"Культурною хвилею, культурним натиском витіснимо російськомовний московський продукт і московську мову з України", - Ніцой

У XIX столітті заборонялася освіта українською мовою, друк книг, використання її у виставах або публічних читаннях. У XX столітті почалася тотальна русифікація, через що наша мова поступово витіснялася з усіх сфер життя.

Наразі ситуація поступово налагоджується — мовні квоти на радіо і телебаченні, створення власного українського культурного продукту і переклад українською іноземного.

Чому тема мови так важлива для України — журналісти дізнавалися в української письменниці Лариси Ніцой, передають Патріоти України.

— Останнім часом наростають побоювання щодо можливого так званого "кримського сценарію" на Закарпатті з боку Угорщини, на вашу думку, чи ситуація настільки загрозлива?

— Звісно, на мою думку, ця ситуація давно готується, я про це почала говорити ще два роки тому, і у мене було жорстке, відкрите листування у ЗМІ з головою Закарпатської ОДА Генадієм Москалем, який мені написав, що я накручую обстановку. А я йому написала, що він вже побував губернатором у тих областях, які відійшли до так званих "республік". І відповідно, є небезпека, що і цю область він прогавить.

— Чиновники з Закарпатської ОДА та народні депутати, що представляють цю область у Верховній Раді, стверджують, що жодних сепаратистських настроїв серед угорців у цьому районі немає.

— На сході України теж не було сепаратистських настроїв, поки не прийшла Росія.

— На вашу думку, в Угорщині все ж є подібні настрої?

— А чому вона тоді лізе до нас? Якщо в них немає таких планів, чому вони втручаються в наші справи? Чому вони лізуть у наші закони, які ми ухвалюємо? Чому вони видають паспорти цим громадянам? Для чого їм тоді це?

— У ЗМІ почалися з'являтися пояснення від тих чи інших експертів про те, що на скандальному відео з угорського консульства у Береговому українцям видавали не паспорти, а лише "посвідчення закордонного угорця", яке не має відношення до отримання угорського громадянства.

— Хай угорці не обманюють, бо раніше для отримання паспорту треба було, щоб в Угорщині були родичі, треба було показати угорське коріння, знання мови. А наразі, мені розповідають самі закарпатці, що можна просто їм написати листа чи прийти та висловити усно, що ти цікавишся Угорщиною, угорською культурою, і цього достатньо для того, щоб стосовно тебе почали процедуру оформлення їхнього паспорту.

Про це говорять звичайні люди на вулиці.

У нас, в Україні, це порушення закону. Чому сусідня країна втручається в наші внутрішні справи і грубо порушує наше законодавство. У нас заборонене подвійне громадянство, чому сусідня країна цьому сприяє? Чому цій сусідній країні ніхто не дає по руках? Чому наші політики мовчать? Чому наші дипломати провалили цю ситуацію на дипломатичному рівні?

— Чому ж наша влада слабко реагує на всі випади Угорщини та втручання у наші внутрішні справи?

— Вони зайняли оборонну позицію, а давно вже треба наступати. Давно пора наступати, тому що на нашу територію залізли, спочатку Москва в Криму та на сході, а зараз Угорщина починає каламутити на Закарпатті, що це за перегляд кордонів? Міжнародним законодавством заборонений перегляд кордонів країн.

Звісно, Угорщина не працює такими нахабними методами, як Московія, бо Угорщина ж належить до європейської спільноти, і ця спільнота їх засудить.

Вони не можуть прямо заявити, що це їхня територія, а намагаються зробити "красиву міну при поганій грі".

— Зважаючи на приналежність Угорщини до ЄС, як може відбутися анексія Закарпаття?

— Прямо про анексію я не хочу говорити, навіть не хочу уявляти, що таке може бути, і що вони будуть це здійснювати. Нам треба себе убезпечити, нам треба в будь-якій ситуації, які натякають на щось подібне, як на сході, треба ще в зародку вирішувати.

На Закарпатті є вже не зародок, а гостра ситуація. Коли громадяни не знають мови, і не хочуть знати. Про що це свідчить?

Сьогодні вони не хочуть знати мови, завтра вони не захочуть знати нашої культури, а післязавтра вони й України не захочуть знати. Цього допустити не можна.

