"Над Білоруссю нависла російська небезпека", - дипломат

Заступник міністра закордонних справ України Василь Боднар впевнений: Білорусь розуміє необхідність відкриватися для зовнішнього світу та позбавлятися російської залежності. Про це він розповів в інтерв'ю Обозревателю, передають Патріоти України.

"- Білорусь – партнер України чи союзник Москви? Мінськ є майданчиком для переговорів, пропонує своїх миротворців на Донбас, закликає до більш тісного економічного співробітництва, а в той же час КДБ Білорусі намагається вербувати українців, там викрадають наших громадян…

- Я б не говорив тут категоріями союзник-не союзник для України. Формально Білорусь – союзник Росії, у них існує союзна держава. Це формальне рішення існує з 90-х років. І в даному випадку нам нема що заперечити. З іншого боку, це наш сусід, сусід важливий і з точки зору торгівлі, і з точки зору людських зв’язків. У нас є сфери співпраці, де нема конфліктів чи протистоянь.

Звісно, Білорусі не просто, оскільки вона змушена балансувати в сьогоднішньому світі, зберігаючи стосунки з усіма сусідами, у тому числі з РФ. Для нас є проблемою певні аспекти функціонування згаданої союзної держави, насамперед з огляду на спільний міграційний режим. "Чорні" списки, які діють на території РФ, автоматично поширюються на територію Білорусі. Подекуди, на жаль, це призводить до проблем для наших громадян.

Ми говорили про це у двосторонньому форматі. Подекуди в Білорусі є можливості впливати на це, а подекуди – немає, оскільки це давно узгоджений формат. Проте мені здається це не назавжди. Оскільки Білорусь розуміє необхідність відкриватися для зовнішнього світу.

Минулого року були рішення, які дозволяли частково безвізовий в’їзд для іноземних громадян, що не подобається Москві.

Не варто сприймати Білорусь як країну, яка тільки стоїть на боці Росії. Це незалежна держава, наш сусід і партнер. І нам потрібно з нею співпрацювати, ми знаходимо взаємовигідні варіанти співпраці. Але існуючу геополітичну ситуацію ми враховуємо в нашому діалозі. Ми також попереджаємо наших громадян, які прямують до Білорусі, про можливі ризики затримання. Попереджаємо: перед поїздкою перевірте, чи ви не є в списку заборонених осіб.

- До речі, міністр закордонних справ Білорусі Володимир Макей нещодавно дав інтерв'ю, у якому кілька разів підкреслив, що Білорусь хоче покінчити із залежністю від Росії, зберігши хороші відносини й з Москвою, і з Євросоюзом. Чому Мінськ задумався про "незалежність"? І як Україна може це використати?

- Якщо буде звернення, ми можемо сприяти контактам Білорусі з іноземними партнерами, хоча мені здається, що Мінськ має розвинуту мережу посольств і добре комунікує без посередників. Ми ж не втручаємося ні в зовнішню, ні у внутрішню політику Білорусі.

У нас є декілька цікавих форматів, наприклад ми спільно беремо участь у реалізації Ініціативи ЄС "Східне партнерство", є спільна програма з розвитку кордону "Україна-Польща-Білорусь". Ми абсолютно відкриті для допомоги й сприяння, але втручатися та давати поради не маємо наміру. Білорусь – самостійна держава. А ми – не Росія, щоб комусь вказувати.

- Так, але якраз Росія буде активно втручатися, якщо побачить реальне зближення Білорусі із Заходом. І на жаль, у Москви є багато важелів тиску на Мінськ. На цьому фоні знову ж таки обговорюється загроза потенційного використання Білорусі як військового плацдарму.

- Це непокоїть – визнаю. Коли минулого року були навчання "Захід-2017", ми побоювалися такого варіанту: або ж провокації, або збройного нападу на територію України. Президент Олександр Лукашенко неодноразово заявляв, що територія Білорусі не буде використовуватися для акту агресії. Але російська військова присутність в РБ несе потенційну загрозу як нам, так і самим білорусам.

Наш досвід з Кримом – яскраве тому підтвердження. Не відкидаючи потенційної небезпеки, ми розуміємо, що для Білорусі не потрібно жодного напруження в стосунках з Україною.

Що планує Росія – це вже інша справа. Нам треба ставити питання про протидію російським спробам використати Білорусь проти України. Потенційно треба враховувати ризики. Найкраща відповідь на них – зміцнення Збройних сил. Треба зрозуміти, що потенційно така загроза існує, поки на території Білорусі будуть російські війська.

- Що думаєте про ідею білоруських миротворців на Донбасі?

- Я не думаю, що це найкраща ідея. Знову ж таки тому, що Білорусь перебуває в союзі з РФ. Мені здається, що їхня присутність була б не бажана, оскільки це може використати Росія. Це треба детально обговорювати, щоб самим собі не наробити лиха.

- Що з кордоном із Придністров’ям? Він безпечний?

- Ми не можемо говорити про загрозу масштабного військового вторгнення, але виключити спроби проникнення дестабілізуючих елементів, російських агентів не можна. Водночас у нас з Молдовою розвивається плідна співпраця стосовно демаркації кордону, розвитку пунктів пропуску, запровадження спільного контролю.

За чотири роки війни нами вироблено механізм нормального моніторингу придністровської ділянки кордону, що не дозволяє дестабілізуючим факторам вплинути на ситуацію в регіоні. Проте це питання все одно перебуває в полі зору правоохоронців і відповідних державних органів. Допоки там перебуватимуть російські війська, Придністров’я не буде знято з порядку денного.

- А що в нас з будівництвом додаткових пунктів пропуску на польсько-українському кордоні?

- Зараз більш актуальне питання – це модернізація існуючих. Ви знаєте, минулого року був скандал через те, що ми не спромоглися використати всі кошти, які надавалися ЄС. Треба виходити з цієї ситуації по-іншому, модернізувати внутрішні ресурси для того, щоб провести хоча б мінімальні зміни щодо вдосконалення пропускної системи.

Треба зробити існуючі пункти пропуску максимально ефективними, а після того виходити з іншими ініціативами. Бо в нас уже декілька пунктів пропуску "зависли" через те, що діючі не до кінця використовують свій потенціал. Це питання реально врегулювати.

По-перше, треба освоїти польський кредит – 100 млн, які були виділені ще у 2015 році. Зараз завершуються тендерні процедури, вони вже узгоджені, там ніби усе йде добре. Другий момент – використання потенціалу нашої комісії з питань міжрегіонального співробітництва. Маємо надію, що кошти, закладені місцевими й центральним бюджетами, будуть належно використані. Тобто проблема є. Наразі процес рухається, але не так швидко, як би хотілося.

- Неспроможність України засвоїти міжнародну допомогу – один з факторів, який гальмує перемовини щодо Плану Маршалла. І про це відкрито говорять...

- План Маршалла чи Європейський план наразі активно обговорюється. Можливо, якимось чином цей план допомоги для України буде матеріалізований. Але ми вже зараз успішно залучаємо міжнародні кошти, наприклад у ремонт доріг, розвиток інфраструктури тощо.

Потрібно більше показувати позитивних прикладів, тоді й буде більше аргументів доводити, що попри війну, Україна активно розвивається і має серйозні перспективи!"