"Курильські уроки для Києва", - Портников

Курильська історія для нас не просто чужий дипломатичний досвід. Це наш дипломатичний досвід на майбутнє, тому що Україна будь-якої миті може опинитися в такій самій ситуації, як Японія - коли мова піде про повернення Криму.

Про це у своєму блозі пише журналіст Віталій Портников, передають Патріоти України.

"«Володимир Путін відверто дав зрозуміти Сіндзо Абе, що той зайшов занадто далеко у своїх очікуваннях з приводу двох островів Курильської гряди, а головне - потягнув за цими очікуваннями всю Японію», - констатувала московська газета «Коммерсантъ» наступного дня після приїзду японського прем'єр-міністра до російської столиці.

Після перемовин президент Росії і прем'єр-міністр Японії практично не згадали питання Курильських островів на спільній прес-конференції після двогодинної зустрічі. Але навіть ця спільна прес-конференція - вже великий прогрес. Міністр закордонних справ Японії Таро Коно, який побував у російській столиці незадовго до свого прем'єр-міністра, взагалі відмовився від спільної прес-конференції із російським колегою Сергієм Лавровим. І, ймовірно, з дуже простої причини - йому нема було що сказати про острови.

Якщо бути точним, доведеться визнати, що російський президент Володимир Путін жодного разу не обіцяв японській стороні поступитися островами. Він сказав, що Росія і Японія повинні укласти мирний договір без будь-яких попередніх умов. У Токіо з цього заклику зробили простий висновок - момент, на який японці розраховували з 2014 року, нарешті настав, російський президент усвідомив, що йому необхідно продемонструвати, який він конструктивний партнер і як хоче підписати мирний договір. А мирний договір можна підписати на підставі Токійської декларації 1956 року, яка має на меті повернення двох островів з чотирьох. І, зрозуміло, почати консультації щодо решти. Ефективне, історичне завершення прем'єрства Сіндзо Абе, демонстрація правильності його курсу на нормалізацію відносин з Москвою шляхом розвитку хороших особистих стосунків із Путіним!

А тільки Путін може мислити зовсім інакше. Питання не в тому, що він думає про необхідність поліпшення свого іміджу партнера по перемовинах, а в тому, що він бачить: політичний час його японського візаві закінчується і в цьому цейтноті Абе може піти на політичні поступки - на зразок укладення мирної угоди з Росією без повернення нею Курильських островів. Абе вважає, що мирний договір - шлях до повернення північних територій, Путін упевнений, що мирний договір - шлях до відмови Японії від Курил. Саме в цьому - очевидне непорозуміння між Москвою і Токіо.

І як тільки японці стали говорити про свої побажання вголос - тобто пояснювати, якими могли б бути гарантії для російських громадян, що мешкають на Курилах і закликати американців приєднатися до процесу обговорення процесу підписання мирного договору, негайно почули з Москви, що територіями Росія не торгує, американської участь не потребує, а Японія для початку повинна була б внести зміни до власної конституції і відмовитися від північних територій. І цей окрик може свідчити тільки про одне: Кремль намагався затягти Абе до дипломатичної пастки, Абе до пастки не потрапив, але і повернення островів не досяг. І тепер російському президенту і японському прем'єру доведеться робити хороше обличчя при поганій грі: і ситуацію не погіршувати, і питання про злагоду обходити стороною.

Курильська історія для нас - не просто чужий дипломатичний досвід. Це наш дипломатичний досвід на майбутнє, тому що Україна в будь-який момент може опинитися в такій самій ситуації, як Японія - коли мова піде про повернення Криму. Курили окупував Сталін, але все його спадкоємці виявлялися в пастці неможливості вирішити цю проблему - незалежно від того, шукали вони хоч якийсь компроміс, як Хрущов і Булганін, або імітували такі пошуки, як Путін.

Тому що навіть якщо припустити, що Путін дійсно б хотів взаєморозуміння з Абе, хотів би мирного договору, він неминуче зіткнувся б з російською громадською думкою, яка по відношенню до повернення Курил Японії є практично одноголосною і нічим не відрізняється від думки, що схвалює анексію Криму. Тому що настрій російського суспільства: ми своєї землі не віддамо і чужу заберемо. І з цим настроєм змушений рахуватися будь-який російський правитель.

Російські керівники кажуть японцям, що ті повинні внести зміни до конституції, тобто викреслити з неї північні території, а вже після цього «конструктивного кроку» домовлятися з Москвою. Те ж саме свого часу зможуть сказати і нам: спочатку прибирайте з конституції Крим і Севастополь, а потім поговоримо про подальшу долю цих регіонів Росії. Путін пояснив Абе, що питання долі будь-якої російської території має вирішуватися референдумом. Не референдумом жителів Курил, зрозуміло, а загальноросійським референдумом. При цьому коли анексували Крим, то ніякий загальноукраїнський референдум був не потрібен - для анексії було досить провести «референдум» мешканців окупованого півострова. Але Москва звично керується подвійними стандартами - вони у неї різні для окупації і деокупації. І це теж потрібно зрозуміти.

З цього необхідно зробити прості висновки. Українське керівництво має уникнути спокуси нормалізації відносин з Росією до повного звільнення Криму і Севастополя - навіть якщо росіяни підуть з окупованого Донбасу і припинять гібридну війну. Поки останній російський солдат, останній колаборант не залишить Крим, Росія буде нашим ворогом. Можуть сказати, що Японії окупація Курил не заважає, але Японія була державою-агресором по відношенню до союзників СРСР, а ми ні на кого не нападали. Та й економічна активність Японії по відношенню до Росії більш ніж стримана - саме через острови.

І найголовніший висновок - якщо ми дійсно хочемо відновлення територіальної цілісності, повинні зрозуміти те, чого не хочуть поки що зрозуміти в Токіо. Шлях до відновлення такої цілісності - в дезорганізації російського політичного режиму, в наполегливій роботі з хворим на шовінізм російським суспільством, якщо завгодно - в денацифікації Росії за зразком Рейху.

Важливо, щоб змінилася не просто російська влада, важливо, щоб змінилася російська громадська думка, щоб завтрашні росіяни соромилися себе сьогоднішніх. Так, це довга і наполеглива робота, яка повинна проходити на тлі політичних та економічних криз у Росії і постійного погіршення життєвого рівня її мешканців. Але іншого шляху до її одужання і возз'єднання наших земель просто немає."

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

Хіти тижня. Як Зеленський зможе завершити війну на Донбасі, - Боровой

понеділок, 9 грудень 2019, 5:00

Російський опозиціонер розповів про силу Зеленського і реальні плани Кремля щодо Донбасу. Головне для Володимира Зеленського під час зустрічі в "нормандському форматі" 9 грудня - не дати російському президентові Володимиру Путіну перетворити переговори...

Хіти тижня. Реалії скреп: Мережу вразило фото дівчинки на акції протесту в Росії

понеділок, 9 грудень 2019, 3:00

Юна росіянка влаштувала одиночний пікет під Міністерством охорони здоров'я. У мережі зворушили знімком дівчинки в Росії, яка просить врятувати її і надати ліки, від яких залежить її життя. Фото опублікував George Costanza в Twitter, передають Патріоти ...