Як українці економлять на комуналці

Павло Банніков ще сім років тому визначився: і від холоду не потерпатиме, і не переплачуватиме. Тож сьогодні він власник на перший погляд чудернацького, але при тому – енергоефективного будинку, який обійшовся йому приблизно у 5 тисяч доларів.

"Нора – кругла, гніздо – кругле. Природа сама вибирає форму. Куля – це ідеальна форма: її обдуває вітер. Він не зупиняється, не давить, її обходить вода. Це ідеальна форма", – розповідає господар.

Замість традиційного фундаменту, тут мішки з цементом і піском (з часом вони перетворилися просто на камінь), каркас – дерев'яний, стіни – 15 сантиметрів соломи. Вона має унікальні властивості, – каже Павло, бо добре береже тепло.

"Для того, щоб зробити стіну, для того, щоб вона гріла як 15 сантиметрів соломи, її треба зробити півтора метри цегли", – порівнює Павло Банніков.

Та й миші в такій стіні, за словами господаря, не заводяться, бо солома з вівса дуже жорстка. Зігріває будинок одна-єдина пічка, зроблена власноруч. Теж енергоефективна.

"Спалюються не тільки дрова, спалюється і паливневий газ, виділений із дров. Потім тут є акумулююча система, вона акумулює все тепло всередині, а потім поступово віддає", – пояснює Павло.

Дрова підкидає раз на добу, бо більше і не треба. Витрати на таке опалення вражають. "Якщо брати обрізками, то це десь 900, 1200 гривень за зиму", – каже він.

Приблизно такий самий за площею будинок, як у Павла на Тернопільщині, в Олега Павловського – у Запоріжжі.

"Минулого року до лютого 18 кубів дров спалив. Це жах, звичайно", – пригадує Олег Павловський.

18 кубів дров – це приблизно 15 тисяч гривень. Господарів такі цифри не влаштовували – тож почали шукати вихід, і знайшли: змайстрували сонячні колектори.

"Це пивні банки. Там донця у них вирізаються, склеюються і збирається ось така батарея. І ось у верхню банку потім гаряче повітря збирається і заходить у будинок. Простіше не буває. Коли яскраве чисте сонце, то до 95 градусів може повітря подавати. Потужність виходить до 2 кіловат – я отримую просто від банок, від сонця", – пояснює власник.

А коли сонця недостатньо, найскрутніші місяці – листопад та грудень, для підстраховки є пічка. Але тепер, дякуючи геліоколектору, Олег витрачає на опалення у 18 разів менше!

У жителів багатоповерхівок можливостей для маневру небагато. Майже весь старий житловий фонд опалюється централізовано. Є гроші чи ні, чи дійсно в квартирі комфортна температура, чи батареї ледь теплі, – маєш платити. У середньому за однокімнатну оселю цієї зими доведеться викласти 1500 гривень, за двокімнатну – 2300 гривень, трикімнатна обійдеться у 3200 гривень.

Стільки, а то й більше, платили і жителі ОСББ "Китайська стіна" – таку назву дали самі мешканці найбільшому будинку в Івано-Франківську. Та тепер майже усі перейшли на автономне опалення. Закон дозволяє відключатися від мережі лише цілим будинком, паперова колотнеча розтягується на півроку, та й така незалежність коштує грошей.

"З документацією на двокімнатну квартиру – це десь в районі 25-26 тисяч. На трикімнатну – до 28", – розповідає голова ОСББ Оксана Іванюк.

Та, попри всі витрати, суми у платіжках тепер геть інші.

"У мене двокімнатна квартира, то ми в найбільш холодний період споживаємо до 100 кубів газу. Це 700 гривень. А аналогічна квартира в січні за тепло мала 2600", – розповідає жінка.

Лідія Храбатин все життя працювала в тепломережах, розуміє, які там є проблеми, і чому високі ціни. Своєму газовому котлу – не натішиться.

"І от за жовтень я використала всього-на-всього 90 кубів газу. Коли тепло, я собі скручую котел, коли холодно – я собі включаю", – радіє жінка.

Ефективно та ощадно може працювати котел і в приватному будинку. Але якщо котел цей твердопаливний. У Володимира Рябого великий будинок на 500 квадратів і якщо його опалювати газом, за нинішніх цін вийде понад 8 тисяч гривень на місяць. Але "правильний" котел – "правильні" витрати.

"Оце те, що у нас горить у котлі. Мішок тирси коштує на сьогоднішній день 5 гривень. Чотири мішки – і на добу на мою хату вистачає. Декілька дровиняк ще треба кинути – це нехай ще 10-15 гривень. Все", – підраховує Володимир.

Виходить десь 35 гривень за добу, у тисячу на місяць вкладаються. І це опалення плюс гаряча вода практично у необмеженій кількості. У парі з котлом працює теплоакумулятор. У ньому постійно тонна гарячої води. Одна біда – система недешева.

"Вона коштує десь в районі 40 тисяч гривень на сьогоднішній день. І плюс темплоакумулятор. Він теж трошки коштує. Але за сезон воно відбивається, якщо опалювати велику площу", – зауважує Володимир Рябий.

Справжній ажіотаж довкола сонячних панелей. Вони дозволяють не просто економити, але й заробляти. Мережеві сонячні станції влітку виробляють енергії набагато більше, ніж потрібно будинку. І цю електроенергію готова купувати держава – по 18 євроцентів за кіловат.

"Десять кіловат електроенергії в годину. Наприклад, мій будинок, з тим, що в мене є багато приладів, які працюють на електриці, тобто насоси-пилососи, Максимум я можу спожити 10 кіловат в день. За годину влітку я можу згенерувати стільки енергії, що можу користуватися нею цілий день", – каже власник сонячної електростанції В’ячеслав Загурський.

Будівництво такої мережевої станції коштує близько 10 тисяч доларів. Господар повертає гроші протягом 7-8 років. Далі – чистий прибуток.

"Близько 10-го числа кожного місяця зі мною розраховується держава. За рік, я підрахував, виходить десь півтори тисячі євро прибутку", – додає В’ячеслав.

За законом власну мережеву електростанцію кожний українець має право установити до 2019 року. А далі на ринку залишаться тільки ті, хто встиг ускочити в останній вагон. Це, звісно, якщо нічого не зміниться. І держава й надалі буде готова купляти "зелену енергію".