Яких радників надсилає Москва: Російські кати в оточенні ватажків "молодих республік"

Контррозвідка СБУ спільно з ТСН продовжує інформувати громадськість про громадян РФ, які беруть участь у підтримці існування "Л/ДНР" та розграбуванні українських земель, передають Патріоти України.

У попередніх публікаціях йшлося про особистих охоронців ватажка "ДНР" Віталія Захарченка, а також про знищеного у Сирії генерала Валерія Асапова і генерал-майора Валерія Шарагова, які брали участь у військових діях на Донбасі. Про генерала Михайла Теплинського відомо, що його приїзд на окуповані території прирівнювався до Армагедону. А ще один російський генерал Борис Фомичов став відомим після викладеного в Інтернет запису його гнівної промови, адресованої чеченським найманцям, які з переляку втекли з поля бою.

У політичному полі на Донбасі відзначився російський націоналіст латиського походження Олександр Казаков, який став іміджмейкером ватажка "ДНР" Олександра Захарченка.

Також увагу розвідників привернув так званий колишній генпрокурор "ДНР" Равіль Халіков, який пройшов дві чеченські війни та брав участь в анексії Криму. А генерал-майор збройних сил РФ Ігор Тимофєєв, який у своїх інтерв'ю розповідав про високу мету військової служби, у "ДНР" став звичайним злодюжкою, організувавши контрабанду цигарок і продуктів.

Цього разу контррозвідники СБУ надали інформацію про одного із засновників та очільників військового корпусу терористичної організації "ЛНР", який був прикомандирований на тимчасово окуповану територію Луганської області представниками органів влади Російської Федерації.

Досвідчений працівник квазіреспубліки

Анатолій Баранкевич народився 10 грудня 1959 року у місті Калінінград Російської Федерації. 1977 року він закінчив Уссурійське суворівське військове училище, 1981 року – Далекосхідне загальновійськове командне училище, ще за два роки – Військову академію ім. М.Фрунзе.

Військову службу Баранкевич проходив у Сибірському військовому окрузі, Афганістані, у складі Групи радянських військ у Німеччині, а також Приволзькому та Північно-Кавказькому військових округах ЗС РФ. Брав участь у першій і другій чеченських кампаніях.

У червні 2004 року звільнився з лав збройних сил РФ у званні полковника і відправився до Південної Осетії (невизнана республіка, яка проголосила незалежність в результаті російсько-грузинської війни 2008 року. Там Баранкевича було призначено "міністром оборони", також він отримав фейкове звання місцевого значення - "генерал-лейтенант". Протягом 2006–2008 років – секретар Ради безпеки невизнаної республіки Південна Осетія.

Здобутий Баранкевичем досвід "віджиму" територій сусідніх держав та "розбудови" там квазідержавних утворень знадобився Росії 2014 року. З вересня 2014-го до лютого 2016 року Баранкевич обіймав посаду радника з бойової готовності вже колишнього ватажка "Луганської народної республіки" Ігоря Плотницького.

Політика "сильної руки" у "ЛНР"

Отримавши карт-бланш від російських чиновників, Баранкевич спільно з представниками керівної ланки збройних сил Південного військового округу ЗС РФ зайнявся створенням з дрібних незаконних збройних формувань другого армійського корпусу "народної міліції ЛНР" за зразком російської армії.

Для того, щоб приховати присутність російських військовослужбовців на окупованій частині Луганської області, "офіційний" склад керівників армійського корпусу весь час формувався з числа громадян України. При цьому, реальне командування вказаним терористичним підрозділом здійснювали російські командири: генерал-майор Сергій Кузовльов, генерал-майор Євген Нікіфоров, генерал-майор Борис Фомичов, а також і сам Баранкевич.

Примітно, що цей процес формування росіянами квазіармії викликав неабиякий спротив з боку значної частини командирів так званих "ополченців", які були відверто незадоволені російською армійською муштрою та, особливо, втратою можливості безкарно чинити беззаконня.

Проте тоді "бойових героїв ЛНР", які наважувалися виступити проти політики російських наглядачів, жорстоко карали. Чого лише варта історія ліквідації "казачьего полковника" Павла Дрьомова, якого підірвали у день його весілля.

Свій суворий норов Баранкевич також проявив під час перманентного процесу кадрових "зачисток" у верхівці маріонеткової республіки.

Саме Баранкевичем складалися списки так званих "міністрів", які невідворотно потрапляли під репресії "органів правопорядку ЛНР". Першим до лав вигнанців потрапив "міністр оборони" Олег Бугров. Стосовно нього була відкрита "кримінальна справа" за фактом шахрайства в особливо великих розмірах.

Рятуючись, Бугров був вимушений тікати до РФ. Але Баранкевич дістав його і там. Матеріали "справи" були передані до Росії, де фактично і здійснювалось кримінальне переслідування, яке завершилося вироком суду.

Також дісталося "голові уряду ЛНР" Геннадію Ципкалову, який все ж зміг домовитися з тандемом Плотницький-Баранкевич та був просто звільнений з "посади". Щоправда, пізніше, у вересні 2016 року, арештованого Ципкалова закатували до смерті.

Навіть після ротації Баранкевича у лютому 2016 року, він продовжував впливати на "військово-політичні" аспекти життя "ЛНР" через своїх наступників, які також провадили політику "сильної руки". Як результат - склад "міністрів" квазіреспубліки за три роки змінився на сто відсотків, причому деякі з "чиновників" повторили долю Ципкалова.