"Кривава бійня в Керчі, або Чому 18-річний хлопець пішов на злочин", - журналіст (фото, відео)

18-річний Владислав Росляков поступив у Керченський політехнічний коледж у 2015 році. На момент здійснення теракту був учнем 4 курсу, вивчав монтаж, наладку, а також експлуатацію електрообладнання промислових і цивільних будівель. Із розповідей викладачів, Владислав був тихим і спокійним, навчався на трійки і нічим особливим не вирізнявся.

На цьому позитивна характеристика учня закінчується. Одногрупник "стрілка" згадав одну зі своїх розмов із Владом і розповів про неї на відео: "Тихий ходив, постійно його не було видно. Якось ми з ним розмовляли на практиці, і він сказав:" Ненавиджу, все за**ало. І взагалі, ненавиджу цих людей, таких тупих, як у нас у політеху вчаться".

"До речі, він мені розповідав: "Ось знаєш, усіх цих маніяків називають психами, але вони насправді розумні. У них є на це свої причини, і вони все робили геніально". Він захоплювався цим", — додав хлопець.

Як з’ясувалося, підозрюваний і раніше намагався нашкодити своїм одногрупникам і вчителям коледжу. На першому курсі Влад розпорошив у класі перцевий балончик, на питання студентів, навіщо він це зробив, той лише посміхнувся.

Крім подвигів у школі, спливли подробиці про його агресивну поведінку в дитинстві. Колишні сусіди будинку, де Владислав жив із батьком і матір'ю до розлучення, розповіли, як він постійно мучив і душив мотузками безпритульних котів.

"Він у дитинстві був дуже жорстокий. Котів ловив, душив їх мотузками. Ми його весь час ганяли. А потім, коли вони (мати і батько Влада) розійшлися, він переїхав в іншу квартиру", — розповіла сусідка.

Сім'ю "стрілка" у коледжі називали неблагополучною. Після розлучення хлопець залишився жити з матір'ю на орендованій квартирі. Подейкують, що відносини у них були напружені, мама часто проводила обшуки у сина, коли той повертався додому. Вона працювала санітаркою у керченському онкологічному диспансері. В останні роки мати захоплювалася вченням "Свідків Єгови".

Батько Рослякова був інвалідом. Він розповів, що йому було важко спілкуватися із сином, оскільки той був таємничим і мало що розповідав. У Владислава не було друзів, раніше був один приятель, але вони перестали спілкуватися. За словами батька, підліток захоплювався комп'ютерними іграми та зброєю.

Нерозділене кохання або сварка з учителем

Однією із причин, через яку Влад міг взятися за рушницю, називають нерозділене кохання. За словами знайомих, він 5 місяців зустрічався із дівчиною, але вона його покинула, і в коледжі він міг шукати саме її.

Версій може бути досить багато: від образ на однокурсників і сварки з рідними чи з коханою дівчиною — до наслідування поведінки серійних убивць.

Зазначається, що злочин ймовірно скоєно за сценарієм масового вбивства в американській школі "Колумбайн", яке двоє підлітків влаштували у 1999 році. На такий висновок підштовхує образ керченського "стрілка", який дуже схожий на образ Еріка Харріса, учасника тієї кривавої трагедії. Крім того, нападник на коледж у Керчі наклав на себе руки в бібліотеці, так само в бібліотеці були знайдені мертвими й нападники на "Колумбайн".

Вроджена якість і агресія у суспільстві

Разом із професором кафедри загальної психології, педагогіки та конфліктології НаУКМА Валентиною Бондаровскою і дитячим психологом Наталією Валедовою, журналісти спробували розібратися, що ж підштовхує підлітків, зокрема й Владислава, до подібних злочинів.

З огляду на той факт, що підозрюваний і раніше виявляв агресивну поведінку, на думку Бондаровскої, не виключено, що ця якість у нього вроджена, таке пояснення цілком правдоподібне.

"Жорстокість часто є вродженою якістю, і справа не тільки в тому, що він із неблагополучної сім'ї, яка не приймала це все до уваги, і не могла з цим впоратися. Адже у нього могли бути вроджені такі якості", — каже вона.

Психолог вважає, що підліток міг приймати препарати, які б пригнічували його стан, тому він поводився тихо, а всередині був досить агресивним.

Не виключено, що такий стан посилювався комп'ютерними іграми й сайтами, які схиляють до жорстокості, і навчають дітей, як потрібно діяти. Ще одна проблема комп'ютерних ігор полягає у тому, що через часте користування у дітей зникає межа між реальністю і вигаданим світом.

"Коли підліток часто сидить в інтернеті і грає в агресивні ігри, то в нього виробляється штучне уявлення про смерть. У грі він вбиває, але заново запускаючи гру, всі виявляються живими, тому в нього немає відчуття, що це вже безнадійно, що він убив, і вже ніхто не оживе", — пояснила вона.

На думку Валедової, однією із причин агресивної поведінки дітей є інформаційне поле, у якому вони ростуть. Останнім часом у різних мас-медіа подається велика кількість негативної інформації.

"Зараз вкрай агресивне середовище взагалі у світі і в Україні в тому числі. У будь-який час доби можна увімкнути майже будь-який канал, і звідти йде лише негативна інформація. У дітей створюється враження, що агресія, психологічне, економічне, фізичне насильство — це місце існування. І оскільки середовище проживання вкрай агресивне, діти, не маючи життєвого досвіду, переймають таку ж модель поведінки", — пояснила психолог.

"Ще один момент: за останні півтора-два роки усе частіше чутно, як дорослі реагують на дітей, дуже багато стає насильства проти них. Дітей крадуть, викидають із вікон тощо", — додає вона.

Водночас у дітей зовсім відсутнє почуття відповідальності за те, що вони зробили, в Україні не продумано механізм покарання за подібні злочини, а штрафи проблему не вирішують, каже Валедова. При цьому дітей "нагородили" безліччю прав, і жодним чином не розписали їхню відповідальність.