придністров’ям, де розташовані російські миротворці, та кордон із Угорщиною, яка відома своєю проросійською позицією та може спровокувати сепаратистські настрої на Закарпатті, а також адміністративний кордон з анексованим Кримом, з якого РФ ретельно робить справжню військову базу. Таким чином, Україна опиняється майже у напівкільці, на кордонах якого стоятимуть готові до наступу російські війська. Це змусить українську владу ретельніше підійти до питання охорони кордонів та витрат на облаштування оборонно-загороджувальних конструкцій.
2. Коридор до Калінінграда та провокації НАТО
Калінінградська область є російським ексклавом, який від часів Другої світової війни досі існує в Європі, оточений з усіх боків країнами-членами ЄС. Сухопутного коридору до цієї області Росія не має, а тому росіянам з того регіону доводиться використовувати авіатранспорт або ж отримувати шенгенські візи, щоб дістатися до території Росії. Хоча сама Калінінградська область не має спільного кордону з Білоруссю, однак відділена від неї лише Сувалкським коридором, протяжністю 100 кілометрів.
Цей шматок кордону Польщі та Литви в НАТО вважається чи не найбільш вразливою ділянкою, оскільки захоплення Росією цього коридору фактично відріже Латвію, Литву та Естонію від інших союзників Альянсу, що створить для Росії комфортні умови для сухопутного з’єднання з Калінінградською областю, де розташоване російське стратегічне озброєння, та може бути використане як плацдарм для захоплення країн Балтії, які опиняться в кільці.
"У російських військових є таке поняття як "білоруський балкон", такий собі "виступ". Територія Білорусі межує з територією Євросоюзу – Польщею, з країнами Балтії – НАТО, мають великий кордон. І це можливість розмістити військові сили уздовж північного кордону України", – розповідає білоруський журналіст Денис Лавнікевич. Він також додає, що в умовах можливого розірвання договору про ракети середньої і малої дальності на території Білорусі можна буде встановити російське стратегічне озброєння.
На думку експертів, наявність буферної зони із Білорусі, України, країн Кавказу між Росією та НАТО є важливим з точки зору безпеки та є запобіжниками навіть найменших прикордонних конфліктів. Водночас, Росія прагне до постійного тиску на НАТО і для цього може вдатися до захоплення Білорусі.
"Метою Москви є перетворення Білорусі в "сіру зону" – територію нестабільності, джерело ризиків і загроз для сусідніх країн (Литви, Латвії, України, Польщі) і одночасно – військово-стратегічний плацдарм Російської Федерації в протистоянні з ЄС і НАТО", – зазначає директор мінського Центру стратегічних і зовнішньополітичних досліджень Арсеній Сівіцький.
Ще однією причиною та тиском на Білорусь є необхідність забезпечувати газом Калінінградську область. Це відбувається через газопроводи на території Литви та Білорусі і Росія мусить платити за транзит. Однак на початку 2019 року в регіоні було відкрито термінал для приймання СПГ, і, за словами голови "Газпрому" Олексія Міллера, Росія може повністю забезпечити Калінінград газом, припинивши поставки через Литву та Білорусь.
"Шановний Володимире Володимировичу, завдання, яке ви ставили, – забезпечити повне гарантоване автономне газопостачання Калінінградської області з моря – виконане", – звітував Міллер перед Путіним.
Таким чином, захоплення Білорусі може стати стратегічним кроком для Кремля у геополітичному протистоянні з країнами НАТО і можливих планах подальшої експансії до інших світових країн.
3. Продовження режиму Путіна
2024 року в Росії мають відбутися чергові президентські вибори. На той момент президенту РФ Путіну вже буде 72 роки і, за конституцією, він не матиме права балотуватися на третій термін. Можливості повернення на цю посаду через шість років Путін може і не дочекатися. А тому у Кремлі наразі розгорнули активну роботу над способами, як легально лишити Путіна при владі після 2024 року. І один із таких способів є саме створення Союзної держави, яку він і очолить.
"Договір, який був підписаний в кінці 1999 року, передбачає нову Конституцію і за бажання Путін може фактично почати, що називається, "з нуля". У Росії цей сценарій дійсно розглядають, як варіант йому залишитися при владі", – підкреслює білоруський журналіст Денис Лавнікевич.
