Є одна ключова проблема: Військовий експерт розповів про озброєння української армії

Про це розповів директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express, військовий експерт Сергій Згурець, передають Патріоти України.

- Чи українська крилата ракета "Нептун", випробування якої відбулися нещодавно, має переваги порівняно із західними аналогами?

- Будь-яке озброєння важко порівнювати із закордонними аналогами, тому що ефективність будь-якого зразка зброї залежить від низки супутніх факторів: це технічні можливості, наявність такої техніки у Збройних силах та спроможність особового складу ефективно використовувати новий зразок. Ну і ще один пункт – це, власне, співвідношення ефективність-вартість. Коли ми збираємо докупи всі ці фактори, то отримуємо ситуацію, коли закордонні зразки, які виглядають більш технологічними, можуть виявитись абсолютно непридатними в українських реаліях.

Наприклад, коли ми говоримо про Javelin, то розуміємо: українські розробки на покоління старіші, але якщо брати до уваги спроможність особового складу забезпечити використання такої техніки, то таке враження, що українському солдату наша "Стугна" ближча й зрозуміліша у використанні, ніж американські Javelin.

Щодо порівняння "Нептуна" із закордонними крилатими ракетами. По-перше, для нас важлива не суттєва конкурентна перевага, а те, що ця ракета виготовляється з національних компонентів. Ми ні від кого не залежимо і при цьому створюємо зразок озброєння, який за своєю ефективністю в принципі дорівнює середньому рівню світових зразків. Тож ми отримуємо зразок техніки, який може знищувати цілі противника на відстані 300 км (а за бажання й більше), і усвідомлення того, що зробимо цю техніку за будь-яких експортних обмежень постачання тих чи інших комплектуючих. Крім того, ми дійсно спроможні навчити особовий склад ефективно використовувати цю зброю. Отож у будь-якому разі порівняння із тим чи іншим закордонним зразком лише за одним параметром кульгатиме.

- Щодо Javelin: вони мали надійти на тестування до наших військових, яка зараз ситуація з ними?

- Питання Javelin вирішувало дві складові: політичну і практичну. З політичної точки зору вони є певним сигналом для низки європейських країн про те, що США підтримуватимуть Україну в постачанні високотехнологічних зразків. Якщо раніше це були радіостанції, системи артилерійської розвідки, то далі ми отримали Javelin, які поступово посилюють динаміку поглиблення військово-технічної співпраці й допомоги з боку Сполучених Штатів.

Практична складова полягає в тому, що Javelin забезпечують високу ймовірність ураження бронетехніки на полі бою з огляду на сучасну систему наведення. І перед тим, як отримати їх, частина українських військових пройшла навчання з американськими інструкторами, а потім цю техніку опанували на наших полігонах. Є визначені підрозділи, які користуватимуться Javelin в разі реальної небезпеки або застосування бронетехніки з боку Російської Федерації.

Найближчим часом відбудеться вручення українським підрозділам значної кількості протитанкових комплексів "Стугна", тож насиченість протитанковими засобами українського виробництва суттєво зросте. Потенціал, який на сьогодні має КБ "Луч" – виготовлення керованих ракет для танків і протитанкових ракетних комплексів для сухопутних військ різної дальності, створення комплексу "Вільха" і крилатої ракети "Нептун" – якраз достатньо гарно демонструє потенціал нашої оборонної промисловості. Це показує, що люди, які відповідають за певні напрями роботи, дійсно вболівають за ту зону відповідальності, від якої залежить безпека України.

- Якою іще буде військова допомога Сполучених Штатів Україні?

- Американська допомога є суттєвою тому, що має як політичне підґрунтя, так і практичне. За період бойових дій на Сході України ми отримали дійсно потрібні речі, і я маю на увазі не лише медичні засоби.

Насамперед США забезпечили українську армію великою кількістю сучасних радіостанцій. Думаю, з точки зору ефективності застосування підрозділів надійний захищений зв'язок – це пріоритет. Якщо ти не можеш поставити командирам завдання за допомогою надійного захищеного зв'язку, якому протидіють російські засоби радіоелектронної боротьби, тоді сенс танка чи гармати просто нівелюється. Американська сторона поставила українській армії радіостанції типу Harris Falcon ІІ й Falcon ІІІ, при тому що Falcon ІІІ є навіть не у всіх підрозділах армії США. Загальна сума поставки радіостанцій складає близько 70 мільйонів доларів, й ці обсяги зростатимуть.

Це надзвичайно ефективні радіостанції, які спроможні працювати в умовах протидії російських РЕБ – задавити роботу Harris просто неможливо. Це означає, що наші сили спеціальних операцій, десантно-штурмові війська можуть виконувати свої завдання в достатньо комфортних з точки зору керування умовах.

Інший компонент, який стосується американської допомоги, - це радари контрбатарейної боротьби AN/TPQ-36 і AN/TPQ-49. Вони спроможні відстежувати стрільбу з мінометів чи артилерії, яка керується російськими найманцями, на відстанях 20 і 40 км відповідно й чітко визначати координати ворога. Знаючи їх, можна здійснювати контрбатарейну боротьбу й швидко знищувати ворога. Наявність цих радарів у штаті наших артилерійських бригад суттєво посилює їхню ефективність. Бойові дії зараз не такі жорсткі, як раніше, але ці радари працюють і забезпечують контроль над полем бою.

