''Крихітні раби рейху'', або Історія нелюдських страждань дітей у концтаборі СС (фото)

Нацисти знищували полонених солдатів. Вбивали мільйони жінок. Палили в печах старих. Однак навіть на фоні подібної жорстокості це здається божевіллям — утримання за колючим дротом десятків тисяч маленьких дітей.

Від колишньої установи СС "Кіндер КЦ" у польському місті Лодзь мало що збереглося. Співробітник музею на залізничній станції Радегаст показує на стендах чорно-білі фотографії дітей: "Їх привозили звідусіль. Із усіх міст Польщі, Чехословаччини, Югославії, Радянського Союзу. У середньому у віці від 1 року до 14 років. І сиріт, і тих, кого силою відібрали у батьків, і з сімей страчених партизан та підпільників. Дитина "арійської зовнішності" (з блакитними очима і світлим волоссям) піддавалася "перевірці": їй вимірювали череп. У разі відповідності "раси панів" вивозили на усиновлення у німецьку сім'ю. Єврейських дітей чекала виснажуюча праця на фабриці з виробництва снарядів, а за повного виснаження — відправлення у газові камери. Табір був розрахований на 10 000 малюків", — передають Патріоти України з посиланням на іноземні ЗМІ.

За склом — клаптики матерії, ґудзики, старе, шите-перешите ведмежа з тканини: іграшки юних в'язнів "Кіндер КЦ". У Лодзі досі стоїть велика стара будівля із червоної цегли. Старожили пам'ятають, як під час нацистської окупації ночами звідти лунали страшні крики і плач. Там розташовувався медичний центр СС — у польських і радянських дітей відкачували кров для переливання пораненим на Східному фронті солдатам вермахту. А трупики сотнями закопували у дворі.

Раби для рейху

— Я потрапив у "Кіндер КЦ" у віці трьох років, тому пам'ятаю усе дуже погано, —розповідає громадянин ФРН Фолькер Хайнекен. У дитинстві — житель Криму Саша Літов, переміщений в Лодзь у 1943 році. — Але в пам'яті залишилося, як нам вимірювали череп, ридання дітей, які не пройшли "арійську перевірку", — вони безслідно зникали, і більше ми їх не бачили. У мене довго і сильно хворіло око: вже після усиновлення німецькою сім'єю у Гамбурзі я пройшов лікарський огляд. Медики встановили — це наслідок сильного удару кулаком. У "Кіндер КЦ" малюків били смертним боєм за одне лише слово, сказане рідною мовою, — ми повинні були спілкуватися тільки німецькою. Лише в 18 років мені відкрили таємницю усиновлення: я дізнався, що росіянин і народився у СРСР.

На станції Радегаст стоять старі вагони з колючим дротом: у цих "гробах" дітей перевозили в концтабори по всій Європі. Набивали всередину більше сотні людей, іноді в дорозі через тісноту гинула третина крихітних бранців. У єврейському гетто Лодзі (до 200 тисяч населення) під час страшних холодів не було ні дров, ні будь-якої води (люди самі рили колодязі) — за першу зиму померли тисячі, але дітей намагалися зігрівати своїми тілами, віддавали їм останній шматочок хліба. Саме тому нацисти 4 вересня 1942 року забрали 20 000 малюків (усіх до одного) у батьків гетто.

Більшість відправили в Освенцім, деяких залишили у "Кіндер КЦ" — цілодобово гарувати на сусідніх збройних фабриках: як вважали "бізнесмени" із СС, дитячі ручки найкраще виточують деталі для знарядь. Неподалік від Лодзі (в селі Дзержонзна) як відділення "Кіндер КЦ" побудували окремий табір для польських дівчаток (доньок виселених поляків і партизан) від 8 до 16 років. 1600 ув'язнених у прискореному темпі навчали сільськогосподарським роботам, щоб потім масово направляти у Німеччину для рабської праці на полях місцевих фермерів.

"Були в'язні-немовлята"

Охорону здійснювали жіночі допоміжні підрозділи СС, вправлялися у жорстокості. "Відомий випадок, коли наглядачка Сідом Байєр до смерті засікла різками перед іншими дітьми 13-річну Урсулу Качмарек, — розповідає співробітник музею. — У нас навіть немає повних даних, скільки маленьких дівчаток загинуло у цьому пеклі". 84-річна чеська пенсіонерка Марія Долежалова-Шупікова у розмові зі мною згадувала: після спалення у 1942 р. її рідного села Лідіце, 23 дитини звідти відвезли у табір Лодзі. "Навіть бараків не було, спали на голій землі, в лахмітті й вошах. Із нами були одне двотижневе немовля і однорічні малюки — я раніше не могла собі уявити, що в такому віці можуть помістити в справжню в'язницю".

