"Кого захищають Нацдружини", - правозахисник

Про це у своєму блозі пише член Харківської правозахисної групи Галя Койнаш, передають Патріоти України.

"Занепокоєння щодо потенційного втручання ультраправих воєнізованих формувань «Національні дружини» у ролі українських спостерігачів за виборами посилилось після їхньої загрози застосувати фізичну силу «щоб запобігти порушенням». Так само як і через участь партії, з якою вони пов’язані, «Національного корпусу» у насильницьких заворушеннях на вихідних.

9 березня 22 українські поліцейські отримали травми, 19 з яких – достатньо серйозні для госпіталізації, коли активісти «Національного корпусу» намагались пробити собі дорогу на сцену в Черкасах, де мав промову президент Петро Порошенко, і згодом заблокували його кортеж. Також відбулися заворушення біля Адміністрації президента в Києві, де молоді активісти, вдягнені в балаклави, буквально штурмували поліцію.

Передумовою став політичний шторм, що відбувся через недавнє розслідування програми Наші гроші, де Ігоря Гладковського, сина Олега Гладковського, близького соратника Порошенка, обвинуватили в серйозному та шокуючому розкраданні оборонної промисловості після захоплення Росією Криму. Порошенко відповів на скандал усуненням Олега Гладковського з його посади першого заступника секретаря Ради національної безпеки та оборони України до результатів розслідування.

Активісти «Національного корпусу» вимагали арешту та замороження всіх активів як батька, так і сина. Загалом тут немає нічого нового, такі ультраправі групи довгий час брали участь у поєдинках, де презентували себе як захисників реальної судової реформи, належних заходів проти корупції, тощо. Втім, у цьому випадку, не цілком ясно, чи буде арешт Олега та Ігоря Гладковських виправданим, принаймні прямо зараз. Це піднімає питання, чому «Національний корпус» обрав саме такі дуже агресивні та насильницькі методи 9 березня. Спроби БПП допустити, що за цими інцидентами стоять олігархи, що ховаються в Росії, та проросійські елементи, видаються радше натягнутими. З іншого боку, всього за кілька тижнів перед президентськими виборами не можна виключати, що активісти потай допомагають тому чи іншому політичному кандидату, ідучи на дії, що спрямовані на дискредитацію Порошенка та намагання спровокувати поліцію на використання надмірної сили.

Є думка, що ці події демонструють нову битву за владу – між Порошенком за підтримки СБУ та генерального прокурора, і Нацдружин, які працюють на міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, який, згідно з цією версію, підтримує іншого головного кандидата. В той час як у минулому Аваков, безсумнівно, не волів реагувати в такий спосіб на агресивну поведінку ультраправих активістів, на цей раз серед постраждалих були лише поліцейські, й кадри з наявних відео показують, що агресія була саме з боку активістів.

Партію «Національний корпус» у 2016 році створив та досі очолює Андрій Білецький, чия роль засновника добровольчого батальйону «Азов» дозволила йому в 2014 році ввійти до парламенту як незалежному кандидату. Білецький помітно збавив тон протягом останніх років, але він є колишнім лідером першої неонацистської соціально-національної партії, а згодом «Патріота України». Остання організація відповідальна за шокуючі расистські напади у Харкові та, згідно зі словами В’ячеслава Ліхачова, який довгий час моніторить випадки расизму та ксенофобії в Україні, Білецький раніше був пов’язаний з криміналом, і, можливо, політичними технологіями на користь членів колишньої панівної «Партії регіонів».

Ультраправі, навіть неонацистські погляди щонайменше кількох членів батальйону «Азов» викликали сумніви від самого початку, і такі ж перестороги були щодо пов’язаних з ним добровольчих корпусів. Це були самі ті люди, які приєднались у 2016 році до «Національного корпусу», а наприкінці січня 2018-го – до колишніх так званих Нацдружин, які обіцяли «постановити український порядок» на вулицях Києва.

Їхні слова про те, що вони будуть працювати спільно з Національною поліцією України викликали тривогу, оскільки «Національний Корпус» був причетний до багатьох актів агресії чи погроз на адресу етнічних меншин, чи людей, чия сексуальна орієнтація або політичні погляди їм не подобаються.

