Боєць АТО з позивним Худий поділився історією про вихід із Дебальцевого та про бої, які йому довелося пережити. Відповідний пост опублікований у Facebook-спільноті "Повернися живим", передають Патріоти України.

Володимир - киянин, кадровий військовий, який пішов у запас у 1997 році. Однак, коли у 2014-му в Україні почалася війна, відразу ж повернувся в армію. За словами бійця, бої за Дебальцеве - найскладніше, що йому довелося пережити за роки війни.

"Важко... Не хотілося б про це згадувати, але не виходить. Тоді ми змирилися з тим, що вихід із Дебальцевого - останнє, що з нами станеться. Але все одно йшли до кінця", - розповідає Володимир.

В Дебальцеве хлопець потрапив в серпні 2014-го, тоді воював у складі батальйону "Київська Русь". На той момент там було більш-менш спокійно, проте з кожним днем ставало все складніше. Противник був близько і не давав передихнути від обстрілів: як тільки припинявся один обстріл, тут же починався інший.

"Ми бачили ворога в оптику, бачили їх "Урали", які йдуть один в один. Це була регулярна російська армія", - ділиться спогадами Володимир.

18 лютого 2015 року - дата виходу із Дебальцевого. Тоді українським військовим здавалося, що це - кінець. "Загиблих ми залишали уздовж лінії ЛЕП. Потім туди підлітали евакуаційні групи і забирали тіла. Поранених виводили, виносили з собою. Ми йшли, і по нам як в тирі стріляли з трьох сторін, тому що деякі наші позиції вже були захоплені", - розповідає боєць.

В ту ж мить поруч з Володимиром розірвалася міна, а одному бійцеві в коліно потрапив осколок. Потім був госпіталь і реабілітація, після - бойові завдання на Світлодарській дузі, в Попасній і Троїцькому. Зараз Володимир знову на війні, на одній з передових позицій в Луганській області.

"Я не шкодую, що пішов на війну. По-іншому я б просто не зміг. Як військовому мені було б соромно сидіти і чекати, поки хтось за мене буде захищати країну", - сказав військовий.