Історії війни: "Я гордий за свою країну і за хлопців", - боєць 93-ї бригади

У 2016-му він пішов до військкомату, бо не зміг, каже, сидіти вдома і дивитися, як інші воюють уже два роки.

Боєць 93-ї бригади Андрій розповів про тактику проросійських терористів і про причини, чому він пішов на фронт, передають Патріоти України з посиланням на Фонд "Повернись живим".

"Перемир'я ворог не дотримується. Обстріли щодня. Бува дрібним калібром 5,45, а так переважно працює кулемет великокаліберний 12,7. Прилітають до нас ВОГи, прилітають РПГ. Рідше, але тим не менше", – розповідає Андрій про ситуацію на околицях Авдіївки.

Йому 27. Чоловік невисокий, русявий, сіроокий. Зверху однострою – маскхалат, місцями брудний, бо до сьогодні тут із тиждень дощило, і в траншеях було справжнє болото. Зараз стіни окопів наче вкриті склом: вода замерзла і блищить на січневому сонці.

"Переважно ввечері починається все найцікавіше з їхнього боку. Щойно смеркає, починають стріляють і аж до світанку", – говорить Андрій.

Каже, російські окупанти роблять "простріли". Це не прицільний вогонь, а спроба розв'язати бій. Однак українські вояки на провокації не відповідають. Утім, і не мовчать, коли ситуація загострюється. "Коли жаркувато стає, починаємо давати відповідь періодично. Даємо зрозуміти, що ми теж тут не просто так стоїмо, ми заберемо свої землі і просунемося вперед", – усміхається боєць.

Невдовзі буде три роки, як Андрій підписав контракт. Армієць думає його подовжувати. "Якщо всі підуть, хто тут буде? Треба ж комусь ворога стримувати", – пояснює своє рішення.

У 2016-му він пішов до військкомату, бо не зміг, каже, сидіти вдома і дивитися, як інші воюють уже два роки. Підписав контракт зі славетною 93-ю бригадою. "Я гордий за свою країну і за хлопців, які в 2014-му пішли. Шкодую, що раніше не пішов. Але нічого, я своє ще надолужу", – говорить Андрій.

Він із Дніпропетровщини. "Я був звичайним слюсарем і працював на залізниці", – усміхається. Про рішення взяти до рук зброю не шкодує. Радіє, що наближає нашу перемогу.

Вдома на чоловіка чекають батьки, а також сестра, у якої вже своя родина. Каже, хоч і переживають за нього, але підтримують його рішення. "Але хочеться, щоб уже все закінчилося, і повернутися додому, до родини, жити спокійно", – говорить Андрій.

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

Один з найважливіших для християн днів року. Благовіщення Пресвятої Богородиці: Історія і заборони свята

понеділок, 25 березень 2024, 6:15

25 березня за новим стилем (7 квітня - за старим) - Благовіщення Пресвятої Богородиці, яке належить до числа дванадесятих свят, тобто, найбільш значущих у житті Ісуса Христа і Богородиці. За Біблією, саме в цей день Архангел Гавриїл повідомив Діві Марі...

День Віри, Надії, Любові та Софії: Народні прикмети 17 вересня

неділя, 17 вересень 2023, 8:18

За новоюліанським календарем християни східного обряду України вперше святкують день ангела жінки на ім'я Віра, Любов, Надія і Софія. Ще минулого року цей день припадав на 30 вересня. Також в честь цього дня іменинницям обов'язково потрібно сходити в ц...