— Знову постає тема мови?

— В першу чергу. Через мову приходить культура, через мову приходить інформаційне поле, в цьому інформаційному полі людина живе, відповідно вона дихає тією країною, живе тією країною, тією інформацією, якою наповнюється. І все це приходить разом із мовою.

Тому треба виправляти ситуацію у школах, через які мова не доходить на нормальному рівні і потрібному обсязі до цих людей, вони мови не знають. Коли двієчник не знає предмета, хіба його звільняють від цього предмета, чи навпаки посилюють вивчення?

Це елементарно, якщо угорці на Закарпатті не знають мови, не спілкуються нею, не користуються нею, вона їм чужа, ця культура їм чужа, то що треба зробити? Треба більше популяризувати українську мову, проводити фестивалі, проводити книжкові форуми, транслювати фільми, відкривати виставки, треба через культурний масовий потік, інформаційний потік, збільшувати там обсяги української мови, бо це територія України, так сказано у міжнародному праві.

— Щодо шкільної освіти, нещодавно виник скандал із повернення пропагандистських підручників з російської мови в українські школи. Ви мали намір писати заяви до СБУ та ГПУ, а також попросити народних депутатів України негайно ініціювати зняття Лілії Гриневич з посади міністра МОН. Що наразі з цією історією, підручники вилучили зі шкіл?

— Звернення до ГПУ написали на моє прохання депутати, наразі чекаємо відповіді.

Підручники в деяких школах почали вилучати, а в деяких продовжують використовувати, наприклад, у київській школі №54. Проблема трохи більша, ніж просто підручники, проблема така, що МОН через навчальні плани зробило дуже хитрий трюк – вони заводять мову нацменшин в українські школи, і ця мова є обов'язковою до вивчення всіма учнями в цих школах, зокрема і російська мова.

Але в Україні Міністерство так провернуло ситуацію з законом про освіту, що не тільки оці страшні підручники завели в школу, а ще й їх завели в кожну українську школу, до кожної української дитини, в якої тепер є можливість прийти з цим підручником із вивчення російської мови.

— Зважаючи на агресію Росії проти України, чи не було б доцільно заборонити вивчення російської мови у школах, або вивести її вивчення в окремий факультатив?

— Насправді нічого забороняти в Україні не треба, достатньо дати можливість батькам обирати, і більшість батьків не обиратиме цю мову. На сьогодні цю мову нав'язують силою дирекції шкіл, і МОН це підтримує. Воно розробляє комбінації, як зробити так, щоб у директорів була така можливість.

Для сторонньої людини, яка не розуміється у тонкощах цієї справи, на сьогодні Міністерство створило всі умови для директорів нав'язувати російську мову батькам дітей, які не хочуть її вивчати, і ця російська мова є обов'язковою у школі.

Нам достатньо створити умови для батьків, щоб вони мали можливість обирати, і нічого забороняти не треба, батьки самі не обиратимуть цю мову, от і все.

— Нещодавно депутати Львівської облради проголосували за заборону російськомовного культурного продукту на території області, яке ваше ставлення до такого рішення?

— По ідеї мені це подобається, оскільки у нас війна, у нас іде агресія з боку Московії та московської мови, то популяризація їхнього культурного продукту на території нашої країни неприпустима, тому добре, що у Львівській області це озвучили.

Давайте для порівняння візьмемо Другу Світову війну, ви уявляєте, якби під час цієї війни, поки наші солдати воюють на фронті, а в тилу всі танцюють під німецькі марші, в кінотеатрах ідуть німецькі фільми, це був би нонсенс.

А чому зараз це можливо? А тому, що ця війна називається гібридною. Що таке гібридна? Це коли стерта оця межа, вона нечітка, що добре, а що погано, що дозволити, а що заборонити, тому вона є гібридною. І нам треба самим з'ясовувати, що добре, а що погано.

— Під вплив цієї гібридної війни найбільше потрапили східні регіони нашої держави, а саме Донецьк із Луганськом. На вашу думку, після звільнення окупованих територій, яким чином можна максимально провести українізацію цих регіонів?

— Треба запозичити досвід тієї ж Німеччини, у них також була поділена навпіл країна, одна частина якої була радянською, і їх об'єднали.

