Невигадана історія про втрачене дитинство: "Я Дима, мне 8 лет, и… И нас вчера расстреляли"

Хочеться вірити, що колись вони забудуть війну, як жахіття з іншого життя. Бо під час неї вони були звичайними дітьми...

Будинок після обстрілівПро це йдеться у блозі "Повернись живим", передають Патріоти України.

"Того дня в мене мав бути звичайний робочий день, але вже пізно ввечері я йшла по території одного з дитячих таборів Святогірська, куди привезли евакуйованих з Авдіївки людей. Таких щільних обстрілів з боку терористів, як взимку 2017-го, місто не бачило з 2015 року.

"Я Дима, мне 8 лет, и… И нас вчера расстреляли", – слова цього хлопчини я, здається, не забуду ніколи.

Табір на Донеччині був повний дітей – дуже мало дорослих погодилися покинути Авдіївку. Того дня в мене мав бути звичайний робочий день, але вже пізно ввечері я йшла по території одного з дитячих таборів Святогірська, куди привезли евакуйованих з Авдіївки людей. Таких щільних обстрілів з боку терористів, як взимку 2017-го, місто не бачило з 2015 року.

"Я Дима, мне 8 лет, и… И нас вчера расстреляли", – слова цього хлопчини я, здається, не забуду ніколи.

Табір на Донеччині був повний дітей – дуже мало дорослих погодилися покинути Авдіївку. Щоб чимось відволікти малих, вожаті (18-19-річні хлопці й дівчата, яких буквально підняли по тривозі) зібрали їх у великій кімнаті та почали знайомитись. Проста гра: назвати ім'я, вік і сказати кілька слів про себе.

Я Дима, мне 8 лет, и… И нас вчера расстреляли...

Діти засміялися, на обличчі Діми також з'явилася збентежена посмішка. Дорослі намагалися заспокоїти малих, а у моїй голові відлунням звучало те "нас расстреляли", й по шкірі йшли мурашки.

Перед відбоєм хлопці влаштували бої рушниками у своїй кімнаті. Щоб роззнайомитися, нам знадобилося не більше п'яти хвилин. І вони наперебій почали розповідати. Як у будинок сусідів потрапив снаряд і пробив стіну, як чиюсь бабусю вбило міною, як у їхньому дворі лежать нерозірвані боєприпаси, як військові давали тушонку і смачний чай, як до чийогось батька приходили люди у формі, як дорослі не змогли приїхати разом з ними через те, що не мають грошей.

Вони не хотіли додому, адже "тут весело". Й запевняли, що залишаться жити у таборі, поки не скінчиться війна. І кожен з них намагався підійти впритул до незнайомої людини та розказати свою історію якомога голосніше, щоб почули саме його.

А ще за п'ять хвилин вони втратили цікавість до розмови й продовжили битися рушниками. Звичайні діти, такі ж бешкетні, як усі. Якби не це "нас расстреляли".

О третій годині ночі з однієї з кімнат табору почувся дитячий плач. Бо більшість з них хоча і сприймає війну, як пригоду, але не пам'ятає, не уявляє – яке воно, життя без обстрілів.

Я не знаю, скільки вони прожили безтурботним життям у тому таборі. Не знаю, як склалася доля Діми. Хочу вірити, що колись вони забудуть війну, як жахіття з іншого життя. Бо під час неї вони були звичайними дітьми. Тільки їхнє дитинство розстріляли..."

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

З архіву ПУ. "Потому что нельзя быть красивой такой": На сервісі знайомств заблокували акаунт моделі через "занадто привабливі" фото

понеділок, 7 березень 2022, 23:55

Додаток Tinder знову опинився в центрі скандалу через свою занадто жорстку політику щодо розміщуваних знімків.

З архіву ПУ. Як "зливали" Донецьк: "Центральна влада, яка довірила в 2014-му Донбас Ахметову і Таруті, не знала пару секретів", - журналістка

п’ятниця, 25 лютий 2022, 23:30

Сподівання на те, що, захищаючи свої активи, олігархи захистять і місто, не виправдали себе... Помилка центральної влади, яка в 2014-му довірила регіон Ахметову і Таруті, полягала в тому, що сподівалися - захищатимуть свої активи і разом з ними Донецьк...