Mr. Jones, або З твердим поняттям добра і зла: Що пишуть іноземні критики про фільм про Голодомор

Політичний трилер режиссерки Агнешки Холланд розповідає про журналіста з Вельсу, який прибув в Радянський Союз в 1933 році й побачив зовсім іншу дійсність, ніж та, якою її подавала радянська влада. Під враженням від жахіть голоду в Україні, Гарет Джонс спробував розповісти про ситуацію через західну пресу.

Фільм бере участь в основному конкурсі 69-го Берлінале і побореться за його головну нагороду. Ще до початку фестивалю видання IndieWire включило його до списку найбільш очікуваних фільмів кіноогляду. Журналісти зібрали перші відгуки західних критиків про фільм Гарет Джонс, передають Патріоти України з посиланням на НВ.

IndieWire:

«Здатність бачити майбутнє може бути жахливим тягарем, особливо коли решта світу сліпа до сьогодення. Рідко цей факт більше приводив до тями, ніж в насущному, але незв'язному Гареті Джонсі Агнешки Холланд - правдива (і певною мірою, невідома) історія про молоду людину, яка була проклята здатністю бачити, що буде відбуватися далі, а також рішучістю розпізнати весь жах того, що вже відбувається».

«Холланд, відома включенням моральної двозначності в деякі з найбільш звірячих злочинів 20-го століття (фільми Європа Європа або В темряві), тут дотримується зовсім іншого такту. На відміну від її традиційного підходу, вона пробирається через сагу про Джонса з твердим поняттям добра і зла; не існує - як стверджують деякі персонажі - безлічі істин, а тільки одна, і режисер має намір її знайти».

Variety:

«Mr. Jones - досить захоплюючий, але дещо нудний біографічний фільм Агнешки Холланд... Молода сценаристка Андреа Чалупа щосили намагається показати всі знайдені факти на екрані, і те, що повинно бути політичним трилером йде довгим, важким шляхом».

«Більш суворий монтаж цього довгого фільму вирішив би ряд його проблем, але хороша новина полягає в тому, що Mr. Jones з часом стає все кращим і більш хвилюючим. Після особливо похмурого вступного акту, в якому детально розповідається про те, як Джонс воював в британському міністерстві закордонних справ, все повільно набирає обертів, коли він прямує до Росії, досягаючи піку у вигляді драми виживання в замерзлих сільгоспугіддях України - тут майстерність колючого сторітеллінга Холланд нарешті виходить на перший план».

The Guardian:

«Джеймс Нортон привносить в цей фільм свою першокласну акторську гру, демонструючи сильний, викликаючий співчуття образ Джонса, інтелектуала-ідеаліста і людини дії з Вельсу, який любить читати середньовічну валлійську поему Битва дерев і ніколи не знімає свої милі окуляри».

«У фільмі є чудова й тривожна сцена, в якій Джонс зустрічається з п'ятьма крихітними дітьми в засніженому лісі, які співають йому страшну пісню про Сталіна.... Вона має зловісний гіпнотичний ефект. Джонс страждає від голоду, навіть гризе кору дерева. В результаті, змарніла сім'я ділиться з ним своєю вечерею, що виявляється найжахливішим моментом».

«Фільм Холланд дійсно розірве глядача в фінальному акті, суворому випробуванні на пустирях України. У неї є реальна історія, яку потрібно розповісти - історія, яку розповідають недостатньо, - і єдиний, переконливий і приємний персонаж, через якого її можна розповісти. Це картина зі стрижнем і силою».

The Hollywood Reporter:

«В основі фільму Mr. Jones лежить катастрофічна глава історії, в якій головний персонаж, ідеалістичний молодий валлійський журналіст, якого грає Джеймс Нортон, бреде по коліно в снігу в Україні, марить від голоду, безпосередньо спостерігаючи жахи геноцидного голоду 1932-33 років, відомого як Голодомор».

«Ніщо не може зрівнятися з суворістю або похмурою поезією несамовитої Одиссеї Джонса. Але немає також жодних причин для того, щоб весь політичний обструкціонізм і журналістське розчарування були такими багатослівними. Фільм також часто стає візуально важким з його монохромного палітрою глибоких тіней і довільних спалахів тремтячої камери».

«Це територія оповіді, яка вписується в курс польського режисера-ветерана Агнешки Холланд, яка більш, ніж будь-хто інший, намагалася зважати на Голокост на екрані. Є тематична сюжетна лінія, що пов'язує її ранні роботи з описом в новому фільмі найбільш цинічного політичного маніпулювання безневинними людьми з боку репресивного уряду, який прагне придушити інакомислення, використовуючи примусову бюрократію, пропаганду, цензуру, корупцію і строгий контроль над ЗМІ. Відлуння недавньої агресії проти України з боку уряду Путіна навіть надають історії зловісної актуальності».