"Как ограбили мою квартиру": Кияни, які стали жертвами злодїів, розповіли, чому це їх навчило (фото)

Журналісти поговорили з кількома киянами, яким довелося пережити пограбування — про те, як вони намагалися знайти вкрадене, чи допомогли камери відеоспостереження та що зробили після, щоб убезпечити житло і майно в майбутньому. Також поспілкувалися з інспектором поліції, яка розповіла про свій досвід виїздів на місця квартирних пограбувань, передають Патріоти України з посиланням на Вzh.life.

Євген Котенко, 36 років, фотограф

Де живе: Русанівка. Що вкрали: ноутбук, фототехніку, велосипед

Пограбування:

1 вересня 2017-го пограбували мою квартиру на Русанівці, в якій я прожив понад два місяці. Вкрали, в основному, дорогу техніку: лінзи для фотокамери, спалах, камеру, макбук, вивезли велосипед. Працювали чітко, рівно годину провели в приміщенні. Але в апаратурі не надто розбиралися, взяли те, що виглядало дорого. А зарядку забрали не від тієї камери. Видно було, що шукали гроші. Пакетик з дріб'язком забрали.

Пошук грабіжників:

У мене є фото з камер відеоспостереження на під'їзді, як чоловік вивозить на вулицю мій велосипед. Попри це, протягом місяця після інциденту зі мною так і не зв'язався слідчий, і коли я дістався до нього самостійно, з'ясувалося, що він взагалі вперше бачить мою справу.

Мешканці сусіднього будинку також впізнали грабіжників, вони там велосипеди тирили. Цих людей неодноразово ловили й відправляли в поліцію. Там їх відпускали. У підсумку, одного разу їх просто відметелили, ну, ті й зникли, а потім перейшли на наш будинок.

Пошук вкраденого:

Щоб були якісь докази, на техніку потрібно мати документи, а особливо — на фототехніку. Мої документи загубилися при переїзді офісу, тому що техніка, в основному, була робоча, а не моя власна. У мене ж були на руках тільки документи на макбук, але вони не допомогли в пошуках.

На сайтах типу OLX і різноманітних "блошиних ринках" в інтернеті кілька разів виставляли на продаж об'єктив 400 мм за смішною ціною, і його ніхто не брав, оскільки оптика дуже специфічна. Але без документів я зміг би її відібрати тільки шляхом розборок у стилі 90-х. Тому поліція тільки розводила руками.

Висновки:

У мене є підозра, що наводку дала служба доставки: за місяць було близько п'яти доставок, в основному, через службу 27.ua з "Епіцентру". Вже дуже особи на відео схожі на тих, хто привозив мені холодильник.

Зрозумів, що на майбутнє потрібно перестраховуватися: мати десь на пошті фото всіх документів із серійними номерами. Але, знову ж таки, наша доблесна поліція це все шукати не буде — щось вийде, якщо сам знайдеш, приїдеш, викличеш поліцію на місце і покажеш усі документи на цю техніку. Більше я не ходжу по дому з камерою — зайвий раз намагаюся не світити, що я фотограф. Ще зрозумів, що вдома обов'язково потрібно мати сейф.

Ця ситуація навчила мене, що після в'їзду в нове житло потрібно відразу ж міняти замки, ставити щось якісне та хороше. Ну, і сподіватися потрібно тільки на себе: ні консьєржі, ні поліція, ні відеоспостереження на будинку нічим мені не допомогли.

Лариса Сербінова, 32 роки, науковий співробітник і викладач

Де живе: Оболонь. Що вкрали: два ноутбуки, навушники, дві пари годинників, гроші.

Пограбування:

На початку 2016-го я закривала післяопераційний лікарняний. До цього два тижні на милицях брала таксі та їздила на реабілітацію, в один і той же час. Можливо, в ті дні за мною стежили і вирахували, коли саме мене не буває вдома. Вийшла з дому і закрила двері не на всі замки, а тільки на один — не планувала довго затримуватися в поліклініці. Повернулася, на перший погляд все здалося, як зазвичай: двері були зачинені, замки на місці. Потім з'ясувалося, що двері були зачинені не на замок. Коли увійшла, все стало ясно.

Тоді з моєї квартири винесли два ноутбуки, навушники комп'ютерні фірми Koss, всі мої прикраси, дві пари годинників, одна з яких — досить наворочений чоловічий годинник марки Tissot, ну і гроші — валюту та гривні. На момент крадіжки загальна сума цього всього склала 35 тис. грн. Винесли все те, що влізло в сумку з-під ноутбука.

Пошук грабіжників:

Злодіїв знайшли. Сусіди принесли фото і відеозапис, де ми побачили грабіжника, який виходить з під'їзду з моєю сумкою для ноутбука. Звідки взяли ці кадри, я точно не знаю — камери спостереження у нас на під'їзді немає, а передали мені це через треті руки, щоб не світитися. Можливо, вони просто знімали з балкона.

У той же вечір я відвезла всі фото до відділення поліції. Ті сіли їм на хвіст, бо виявилося, що це досить відомий "клієнт", на його рахунку купа подібних епізодів ще з 80-х — слідчий навіть назвав його кличку. У тому ж місяці його спіймали на гарячому чи то в Деснянському, чи то в Дніпровському районі.

З усіх моїх речей знайшли тільки одну запонку, і то, вона була біжутерною — знайшлася в машині злодія і його спільника під час обшуку. Більше нічого.

