"Курильські уроки для Києва", - Портников

Про це у своєму блозі пише журналіст Віталій Портников, передають Патріоти України.

"«Володимир Путін відверто дав зрозуміти Сіндзо Абе, що той зайшов занадто далеко у своїх очікуваннях з приводу двох островів Курильської гряди, а головне - потягнув за цими очікуваннями всю Японію», - констатувала московська газета «Коммерсантъ» наступного дня після приїзду японського прем'єр-міністра до російської столиці.

Після перемовин президент Росії і прем'єр-міністр Японії практично не згадали питання Курильських островів на спільній прес-конференції після двогодинної зустрічі. Але навіть ця спільна прес-конференція - вже великий прогрес. Міністр закордонних справ Японії Таро Коно, який побував у російській столиці незадовго до свого прем'єр-міністра, взагалі відмовився від спільної прес-конференції із російським колегою Сергієм Лавровим. І, ймовірно, з дуже простої причини - йому нема було що сказати про острови.

Якщо бути точним, доведеться визнати, що російський президент Володимир Путін жодного разу не обіцяв японській стороні поступитися островами. Він сказав, що Росія і Японія повинні укласти мирний договір без будь-яких попередніх умов. У Токіо з цього заклику зробили простий висновок - момент, на який японці розраховували з 2014 року, нарешті настав, російський президент усвідомив, що йому необхідно продемонструвати, який він конструктивний партнер і як хоче підписати мирний договір. А мирний договір можна підписати на підставі Токійської декларації 1956 року, яка має на меті повернення двох островів з чотирьох. І, зрозуміло, почати консультації щодо решти. Ефективне, історичне завершення прем'єрства Сіндзо Абе, демонстрація правильності його курсу на нормалізацію відносин з Москвою шляхом розвитку хороших особистих стосунків із Путіним!

А тільки Путін може мислити зовсім інакше. Питання не в тому, що він думає про необхідність поліпшення свого іміджу партнера по перемовинах, а в тому, що він бачить: політичний час його японського візаві закінчується і в цьому цейтноті Абе може піти на політичні поступки - на зразок укладення мирної угоди з Росією без повернення нею Курильських островів. Абе вважає, що мирний договір - шлях до повернення північних територій, Путін упевнений, що мирний договір - шлях до відмови Японії від Курил. Саме в цьому - очевидне непорозуміння між Москвою і Токіо.

І як тільки японці стали говорити про свої побажання вголос - тобто пояснювати, якими могли б бути гарантії для російських громадян, що мешкають на Курилах і закликати американців приєднатися до процесу обговорення процесу підписання мирного договору, негайно почули з Москви, що територіями Росія не торгує, американської участь не потребує, а Японія для початку повинна була б внести зміни до власної конституції і відмовитися від північних територій. І цей окрик може свідчити тільки про одне: Кремль намагався затягти Абе до дипломатичної пастки, Абе до пастки не потрапив, але і повернення островів не досяг. І тепер російському президенту і японському прем'єру доведеться робити хороше обличчя при поганій грі: і ситуацію не погіршувати, і питання про злагоду обходити стороною.

Курильська історія для нас - не просто чужий дипломатичний досвід. Це наш дипломатичний досвід на майбутнє, тому що Україна в будь-який момент може опинитися в такій самій ситуації, як Японія - коли мова піде про повернення Криму. Курили окупував Сталін, але все його спадкоємці виявлялися в пастці неможливості вирішити цю проблему - незалежно від того, шукали вони хоч якийсь компроміс, як Хрущов і Булганін, або імітували такі пошуки, як Путін.

Тому що навіть якщо припустити, що Путін дійсно б хотів взаєморозуміння з Абе, хотів би мирного договору, він неминуче зіткнувся б з російською громадською думкою, яка по відношенню до повернення Курил Японії є практично одноголосною і нічим не відрізняється від думки, що схвалює анексію Криму. Тому що настрій російського суспільства: ми своєї землі не віддамо і чужу заберемо. І з цим настроєм змушений рахуватися будь-який російський правитель.

Російські керівники кажуть японцям, що ті повинні внести зміни до конституції, тобто викреслити з неї північні території, а вже після цього «конструктивного кроку» домовлятися з Москвою. Те ж саме свого часу зможуть сказати і нам: спочатку прибирайте з конституції Крим і Севастополь, а потім поговоримо про подальшу долю цих регіонів Росії. Путін пояснив Абе, що питання долі будь-якої російської території має вирішуватися референдумом. Не референдумом жителів Курил, зрозуміло, а загальноросійським референдумом. При цьому коли анексували Крим, то ніякий загальноукраїнський референдум був не потрібен - для анексії було досить провести «референдум» мешканців окупованого півострова. Але Москва звично керується подвійними стандартами - вони у неї різні для окупації і деокупації. І це теж потрібно зрозуміти.

З цього необхідно зробити прості висновки. Українське керівництво має уникнути спокуси нормалізації відносин з Росією до повного звільнення Криму і Севастополя - навіть якщо росіяни підуть з окупованого Донбасу і припинять гібридну війну. Поки останній російський солдат, останній колаборант не залишить Крим, Росія буде нашим ворогом. Можуть сказати, що Японії окупація Курил не заважає, але Японія була державою-агресором по відношенню до союзників СРСР, а ми ні на кого не нападали. Та й економічна активність Японії по відношенню до Росії більш ніж стримана - саме через острови.

І найголовніший висновок - якщо ми дійсно хочемо відновлення територіальної цілісності, повинні зрозуміти те, чого не хочуть поки що зрозуміти в Токіо. Шлях до відновлення такої цілісності - в дезорганізації російського політичного режиму, в наполегливій роботі з хворим на шовінізм російським суспільством, якщо завгодно - в денацифікації Росії за зразком Рейху.

Важливо, щоб змінилася не просто російська влада, важливо, щоб змінилася російська громадська думка, щоб завтрашні росіяни соромилися себе сьогоднішніх. Так, це довга і наполеглива робота, яка повинна проходити на тлі політичних та економічних криз у Росії і постійного погіршення життєвого рівня її мешканців. Але іншого шляху до її одужання і возз'єднання наших земель просто немає."