По-перше, певний час на цій території не повинні проводитися вибори. Люди цієї території повинні будуть заново ставати громадянами України, для цього треба удосконалити законодавство про отримання українського громадянства. Обов'язково треба ввести екзамен на знання історії, на знання мови. Отримання громадянства не повинне бути автоматичним, ти маєш його заслужити.

Так є у кожній країни. Кожна країна ставить певні бар'єри, певні сходинки, які людина повинна пройти, перш ніж отримати громадянство. Це тільки в нас такого немає, це тільки ми якась унікальна країна, яка зовсім нічим своїм не дорожить. А інші країни дуже дорожать, і нам просто треба взяти те, що давно запроваджене і працює, і не вважати це якоюсь дискримінацією.

Звісно, треба запустити на ту територію наш україномовний продукт, наші пісні, радіо, телебачення, українські фільми, у школах ввести наші програми до навчання. Я не думаю, що це займе кілька років, років десять, а то й більше, ця територія має бути під українським впливом, щоб ми побачили, наскільки ці люди вже одужали від тієї пропаганди і гуманітарного насильства, яке було вчинене.

— А чи піддадуться ці люди українізації?

— Для цього і вводяться оці терміни, Німеччина багато років доводила до ладу свою радянську половину, і то не впевнена, чи довела до кінця, так само і ми повинні набратися терпіння, і розуміти, що та територія, на жаль, була піддана такій агресії.

Треба буде відновлювати, відбудовувати не тільки стіни та споруди, а й людські душі.

— В Україні почали обговорення нової редакції правопису, які ваші думки з цього приводу?

— Взагалі до змін у правописі я ставлюся позитивно, тому що українці мали свій правопис, але у 30-х роках, коли прийшла московська власть, вона цей правопис знищила, і мовознавців, які укладали цей правопис, знищили. І цього їм було замало, вони уклали спеціальні таблиці з українськими словами, в Google вони так і називаються "таблиці репресованих слів".

Тобто вони розстрілювали не тільки людей, вони уклали таблиці з українськими словами, які відрізняються за своїм написанням, за своїм творенням від російської мови, і заборонили навіть ці слова. І ввели новий правопис, яким ми, до речі, і досі користуємося. Цей правопис був максимально наближений до московської мови, щоб ми звучали однаково, вимовляли слова однаково.

Раніше дуже відрізнялося, але сьогодні це звучання стало трохи ближче. Але навіть цей правопис не врятував ситуацію, тому що всі мовознавці, які порівнюють нашу мову з російською, чеською, польською, то в нас набагато більше спільного з чеською та польською, ніж з московською.

Тому нам треба повертати свій правопис. Але є застереження, тому що багато мовознавців вже похилого віку, виховувалися в совку, мають "совєтську" ментальність, мають ще той, застарілий світогляд, і тому я переживаю, що ця благородна справа знову перетвориться на те, як у нас все останнім часом, що це буде не український правопис, а черговий гібрид.

— Чи доцільно повністю викорінювати російську мову з України, і скільки часу на це може піти?

— Ви знаєте, якщо викорінювати, противники українізації почнуть кричати, що у нас агресивні методи, і так далі. А коли я прошу сказати, а агресивні методи, це які? Що, може ми вас ходимо кийками б'ємо за те, що російські слова говорите? Може в тюрму саджаємо, як нас, українців, садили? Може вас за це розстрілюють, як ви розстрілювали українців за українські слова?

Ми, українці, таких методів не застосовуємо, ми просто на законодавчому рівні розширюємо межі для української мови.

Треба просто культурною хвилею, культурним натиском витіснити російськомовний московський продукт і московську мову з України українським продуктом. Такий український продукт зараз готується, він уже є, він і надалі продовжує розвиватися. І я думаю, що з часом ми одужаємо від цього.

Раніше московська мова широко звучала в Польщі, зараз не звучить, ні на радіо, ні на телебаченні, може на вулиці хтось знає, але в публічному просторі її немає, і нічого, Польща чудово живе. Так само не почуєте ви цієї мови в публічному просторі Чехії, Німеччини, Італії чи Англії.

І нічого страшного не станеться, коли в Україні цього теж не буде, а навпаки буде утверджуватися Україна.