— "Кіндер КЦ" широко використовувався як "фільтраційний пункт" для мережі притулків СС "Лебенсборн", — повідомляє незалежний польський публіцист Михайло Грацький. — Задум нацистів полягав у тому, щоб відірвати немовлят із окупованих держав (у першу чергу Польщі та СРСР) від батьків і виростити у німецьких сім'ях "істинних арійців", фанатиків націонал-соціалізму, які вважають, що їхня матір — Німеччина, а батько — Адольф Гітлер. Кожну "відбраковану" дитину потім відправляли на важкі роботи або на медичні експерименти СС у Освенцім і Бухенвальд. Тільки чверть дітей із проекту "Лебенсборн" змогли повернутися назад до рідних і близьких: знайти інших не вийшло. Їхні документи були знищені.

Серце з каменю

Неподалік від станції Радегаст стоїть пам'ятник маленьким ув'язненим — розколоте навпіл кам'яне серце: в тріщину зарилася головою фігурка оголеного худенького хлопчика. Біля монумента — декілька згаслих свічок у скляних підставках, зів'ялі квіти. Поряд стоїть паркан із білих кам'яних стел — за кількістю концтаборів СС у Польщі. Імовірно через "Кіндер КЦ" у стінах Лодзинського гетто пройшли 200 000 юних поляків, 50 000 дітей із СРСР, тисячі малюків із Чехословаччини та Югославії. Десятки тисяч єврейських дітей вирушали звідси на смерть у Майданек, Треблінку, Берген-Бельзен, Штуттгоф та інші концтабори. Багато хто загинули одразу ж від голоду і замерзли на смерть взимку.

Від Радегасту відходить спеціально побудований як частина музею бетонний тунель. Усередині вибиті величезні цифри — з 1939-го по 1945-й, час нацистської окупації Польщі. Ти крокуєш всередині, і кожен "рік" автоматично спалахує м'яким світлом, висвітлюючи коротку розповідь про життя людей за колючим дротом. Червона армія увійшла в Лодзь 19 січня 1945 року, звільнивши у єврейському гетто 900 ув'язнених — дорослих і дітей. Усьому світові відоме ім'я Оскара Шиндлера — німецького промисловця, який зумів врятувати на своїй фабриці у Польщі 1200 євреїв. Так, слава йому! Проте варто зазначити: ніхто на Заході (та й у нас теж) не знає імен радянських солдатів, які оплатили своїми життями порятунок маленьких мешканців "Кіндер КЦ" у Лодзі. Будьте впевнені — про них ніколи не знімуть фільм у Голлівуді.

І все ж вдячні люди є. Я зустрічаю у музеї Радегаста молоду пару туристів із Ізраїлю. "Мого прадідуся у гетто Лодзі врятували російські, — говорить хлопець. — Якби не ваша армія, я просто не народився б на світ". І це головне, що спадає на думку під час відвідування колишніх концтаборів, від яких позбавив світ радянський солдат.

Не було б не тільки молодого ізраїльтянина, а й усієї Європи взагалі. Але замислюватися на цю тему в Польщі зараз не модно.

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

Хіти тижня. "Лошарик" как сигнал опасности странам арктического совета", - Злий Одесит

четвер, 18 липень 2019, 0:35

Мало хто акцентує увагу на тому, що у Росії не менші за амбітністю види на Арктику, ніж на Україну або будь-яку іншу країну. Про це у своєму блозі пише Злий Одесит, передають Патріоти України. Далі - мовою оригіналу:. "Как-то раз, президент России Влад...

Хіти тижня. Падіння з Олімпу: Колишній чемпіон програв найшвидшим нокаутом в історії UFC (відео)

середа, 17 липень 2019, 23:05

Поєдинок тривав лише 5 секунд. В одному з боїв зустрілися два місцевих бійця - Хорхе Масвідаль і колишній чемпіон ONE Championship і Bellator в напівсередній ваговій категорії Бен Аскрен. Поєдинок тривав лише 5 секунд. За цей час Масвідаль встиг нанест...