Саме цей варіант найбільше непокоїть Захід, про що свідчать публікації провідних західних ЗМІ. Білорусь постійно піддається критиці за авторитарний режим Лукашенка, однак режим Путіна для них є ще гіршим – диктаторським.
"Не тільки білоруси можуть опинитися на порозі втрати своєї незалежності; крім того, Москва може опинитися на порозі отримання, знову ж таки, повноцінного імперського капіталу, що поглинає і панує над багатьма країнами. Це сформує думку російської політичної еліти про себе, про своїх сусідів, про своє місце у світі. Путін якось назвав крах Радянського Союзу найбільшою політичною катастрофою ХХ століття; зрозуміло, що в XXI столітті він спробував би знову зібрати його", – пише у своїй колонці на The Washington Post публіцистка Анна Аппельбаум.
Крім цього, у разі створення такої держави залишається відкритим і роль в ній Лукашенка. Щодо Путіна, то він може поступитися низкою своїх повноважень, однак лишити ключові.
"Кремль потребує сьогодні м'яку трансформацію російського законодавства, що не дозволяє Володимиру Путіну залишатися на нинішньому посту після 2024 року. У разі формування союзу Росії та Білорусі, що матиме наднаціональні органи управління, проблема "Путін-2024" виявиться вирішена. Причому народ наш, швидше за все, навіть не обуриться хитрістю правителя, а ще й порадіє черговому розширенню меж своєї великої держави", – розповідає у матеріалі на "Росбалт" науковий керівник Центру досліджень модернізації Європейського університету в Санкт-Петербурзі Дмитро Травін.
За його словами, Лукашенко може лишитися президентом Білорусі, а на посаді російського президента знову опиниться Медведєв. Водночас, Путін отримає наднаціональну посаду очільника всієї Союзної держави.
"А Путін, як раб на галерах, візьме на себе не дуже почесну функцію очолити (Союзну державу) на посаді якогось генерального секретаря. Росіяни розплачуться від скромності вождя, готового працювати чи не секретаркою на благо наших народів. При цьому в ведення "секретарки" передадуть збройні сили, ФСБ, ФСО, Росгвардію і, можливо, прокуратуру зі слідчим комітетом", – пояснює Травін.
Таким чином, Путін фактично продовжить очолювати Росію, ще й на додаток приєднавши до себе Білорусь.
4. Розширення території
Одна із найбільш банальних причин, але далеко не остання – це просто отримання нових територій. З точки зору геополітики вони є важливими для просування своїх інтересів у Європі та тиску на ЄС. Зокрема, на території Білорусі можна збудувати військові бази, поставити стратегічне озброєння і майже обличчям до обличчя з військами НАТО стояти на кордоні.
Водночас збільшення власної території є можливим задумом Кремля для чергового підняття рейтингу Путіна, як це вже відбувалося в Україні в 2014 році. Наразі через пенсійну реформу та економічні й соціальні проблеми підтримка російського президента невпинно падає.
"Очевидно, що знімати імперський порядок денний Кремль не збирається і не буде, а відповідно Путіну потрібні будуть нові зовнішньополітичні авантюри і нові перемоги, тому багато аналітиків відзначають, що такою новою перемогою, яка, зокрема, і дозволить Путіну залишитися на новий термін в 2024 році, це може бути Білорусь. Я не думаю, що стосовно Білорусі плануються якісь силові операції. Тут обрана стратегія довгострокової облоги", розповідає білоруський журналіст Ігор Ільяш.
У можливе захоплення Білорусі як спосіб підняття рейтингу на Заході не надто вірять. На думку деяких експертів, цей ресурс повністю вичерпав себе після захоплення Криму в 2014 році.
"Програма захоплення територій була повністю вичерпана кримсько-українськими пригодами і їхніми сумними наслідками. В кращому разі Білорусь – це не Крим, а, на загальну думку росіян, ще бідніша країна, яку Росія повинна буде годувати й утримувати", – підкреслює у коментарі Foreign Policy викладачка Школи державної політики Академії народного господарства та державного управління при Президентові РФ Катерина Шульман.
Крім цього, також інтерес для Росії представляє низка відомих промислових та сільськогосподарських центрів Білорусі, а також майже 10 мільйонів населення, яких потенційно можна залучити як робочу силу або для збільшення чисельності армії.
