"​Її голос - унікальне явище в оперному мистецтві": Згадуючи Соломію Крушельницьку (відео)

Її голос – лірико-драматичне сопрано діапазоном майже в три октави - унікальне явище в оперному мистецтві. Він приваблював людей силою звуку, дзвінкістю, соковитістю, досконалою вокальною дикцією, віртуозною технікою, передають Патріоти України.

Народилася вона 23 вересня 1872 року в селі Білявинці на Тернопільщині. Батько Амвросій був греко-католицьким священиком. Мати Теодора Марія – зі священицького роду. Мали двох синів і шість доньок.

Співати Соломія почала ще в дитинстві. Друг родини Марія Цибульська згадує: "У нас пам'ятають молоду Соломію, як вона вечорами співала в гурті дівчат десь в садку чи на майдані. Вже тоді голос її був сильний, гарний і дуже відрізнявся від інших." Вперше публічно виступила у 10-річному віці. Це відбувалося на Шевченківському концерті у Тернополі.

"Має всі дані, щоб стати окрасою навіть першорядної сцени. Обширної скалі дзвінкий і дуже симпатичний звук її мецо-сопрано, освіта музична, високе почуття краси, принадна поверховість, сценічна постанова, словом всі прикмети, якими обдарувала її природа, заповідають їй в артистичному світі найкращу будучість", - таку оцінку отримала Соломія Крушельницька від керівництва Львівської консерваторії, куди вступила у 1891 році.

У 1893 році після успішного закінчення косерваторії Соломії Крушельницькій запропонували стати солісткою польського оперного театру. Однак вона відмовилася. Для того, щоб продовжити навчання, співачка вирішила їхати до Італії. На її рішення вплинула знаменита італійська співачка Джемма Беллінчоні, яка в той час гастролювала у Львові.

Восени 1893 року Соломія їде вчитися до Італії, де вивчила 6 іноземних мов, якими розмовляла вільно. Співала 8 мовами. Казала невдовзі після приїзду про себе: "Друга на моєму б місці, не знаючи язиків світових, не рушила б за поріг, а я нічого, приїхала осьде, й ані трошки не журюся, що заледве два слова по - італійському знала, та от за тих пару місяців вже і говорю, і читаю книжки".

Через це не мала жодних обмежень у виборі репертуару.

"Як приїду де за пару літ до Львова, то мене публіка тамтешня не впізнає, – пише другові. – Витримаю до кінця і переконаю всіх, що й руська душа є здібна обняти хоч би й найвищий вершок в артизмі. Та й тим самим потягну других за собою, щоб не гнили там усе життя. Не знаю, що мені сталося, що попала аж в такий патос. Я вам кажу, що чую в собі страх, багато вогню й енергії".

Соломія Крушельницька виступала на сценах багатьох театрів світу: Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі. Але незважаючи на це, у 1894–1923 майже щороку виступала з концертами у Львові, Тернополі, Стрию, Бережанах, Збаражі, Чернівцях та інших містах Галичини.

Характерною рисою всіх концертів Крушельницької було те, що до програми співачка завжди включала українські народні пісні, які вона виконувала перед закінченням концерту.

Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Маттіа Баттістіні, Федір Шаляпін. У день виступу, шануючи голос, Крушельницька ні з ким не розмовляла. У театр вона приїздила за 2 години до вистави й сама себе гримувала.

Найвідомішою оперою Соломії Крушельницької є "Мадам Баттерфляй". 17 лютого 1904 року в міланському театрі "Ла Скала" Джакомо Пуччіні представив свою нову оперу "Мадам Баттерфляй", але публіка засвистала її. Маестро почувався розчавленим. Друзі вмовили Пуччіні переробити свій твір, а на головну партію запросити Соломію Крушельницьку. Нова прем'єра відбулася у травні того ж року на сцені театру в Брешії. Цього разу успішно - публіка сім разів викликала акторів і композитора на сцену. Після вистави Пуччіні надіслав Крушельницькій свій портрет із написом: "Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй".

"Мільйонери пропонували мені - з умовою, коли вийду за них заміж, - збудувати окрему оперу виключно для мене або радили забувати про свою тяжку професію і обрати собі спосіб життя до вподоби в якій завгодно частині світу: на горах Тибету або на золотистому морському піску…".

У 1910 році вона вийшла заміж за італійського адвоката Чезаре Річчоні. Вони взяли шлюб в одному з храмів Буенос-Айреса. Після одруження Чезаре і Соломія оселилися у Віареджо. Тут Соломія купила віллу на узбережжі моря. Наймає куховарку, гардеробницю й лакея.

"Тодішнє Віареджо – райський куточок. Містечко простягнулося вздовж моря широкою смугою охайних і привітних будиночків. Їхні власники – впливові люди Європи, Росії та Америки. Соломія одразу знайшла своє місце в тамтешньому знатному оточенні, – згадує в мемуарах письменник Джорджо Папасольї. – Здавалося, вона народилася і сформувалася для нього, або тодішнє Віареджо було створено саме для неї. Висока, вродлива, бездоганно одягнена дама, вона щодня виходила на свої незмінні ранкові прогулянки набережною".

Гостей пригощає власною випічкою – пиріжками, варениками.

У подружжя часто гостюють родичі й друзі. Вечорами біля садиби збираються охочі послухати гру й спів Крушельницької.

Багато пісень виконує для гостей українською. Вони розпитують про народ, звичаї. Письменниця Сибілла Алерамо згадує один такий вечір: "Коли Соломія Крушельницька сідала за фортепіано й починала наспівувати, то здавалося, що з неї спадала маска. Вона вся спалахувала, робилася якоюсь незвичною. Насамперед тоді, коли співала українських народних пісень. Вони були короткі, але співала їх із радісним пориванням, немов розкидаючи квіти в промінні ранкового сонця. Ми не розуміли слів. З усмішки артистки можна було прочитати, що це були слова якогось сп'яніння, здорового і сильного".

Соломія подорожує Європою автомобілем. Водить сама. Цікаві місця знімає фотоапаратом. До кожного звертається його мовою. Багато читає. Добре розуміється на медицині.

Після смерті чоловіка 1938 року Соломія Крушельницька вирішує поїхати на батьківщину. Друзі намагаються стримати. Уряд відмовляє у видачі закордонного паспорта. Проте вона виїжджає. Через війну й травму ноги залишається у Львові до кінця життя. Її будинок у Віареджо постраждає від бомбардувань. Потім його, без відома власниці, продадуть радянські дипломати. Все майно дістанеться радянській державі. Крушельницька стала громадянкою СРСР.

Померла вона 16 листопада 1952 року в Львові. Похована на Личаківському кладовищі поруч з Іваном Франком. Після смерті їй поставили звичайну плиту. Але італійці готували приїзд, щоб принести квіти своїй примадонні. "Совітам" стало соромно. І знайшли скульптора – Теодозію Бриж, яка зобразила на її могилі Орфея - грецького бога співу. Образом для скульптури бога був син Теодозії, який помер 18-річним.