Маленькі народи великої історії, або Сім спільнот на межі зникнення (фото)

Ініціаторами руху корінних народів були американські індіанці, які в 20-і роки ХХ століття відрядили делегацію до Ліги Націй, аби привернути увагу до своїх проблем. Майже півсторіччя знадобилося на те, щоб питання постало на порядку денному світової спільноти.

Початок міжнародного визнання особливих прав корінного населення було покладено у 1957 році, коли було ухвалено Конвенцію Міжнародної організації праці «Про захист і інтеграцію корінного та іншого населення, що веде племінний та напівплемінний спосіб життя, у незалежних країнах». І лише з середини 1970-х років корінні народи почали самостійно відстоювати свої права на національному та міжнародному рівнях. У 1994 році Генеральна асамблея ООН проголосила Міжнародний день корінних народів світу, що вшановується 9 серпня щороку.

Також під загрозу потрапили й інші традиційні спільноти, що не належать до корінних народів, – такі, як скотарі-ґаучо в Латинській Америці чи мешканці тривалий час ізольованого села в Нідерландах.

В Україні корінними народами вважають українців, кримських татар, караїмів та кримчаків, а також греків Приазов’я, які переселилися з Криму на материкову Україну наприкінці 18-го століття.