5. Шантаж Білорусі
Насправді подібні заяви і серйозну роботу Росія може робити для того, щоб повернути Білорусь, яку поступово втрачає із власної орбіти. Останнім часом білоруська влада розпочала активізацію стосунків із ЄС та США. Зокрема ведеться активна робота із залучення Білорусі до роботи Східного партнерства та Вишеградської четвірки. Також було скасовано тривалу заборону на певну кількість американських дипломатів у країні.
"У Мінську дійсно твердо розуміють, що, якщо вони не зможуть встановити стабільні відносини з декількома світовими лідерами, зокрема з (Європейським союзом) та США, то за нинішніх політичних потрясінь росіяни можуть позбавити нас суверенітету", – підкреслює у коментарі Foreign Policy голова білоруського аналітичного центру "Мінський діалог" Євгеній Прейгерман.
Насправді, РФ вже розгорнула свій величезний апарат пропаганди, спрямований на публічні погрози та дискредитацію Білорусі. Зокрема на російських телеканалах, за схожим сценарієм 2014 року, вже почали розповідати про білоруських русофобів та "захист російськомовного населення". Головний пропагандист Дмитро Кисельов взагалі пригрозив Білорусі зникненням.
"А тепер Росію лякає Лукашенко. Мовляв, Росія може втратити союзника. Зрозуміло, ми цього категорично не хочемо. Але якщо і в Мінську вирішать залишитися без Росії, то майбутнє Білорусі примарне. Росія, звичайно ж, ослабне, але Білорусі просто не буде", – заявив він в одному із випусків новин на російському телебаченні.
Подібну інформацію також розпочали поширювати і популярні політичні Telegram-канали в Росії. Зокрема, у каналі "НЕЗЫГАРЬ" активно поширюється інформація про величезні фінансові проблеми Білорусі у зв’язку з конфліктом з Росією та податковим маневром. Через це політичні еліти країни у паніці начебто виводять свої капітали в офшори, щоб не втратити їх під час захоплення Росією.
На інформаційному фронті активно працює і посол Росії Михайло Бабіч. Раніше його хотіли призначити послом в Україну, однак Київ категорично відмовлявся його приймати. Неофіційно Бабіча називають "послом війни", адже за освітою він є військовим. Також низка російських експертів повідомляють, що наразі Бабіч координує свою роботу в Білорусі безпосередньо з Кремлем, а не з Міністерством закордонних справ. Ще під час його призначення білоруське видання "Наша нива" писало, що Бабіч неодноразово отримував важливі призначення у проблемні регіони. Зокрема, під його наглядом провівся післявоєнний референдум у Чечні, внаслідок якого вона стала суб’єктом РФ. Також він очолював свого часу Державну комісію РФ з хімічного роззброєння (фактично стежив за хімрозробками Росії).
Крім цього, величезну кількість коштів у Білорусь інвестує Китай, створюючи спільні проекти та надаючи пільгові кредити.
"Станом на 2013 рік понад 87% кредитного портфеля Білорусі припадали на російський Мінфін або ж на Євразійський банк розвитку (ключову роль в якому теж відіграє РФ). Якщо подивитися навіть на січень 2017, фактично за 3 роки частка російських кредитів впала до 45-47%. Таким чином, за три роки Білорусь рефінансувала кредитний портфель, суттєво зменшивши частку Російської Федерації", – пояснює експерт і аналітик Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич.
За його словами, білоруська економіка починає прямувати в більшу залежність від Китаю, з одного боку, і відходить з виняткової ролі РФ як загальної держави, від якої вона залежить, з іншого.
"Кредитний рейтинг Білорусі для Китаю, згідно з китайським рейтинговим компаніям, 3А-, рівень високий. Відповідно це будуть дешеві і довгі гроші, щоправда, в обмеженій кількості – не більше 800 млн доларів, проте це компенсує "податковий маневр", у всякому разі він не буде впливати на графік виплат за зовнішніми боргами. Так, зменшиться темп зростання економіки, але такої речі як дефолт – не буде", – зазначив експерт.
Все це витягує білоруську економіку із тотальної залежності від Росії, намагаючись створити альтернативні союзницькі відносини із іншими світовими центрами, окрім Москви. А для повернення впливу на Білорусь або створення там нестабільних осередків для подальших перемовин Росія може вдатися до будь-яких заходів, як це вже було зроблено в Україні в 2014 році.
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.
