Куди приводять мрії: Експерти про те, що чекає на Вірменію після революції

Про це йдеться в матеріалі журналу "Новое время", передають Патріоти України.

23 квітня тисячі вірмен святкували відставку прем'єр-міністра Сержа Саргсяна. Тепер Вірменії належить вирішити чимало внутрішніх і зовнішньополітичних проблем.

"Як ми вже побачили на прикладі України, корупцію і олігархію складно перемогти, - міркує вірменка Анаіт Ширинян, експерт британського Королівського інституту міжнародних справ Chatham House. - Однак, якщо результат буде успішним, Вірменія зможе стати моделлю для інших пострадянських країн, що застрягли в перехідному періоді".

Великі проблеми маленької країни

Оглядачі констатують: після здобуття незалежності Вірменії так і не вдалося сформувати середній клас, а бізнес і політика є тісно сплетеною корупційною субстанцією. Не бачачи для себе перспектив, багато громадян вирушили за кордон: за останні десять років поїхав кожен дев'ятий.

За це ж десятиліття, протягом якого країною керував Саргсян, зростання вірменської економіки поступово сповільнювалося, знизившись з майже 13% у 2007 році до 7,2% в 2012 році і до 0,2% в 2016-му. І хоча за минулий рік темпи зростання ВВП почали відновлюватися, у жителів країни залишилося чимало приводів для невдоволення.

За даними Світового банку, сьогодні майже половина Вірменії живе за межею бідності, тобто менш ніж на $5 в день. Тут процвітає корупція, а зовнішній борг держави зростає: у 2017 році він досяг майже 57% ВВП.

Молоді люди, що склали ядро нинішніх масових протестів, особливо гостро відчувають на собі економічні проблеми країни. Якщо загальний рівень безробіття у Вірменії становить практично 19%, то серед молоді він вище 32%.

Тим часом в державних структурах, судовій системі, поліції і секторі охорони здоров'я процвітає хабарництво. У рейтингу сприйняття корупції від міжнародної організації Transparency International Вірменія займає 107-у зі 180 позицій, розділяючи її з Ефіопією і В'єтнамом.

Уряд ігнорує необхідність диверсифікації економіки, підкреслюють експерти: починаючи з середини 90-х більше половини експорту складають руди і метали, що викликає сильну залежність від цін на сировину.

Економічне становище Вірменії посилює блокада двох її кордонів: західного – з боку Туреччини і східного – з боку Азербайджану. У підсумку невелика держава без виходу до моря має всього два відкриті для торгівлі кордони – з Іраном і Грузією. При цьому після розпаду Радянського Союзу Вірменія зберігає тісний зв'язок з Росією, яка залишається її головним торговим партнером.

У РФ відправляється 20% вірменського експорту, тоді як російські товари займають більше 30% в структурі імпорту країни. Грошові перекази від вірмен, що працюють в Росії, становлять еквівалент 12-14% місцевого ВВП. Широку діяльність у Вірменії розгорнули дочірні структури великих російських компаній.

Крім історичних і економічних зв'язків до зближення з РФ християнську Вірменію штовхає конфлікт із сусіднім мусульманським Азербайджаном, що спалахнув 30 років тому через населений переважно вірменами Нагірний Карабах. У такій ситуації Вірменії важливі поставки зброї, які регулярно і на вигідних умовах забезпечує Росія. Тут також знаходяться дві російські військові бази.

Революція триває

У Москві обережно відреагували на Єреванські події. До моменту відставки Саргсяна російські ЗМІ ніяк не висвітлюють протести вірмен. А вже після заяви вірменського прем'єра Кремль назвав те, що відбувається в Єревані "внутрішньою справою республіки".

На відміну від революційних сил в Україні і Грузії, вірменська опозиція не заявляла про прагнення зблизитися з ЄС, відзначають експерти. Таким чином, останні події навряд чи вплинуть на зовнішню політику країни, вважають вони.

"Конфлікт не стосується Росії або Європи. Рушійною силою невдоволення є місцева політика і економіка", - пояснює Річард Гірагосян, засновник і директор незалежної аналітичної організації Центр регіональних досліджень (RSC) у Вірменії.

Для поліпшення економічної ситуації новому уряду буде потрібно спростити доступ до капіталу, реформувати податкову систему і активно боротися з корупцією.

Істотний внесок в розвиток країни здатна зробити і велика вірменська діаспора. Сьогодні вона налічує 8 млн осіб, більш ніж в 2,5 разу перевищуючи населення самої Вірменії. Деякі впливові вірмени-емігранти вже вкладають в економіку батьківщини: наприклад, Рубен Варданян, екс-голова російського банку Трійка Діалог, інвестує в освіту і IT-сектор Вірменії. Але багато інших не наважуються на інвестиції і обмежуються благодійними ініціативами.

На думку Ширинян, сьогодні у вірмен з'явилася унікальна можливість реформувати свою державу, однак оксамитова революція пройшла тільки перший свій етап. "Деякий час буде зберігатися ризик відкоту назад", - говорить вона.

Також звучать побоювання, що після оксамитової революції влада в підсумку дістанеться олігархам або ставленикам Саргсяна. І ще однією серйозною загрозою є нова війна в невгамовному Карабасі. "Якою б значимою не була перемога у відстороненні Саргсяна від влади, реальні виклики в управлінні [країною] зараз тільки починаються", - підкреслює Гірагосян.