Попри величезні побоювання серед людей щодо таких воєнізованих «дружин» у камуфляжному спорядженні, їхня заявлена роль у патрулюванні вулиць особливо себе не проявила. Проте члени «дружин» та Нацкорпусу були причетні до кількох актів агресії. 7 червня 2018 року, наприклад, і ті й інші взяли участь у шокуючому нападі на ромське поселення у Голосіївському парку Києва. Національний корпус на своїй сторінці в Facebook навіть заявив, що дає ромам 24 години на те, щоб залишити поселення, погрожуючи «розчистити сміття».

Автори звіту «Ксенофобія в Україні-2018» зазначили, що ультраправі нападники виклали відео атаки в соціальні мережі, на якому вони розмахували молотками і сокирами, а ромські мешканці втікали. Згодом відео було видалено, але його копію можна проглянути ось тут. Так само як і антиромські погрози, у той день розповсюджували також листівку, що підбурювала до ворожнечі з ромами. У вищезгаданому звіті Ліхачов відмічає, що все це вочевидь свідчить як про наміри винуватців інциденту (що може бути доказано на основі будь-якого обвинувачення згідно зі статтею 161 Кримінального кодексу України про розпалювання ворожнечі) так і про небезпечні наслідки такої пропаганди.

31 березня 2018 року «Національний корпус» зірвав подію для ЛГБТ у Полтаві, хвастаючись на своїй сторінці у Facebook, що вони проти «пропаганди ідеології ЛГБТ». Заява закінчується словами, що «українці мають право протистояти загрозам, які ведуть до утвердження ліберальної диктатури в українському суспільстві».

11 січня 2019 року ці та інші інциденти вже викликали занепокоєння у Центральної виборчої комісії тим, що члени ГО «Нацдружини» подали заяву й були допущена на президентські вибори в якості спостерігачів».

Навіть якщо організація, яка виглядає воєнізованим крилом партії «Національний корпус» офіційно і є «громадською організацією», то в неї все абсолютно непрозоро щодо джерел фінансування. Після їхнього першого маршу 30 січня 2018 року з’явились питання про те, звідки йдуть гроші на те, щоб одягнути 600 чоловіків у ідентичне камуфляжне обмундирування та на інші затрати. «Національний корпус» сказав лише, що вони отримують фінансову допомогу з боку «бізнесу». Питання щодо цих «бізнесових» джерел особливо актуальні в період підготовки до виборів.

Сумніви щодо доречності ролі цих спостерігачів лише загострились після інтерв’ю, яке 5 березня Радіо Свобода дав речник «Національних дружин» Ігор Вдовін. Він заявив, що «спостерігачі» можуть застосувати силу на виборчих дільницях лише в разі фальсифікацій, на які «правоохоронці закриватимуть очі». Це була більш м’якша версія Телеграм-завірянь «командира» Нацдружин Ігоря Михайленка, який заявляв, що «у День виборів ми не можемо зробити надто багато, але цього не надто багато буде достатньо, щоб дати Нації можливість повірити у їх сили та вибрати нового Лідера країни... якщо за справедливість треба буде дати комусь по пиці — ми це зробимо, не зволікаючи».

Все це відмітили у ЦВК, де 6 травня видали резолюцію, в якій звернули увагу на всі вищезгадані заяви Нацдружин, але потім у вичерпних деталях окреслили, чому не мають жодних підстав для відмови так званій «громадській організації» виступати у ролі спостерігача. Натомість ЦВК закликають СБУ здійснити перевірку цих заяв, а Національну поліцію – забезпечити закон і порядок на виборах. Комісія також нагадує спостерігачам про необхідність неухильно дотримуватись закону.

Проблема в тому, що Національний корпус та воєнізоване формування Нацдружини з своїм статусом «громадської організації», здається, вірять у те, що вони можуть визначати, що є «український порядок», «справедливість» і «закон та порядок», згідно з законом, в процесі якого, без особливої перестороги, можна розбивати голови."