Безпілотники Raven також використовуються нашими підрозділами й дійсно допомагають контролювати поле бою. Думаю, це не єдині зразки техніки, на які ми можемо очікувати, і це гарний приклад того, що американська держава достатнього уважно спостерігає за тим, що відбувається в Україні.

- Повернімося до вітчизняного озброєння: нещодавно відбулися випробування танків Т-72АМТ, однією з головних особливостей яких в "Укроборонпромі" називають можливість ведення вогню керованими ракетами "Комбат". Наскільки вони важливі для української армії?

- Війна на Сході України розвіяла сумніви про те, що час танків минув. Кожна війна демонструє: танк залишається унікальним засобом боротьби, який поєднує можливості захисту, вогню й мобільності. Поєднання цих якостей й залишається унікальним. Змінилася тактика – ми не використовували танки для танкових проривів, хоча не виключаю, що це знадобиться нам у майбутньому. Танки залишаються абсолютно необхідним засобом боротьби на полі бою.

У нас є дві танкових бригади, танкові батальйони в механізованих бригадах, корпус резерву, на оснащення якого сформовано ще одну танкову бригаду, тобто кількість бронетехніки важкого класу в Збройних силах суттєво зросла. Тепер у нас є певне різнобарв'я типажу танків: ми маємо основний танк української розробки Т-64, незначну кількість Т-84 і Т-72, які раніше, перед війною, були виведені зі складу. Але потреба наших Збройних сил у важкій техніці призвела до рішення повернути Т-72 до бойового складу.

Танки бувають різними. У нас підвищилися вимоги. Ми маємо значну кількість танків Т-72, які відрізняються від своїх наступників тим, що не мали динамічного захисту, не могли стріляти керованими ракетами, були оснащені приладами, які давали невисоку можливість для командира, механіка й навідника бачити цілі на полі бою. Тепер, маючи, з одного боку, потребу в танках, а з іншого – значно більші вимоги до зразків важкої бронетехніки, було ухвалено рішення провести модернізацію танків Т-72 до певного вигляду Т-72АМТ, випробування якого продемонстрували на полігоні.

Повторююсь – тривають визначальні відомчі випробування, які підтверджують ті характеристики, які військові хочуть отримати від цього зразка бронетехніки. Йдеться про значно покращений динамічний захист, вогневі можливості, обладнання новими приладами спостереження за полем бою (насамперед для нічного бою), покращення керованості за рахунок оснащення новими радіостанціями турецького виробництва Aselsan.

Ми бачили лише одну складову випробувань – стрільбу керованою ракетою. Насправді під час випробувань перевіряється ще багато показників, і, спілкуючись із учасниками, скажу, що є багато як позитивних моментів, так і того, що потребує доопрацювання. Після випробувань складуть перелік того, що має зробити завод. Далі виготовлять дослідну партію, яку експлуатуватимуть у військах. А вже після цього робитимуть висновки про подальше удосконалення цієї конструкції.

Цікавий момент: на випробуваннях, де була стрільба керованою ракетою і де я був присутній, була велика польська делегація. Вони спостерігали за цією версією модернізації танку. Виявляється, сьогодні у Польщі теж повертають танк Т-72 до бойового складу.

Вони формують бригаду територіальної оборони, яка оснащується Т-72, і кращі українські рішення можуть бути цікаві польській стороні. Вони можуть стати основою для спільного проекту модернізації безпосередньо і польських танків з використанням окремих рішень, які реалізовані в Україні. Насамперед це стосується нової динамічної системи захисту, яку встановлять на українські танки і яку замовляє польська сторона. Може йтися про використання для польських танків української ракети "Комбат" або вбудованої допоміжної силової установки – енергоагрегату, що кріпиться на надгусеничний полиці. Тобто є рішення, які дійсно зацікавили поляків. Тож, думаю, цей танк має можливості, аби ще тривалий час бути в бойових порядках української армії, а можливо, і не лише української.

- Багато продемонстрованої на військовому параді техніки йтиме на експорт. Чи забезпечує держава фінансову можливість брати на озброєння українського війська те, що виготовляється для Заходу?

- Насправді ситуація з експортом на прикладі цього параду виглядає не зовсім так. Там ми побачили зразки, які, по-перше, уже використовуються Збройними силами, проходять етап державних або заводських випробувань за тими вимогами, які розробило Міноборони. Ця техніка потрібна насамперед для нього. Йдеться про комплекси "Вільха", "Зоопарк-3", "Оболонь", "Положення-2", безпілотні комплекси, модернізовані танки й БТРи. У межах державного оборонного замовлення ці зразки фінансуються насамперед з точки зору потреб ЗСУ.

Лише один зразок техніки, багатофункціональний оперативно-тактичний комплекс, який розробляється для іноземного замовника, представлений у вигляді макету самохідної пускової установки. І це єдиний зразок техніки, який поки що робиться за гроші іноземного замовника. Потім це дозволить суттєво прискорити його появу в ЗСУ. На гроші закордонного замовника ми профінансуємо левову частину потреб, а потім, порахувавши додаткові напрацювання, які суттєво посилюють можливості цього комплексу порівняно з тим зразком, який готується на експорт, протягом короткого проміжку часу проведемо державні випробування за своїми вимогами й будемо виготовляти його для себе.

Єдина проблема завжди однакова для всіх – гроші. Є багато досить затратних зразків техніки, і треба чітко розуміти рівновагу між ефективністю і вартістю: щоб не надірватися, а замовити саме ті зразки і в тій кількості, які дійсно дозволять забезпечити оптимальний баланс сил на полі бою.