Як стати нормальною державою: "Україна має проблему останнього кілометра. Ми пройшли дуже велику відстань, і нам залишився лише кілометр до кінця", - історик

"В Англії революція тривала 50 років, у Франції – 70-80. Про Німеччину жартують, що їй знадобилося сто років, аби дійти до більш-менш нормального стану", - пише у своєму блозі на НВ історик, публіцист, професор Українського Католицького університету, член Несторівської групи Ярослав Грицак, передають Патріоти України.

"Революція є неминучим станом і реакцією на рентоорієнтованість, яка колись була нормою. Всі суспільства були rent seeking (рентоорієнтованими).

Rent seeking є нормою. Бідність є нормою. Корупція є нормою. Принаймні, так було до останніх двохсот років. Лише за останні 200 років з'явилися режими, які сказали: «Ні, це не норма, потрібно щось робити». В цьому контексті й почалися революції — як спроби подолати rent seeking.

Революція – це створення шансу. Шансу подолати rent seeking, змінити економіку і суспільство політичними, радикальними методами.

Але більшість революцій були невдалими, лише декільком революціям вдалося досягти своєї мети. Більше того, деякі країни пройшли через декілька революцій — однієї виявилось замало. В середньому такі фундаментальні зміни займають 50 років. І ми, Україна, знаходимось в цьому процесі.

Революція створює шанс. Питання в тому, чи вдається ним скористатися. Частіше ним не користуються.

Головною умовою перемоги революції є прихід політичного класу, який має політичну волю різко змінювати правила гри. Тобто проблема не з більшістю, а з меншістю: чи є у неї політична воля робити зміни і чи вона розуміє логіку цих змін.

Якщо виходити з того, що революція створює шанс, то моя оцінка ситуації в Україні така: ми втратили цей шанс після Помаранчевої революції, і є відчуття, що ми втрачаємо його сьогодні. Економіст Олег Гаврилишин, як на мене, показує дуже важливу закономірність: ті революції, які приводять до швидких реформ, мають меншу соціальну ціну. Там, де реформи відкладені, там більші соціальні наслідки. Де реформи відкладені, там довше зберігається rent seekingсистема і там є більші шанси для утворення олігархічного класу. На жаль, Україна є класичним прикладом цього випадку. І якщо прослідкувати за ходом реформ в Україні за останні три роки, складається враження, що ми свій шанс втрачаємо. Реформи майже припинились.

Україна, на маю думку, має проблему останнього кілометра. Ми пройшли дуже велику відстань і залишився лише кілометр до кінця. Ми майже там. Але «майже» не рахується. Щоб відбувся перелом, потрібно перетнути «майже», перетнути точку неповернення."