Судовий розгляд:

Перше судове засідання мало відбутися в травні 2016-го. Разів п'ять засідання переносили, потім три рази міняли суддю. Тільки в жовтні 2017-го злодія засудили на три роки й один місяць.

Зобов'язали відшкодувати мені 40 тис. грн. Поки що нічого ніхто не виплатив. Якщо чесно, я на це особливо і не сподіваюся. Для мене було важливіше, щоб він сів.

"Клієнт" сподівався вийти під амністію за законом Савченко, оскільки поки суд затягувався, він довго пробув у СІЗО. Вирішив подати на апеляцію, мовляв, я хворію, все таке. Але її відхилили.

Висновки:

Після цієї ситуації я навчилася завжди закривати двері на всі замки, щоб не картати себе тим, що "а треба було не на один замок, а на обидва закривати". Зрозуміла, що сигналізація в квартирі просто необхідна і встановила її.

Карина Струк, 26 років, журналіст

Де живе: Нивки. Що вкрали: два ноутбуки, золото, фамільні коштовності.

Пограбування:

У кінці квітня минулого року я повернулася з роботи пізніше звичайного. Підозра з'явилася, як тільки я вставила ключ у замок. Він незвично прокручувався, ніби один оборот був порожнім, без повороту замка. Я відкрила двері й побачила речі в коридорі. Спочатку подумала на кота, але потім увімкнула світло в кімнаті та побачила все.

Злодії перерили все, абсолютно. Викинули речі з шаф, витрусили коробки з дрібницями, розпатрали фотоальбоми та теки з документами. Зняли навіть постільну білизну з дивана і ліжка. В кінці, зверху на всю цю купу речей, розкидали голки з набору для шиття. На кухні та ж ситуація: порилися навіть у крупах, витягли білизну з пральної машини. Вкрали ноутбуки, золото, в тому числі — фамільні коштовності, які я ховала під усіма речами в шафі.

Що було після:

Поліція все описала, але більше ніяких звісток, опитувань і зустрічей зі слідчим у мене не було. Наступного дня я викликала майстра, щоб поміняти замки, плюс врізала ще один. Цей чоловік сказав, що останнім часом у нього багато викликів — почастішали пограбування. Також одразу пояснив, що навіть найнадійніший замок зараз зламують максимум за 5-7 хвилин, та й то практично безшумно.

Пошук вкраденого:

У пошуках своїх речей я об'їздила найближчі ломбарди, але нічого не знайшла. Поліція сама не пішла на контакт, хоча за викликом відразу після пограбування вони приїхали швидко. Запитали, ким працюю (а я — журналістка), і почали дзвонити з декількох відділень одразу. Але на цьому все.

Висновки:

Цікаво, що в той час я часто залишалася працювати з дому, а вдень мені стукали в двері. Я не відкривала і не підходила навіть. Тільки один раз відкрила двері. Там був чоловік, він почав говорити зі мною про засклення вікон у під'їзді, абсолютно невиразно. Уже після крадіжки я прийшла до висновку, що, швидше за все, це злодії так перевіряли мій графік.

Мені тоді пощастило, що гроші я тримала на роботі. Тепер я роблю так завжди. І взагалі вдома нічого цінного не тримаю. Та я і не встигла обрости цінним після пограбування.

Через місяць після пограбування на мене напали біля будинку. І я навіть не стала дзвонити копам, який сенс? Але запостила на свою голову пост у фейсбуці з фотографією, і вони мені самі подзвонили з главку. Прислали машину під будинок. Втім, я все одно написала заяву, що не хочу писати заяву, поговорила з копами на прохідній і вони мені сказали, що нікого не знайдуть. Камер немає, ліхтарів та освітлення немає, все погано.

Євгенія, інспектор патрульної поліції

Перед пограбуванням йде тривала підготовка — вивчають, коли мешканці знаходяться вдома, коли йдуть, як надовго. Визначити, що квартиру пасуть, майже неможливо. Просто тому, що про це не замислюєшся і не звертаєш уваги на людей, що проходять повз, або тих, хто п'є пиво біля під'їзду. Різні "газівники", представники оріфлеймів та іншої єресі — кожен з них може бути потенційним вивідувальником обстановки.

Яка б система безпеки не стояла, якщо комусь потрібно — вони зроблять свою справу. З мого досвіду, врятувати може тільки система Mul-T-Lock. У мене було два виклики, коли намагалися проникнути в квартиру, але врятував саме цей замок. У ньому є протизламна система, і якщо вона спрацьовує, то в дверну коробку висуваються штирі. Після цього двері можна хіба що вибити.

На перші та другі поверхи проникають найчастіше через вікна — шляхом віджиму металопластикового вікна. Викруткою це дуже легко робиться, особливо, якщо вікно дешеве. Обираючи квартиру, дивляться також на наявність кондиціонерів або решіток, якими зручніше лізти вище.

На моїй практиці була ситуація, коли обікрали квартиру на першому поверсі у жінки, яка часто виїжджала на тривалий термін. У квартирі була сигналізація, решітка. Приблизно за тиждень до проникнення ґрати зрізали й акуратно поставили між гаражів поруч, потім віддавили скло. Охорона їхала три хвилини, але вже нікого не застала. Щоправда, винесли дрібниці, перше, що трапилося під руку.

А повернути майно, наскільки мені відомо, неможливо — грабіжники одразу все продають, і потім шукай.