Громадський активіст
БЛОГИ
Про це йдеться у блозі "Повернись живим", передають Патріоти України.
"Того дня в мене мав бути звичайний робочий день, але вже пізно ввечері я йшла по території одного з дитячих таборів Святогірська, куди привезли евакуйованих з Авдіївки людей. Таких щільних обстрілів з боку терористів, як взимку 2017-го, місто не бачило з 2015 року.
"Я Дима, мне 8 лет, и… И нас вчера расстреляли", – слова цього хлопчини я, здається, не забуду ніколи.
Табір на Донеччині був повний дітей – дуже мало дорослих погодилися покинути Авдіївку. Того дня в мене мав бути звичайний робочий день, але вже пізно ввечері я йшла по території одного з дитячих таборів Святогірська, куди привезли евакуйованих з Авдіївки людей. Таких щільних обстрілів з боку терористів, як взимку 2017-го, місто не бачило з 2015 року.
"Я Дима, мне 8 лет, и… И нас вчера расстреляли", – слова цього хлопчини я, здається, не забуду ніколи.
Табір на Донеччині був повний дітей – дуже мало дорослих погодилися покинути Авдіївку. Щоб чимось відволікти малих, вожаті (18-19-річні хлопці й дівчата, яких буквально підняли по тривозі) зібрали їх у великій кімнаті та почали знайомитись. Проста гра: назвати ім'я, вік і сказати кілька слів про себе.
Я Дима, мне 8 лет, и… И нас вчера расстреляли...
Діти засміялися, на обличчі Діми також з'явилася збентежена посмішка. Дорослі намагалися заспокоїти малих, а у моїй голові відлунням звучало те "нас расстреляли", й по шкірі йшли мурашки.
Перед відбоєм хлопці влаштували бої рушниками у своїй кімнаті. Щоб роззнайомитися, нам знадобилося не більше п'яти хвилин. І вони наперебій почали розповідати. Як у будинок сусідів потрапив снаряд і пробив стіну, як чиюсь бабусю вбило міною, як у їхньому дворі лежать нерозірвані боєприпаси, як військові давали тушонку і смачний чай, як до чийогось батька приходили люди у формі, як дорослі не змогли приїхати разом з ними через те, що не мають грошей.
Вони не хотіли додому, адже "тут весело". Й запевняли, що залишаться жити у таборі, поки не скінчиться війна. І кожен з них намагався підійти впритул до незнайомої людини та розказати свою історію якомога голосніше, щоб почули саме його.
А ще за п'ять хвилин вони втратили цікавість до розмови й продовжили битися рушниками. Звичайні діти, такі ж бешкетні, як усі. Якби не це "нас расстреляли".
О третій годині ночі з однієї з кімнат табору почувся дитячий плач. Бо більшість з них хоча і сприймає війну, як пригоду, але не пам'ятає, не уявляє – яке воно, життя без обстрілів.
Я не знаю, скільки вони прожили безтурботним життям у тому таборі. Не знаю, як склалася доля Діми. Хочу вірити, що колись вони забудуть війну, як жахіття з іншого життя. Бо під час неї вони були звичайними дітьми. Тільки їхнє дитинство розстріляли..."
Провідна або поминальна неділя, проводи, провідки, гробки, опроводи, радониця, дарна неділя, радниця, Томина неділя – все це назви однієї і тої ж традиції – згадувати душі померлих в першій після Великодня недільний день. Провідна неділя 2025 року у хр...
Після Великодня почалася Світла седмиця. Кожен день цього тижня має свої традиції. Цьогоріч 23 квітня східні та західні християни разом відзначають Світлу середу. Про традиції третього дня Світлої седмиці переказують Патріоти України. Далі - мовою ориг...
