Митрополит УПЦ МП розкрив, хто виконує ролі поганого та доброго поліцейського в промосковській конфесії православних України

"Поділу на Київський та Московський патріархати в Україні більше начебто немає. Ми всі після анулювання документа 1686 року останнім константинопольським Синодом – клірики Константинопольського патріархату. Теоретично. Як відбуватиметься процес ідентифікації в нових обставинах, сказати складно. Чіткої і зрозумілої заяви на цю тему поки не прозвучало. Ми всі читали комюніке, озвучене 12 жовтня. Тепер кожен має відповісти на питання вибору, яке стоїть перед ним. Ну і, відповідно, Вселенська патріархія має пояснити права та обов'язки, якими вона наділила ієрархів і паству, відновивши свою юрисдикцію. Але поки ніхто нічого не робить. Думаю, питання проясниться незабаром після тієї зустрічі, яка сьогодні відбулася в резиденції вселенського патріарха між патріархом Варфоломієм і нашим президентом Петром Порошенком", – зазначив священнослужитель.

Водночас невідомо, що буде з монастирями та парафіями, які виявили бажання залишитися частиною Московського патріархату. Зокрема, із такою заявою виступив намісник Києво-Печерської лаври Павло. "Намісник лаври – це індивідуум, одна людина зі своєю думкою, хоч і при посаді, але в лаврі як мінімум 150 насельників та осіб 50 послушників, і їхня думка теж важлива. Вони мають на неї право. Владика Павло говорить, але чи з ним уся братія згодна? Відомо, що думки там теж є різні, але ніхто відкрито проти свого начальника не піде. У нас же в монастирях дисципліна та послух. Якоїсь особливої демократії немає, але й авторитаризму теж не вітають. У мінливих обставинах змінюється і думка людей, але привселюдно вони її до пори не висловлять. Буде потрібен якийсь час. І коли набереться критична маса, коли сформується внутрішня самосвідомість у людей, тоді і почнуться процеси змін. Тож нехай далі все йде своїм ходом", – сказав співрозмовник.

Він підкреслив, що у підсумку кожен священнослужитель самостійно зробить свій вибір. "Вплив Московського патріархату в Україні не дуже серйозний. Весь порядок ґрунтується на двох чинниках: повазі до начальника і страху. Повага трансформується у добрі відносини, любов і відповідальність. Страх – у ненависть, відторгнення і протистояння. Зараз у МП усе тримається на страху, який вселяє завідувач справами митрополит Антоній, і на любові до митрополита Онуфрія. Такий двоголовий орел: один січе крилом, а другий – прикриває. Хтось сприймає свого предстоятеля митрополита Онуфрія як батька. Хтось до якогось часу слухає митрополита Антонія, але потім усе одно зробить так, як захоче. Адже на страху далеко не заїдеш. Кожен, зрештою, визначиться сам, і його подальші дії будуть залежати від того, як до нього ставилися", – підкреслив Драбинко.