"Lexus продав. Літак я поки ще не купив, то ж їжджу на Range Rover", - 16-річний мільйонер (фото)

Зі скількох років людина стає дорослою? Не юридично, тому що тут все і так зрозуміло, а ментально? На цей рахунок не існує єдиної думки. Хтось вважає себе юнаком і в 20, і 30 років, наївно вважаючи, що час дорослішати ще не настав. А хтось не бажає чекати навіть повноліття, починаючи заробляти величезні гроші ще за шкільною партою.

Про плани на найближчі два роки, свою нову машину, скрутний робочий графік і багато іншого Дмитро Макаров розповів в інтерв'ю "Обозревателю", передають Патріоти України.

"- Розкажіть докладніше вашу історію. З чого ви починали?

- Я починав з кіберспорту. Грав на турнірах по Dota і Counter-Strike, вигравав призові. Потім подумав: а навіщо мені грати самому? Потрібно, щоб грали інші. Тоді я знайшов першого партнера-спонсора, який був готовий виділяти гроші на команду і ми її створили. Він виділяв приблизно по 200 доларів, з яких половина йшла на утримання команди. Команда почала брати призові, і з цього я отримав перший серйозний заробіток.

- Пам'ятаєте момент, коли вирішили перейти від кіберспорту в сферу рекламного бізнесу? Як це все відбувалося?

- Все одно в кіберспорті 80% доходу приносила спонсорська реклама. Тому з часом ми вирішили зосередитися тільки на ній. Зараз нас рекламне агентство, яке працює в основному на інтернет. Це Youtube, соцмережі, прямі трансляції і т.д.

Взагалі цією темою я займаюся року два, а наша компанія існує дев'ять місяців.

- Як ви зуміли змусити оточуючих не дивитися на ваш вік, а ставитися як до рівного?

- Я шукав в інтернеті солідну людину, яка би могла ходити зі мною на зустрічі. Знайшов такого партнера, його моя пропозиція зацікавила і ми почали працювати.

- Скільки годин на добу ви зараз працюєте?

- Зараз ми приходимо на 8.30 і працюємо десь до 19-20 години. Але за графіком працює офіс, а я працюю і ночами, і вранці. Це складна робота. Іноді потрібно і спілкуватися з клієнтами в неформальній обстановці.

- Вам 16 і ви вже на роки випередили практично всіх своїх одноліток. Чи підтримуєте з кимось спілкування?

- Я взагалі не спілкуюся з однолітками.

- Читав, що ви кинули школу після 9 класу. Пам'ятаєте ту саму розмову з батьками?

- Вона була дуже довгою. Але радує, що в кінці кінців ми один одного зрозуміли.

- Улюблена робота - це класно, але розважатися теж потрібно. Як ви відпочиваєте?

- Ось зараз абонемент в спортзал купив (зі сміхом). По різному. Влітку - це вейкборд. а взимку хочу покататися на сноуборді.

- По-любому у вас іноді виникають ситуації, коли співробітника потрібно жорстко посварити. Помітив. що у вас дуже молодий офіс. але є і люди старшого віку, які годяться вам в батьки. Як ви їх вичитуєте?

- Нормально вичитую (з посмішкою). Можете потім у них запитати. Я думаю, що вони коментарі дадуть.

- Колишні однокласники вже зверталися до вас з проханнями: "Дім, візьми нас до себе на роботу?".

- Не знаю. Може, хто і звертався. До мене такі прохання не доходять, відправляючись в HR-відділ. Зараз я вже шукаю фахівців, людей з досвідом. Ми відійшли від політики: набираємо купу молодих хлопців, навчаємо їх і виховуємо. Нам потрібні молоді, але досвідчені.

- Але багато великих IT-компанії поводяться саме так. Набирають талановитих хлопців, і виховують, що називається, під себе. Ви вважаєте, що це не перспективний варіант або були інші причини для відмови від такої стратегії?

- У певний момент це дозволило нам досягти успіху і дорости до певного рівня, але це не масштабуєма штука. Молодих хлопців, для яких це перше місце роботи, потрібно виховувати, витрачати дуже багато часу. Вони не розуміють ринку, і часто переоцінюють себе.

Тобто до нас приходить хлопець, який вважає себе молодим генієм і викочує величезний цінник. А цих грошей він об'єктивно не вартує.

У цей момент наша розмова на хвилину переривається. До кабінету заходить секретар Дмитра, приносячи нам чай і каву. Я вважаю, це хороший момент, щоб жартома дізнатися її думку про боса.

- Скажіть, а Дмитро строгий керівник?

Дівчина явно не очікувала питання в лоб, тому трохи збентежилася, але все ж відповіла: "Хороший. Він справедливий директор".

Після цього секретар пішла, а ми продовжили розмову.

- Коли мені сказали, що є хлопець, який в 16 років заробив на Lexus, то я отетерів. Мені як людині, яка в 24 роки не зібрала ще навіть на Lanos дуже цікаво: що ви відчували, коли в 16 років купували собі таку машину?

- Я її вже продав (зі сміхом) і купив собі іншу машину.

- Яку?

- Range Rover. Емоції хороші. Приємні. Я вже почав вчитися їздити, мені це досить цікаво.

- Ваш вік вас не дратує? Наприклад, зараз вам по кишені вже практично будь-яка поїздка, але для цього потрібно оформляти додаткові папери і т.д.

- В останній рік я тільки по Україні їздив. Карпати, Львів, Одеса - де я тільки не був. За кордоном я ще поїжджу. Правда був недавно один день на Кіпрі випадково.

- Це як?

- Я прилетів вранці і полетів того ж вечора. Літав на зустріч.

- Літак був випадково не приватний?

- Ні, літак я поки ще не купив (з посмішкою).

- Я думаю, що багатьом батькам, які прочитають це інтерв'ю, буде цікаво: вас якось по-особливому виховували?

- А мене ніхто особливо не виховував. Просто так вийшло. Я читав книги, спілкувався з однолітками, грав в ігри. Навчався в школі з поглибленим вивченням англійської.

- У вас є якийсь орієнтир або приклад для наслідування? Може бути Ілон Маск або Цукерберг?

- У мене немає орієнтирів. Я не люблю навіть, коли хлопці кажуть, що нам потрібно дорости до рівня якоїсь такої компанії. Навіть той же Apple - це не показник успіху. Вони коштують трильйон доларів. А можна коштувати і десять трильйонів. Меж немає."