За його словами, подібні операції проводяться замість пересадки справжнього серця через законодавчі обмеження.

"В Україні до тисячі людей щорічно потребують трансплантації серця. Середній термін життя пацієнта, який потрапив у лист очікування, становить лише шість місяців. Тому кожні півроку наш лист очікування оновлюється — у поганому сенсі цього слова. На сьогодні у такому листі очікування лише у нашому центрі — 56 осіб", — розповів Тодуров.

Він уточнив: головна проблема в тому, що закон про трансплантацію органів і тканин, який існує сьогодні, як і новий, який буде прийнятий і вступить у силу із нового року, — не дозволяє робити пересадки в тому обсязі, який необхідний Україні.

"За останні десять років ми майже не робили трансплантацій взагалі. Хоча першу трансплантацію провели ще в 2001 році — наша команда зробила. І двоє пацієнтів, яким ми це робили ще в той час, живуть досі. Едуард Соколов, якому ми в 2003 пересадили серце, живе уже 15 років", — запевнив професор.

За його словами, нині в Україні трансплантації як такої немає. І новий закон, вважає Тодуров, нічого не додав до того, що вже було в законодавстві.

"На жаль, білоруський варіант закону про трансплантацію із презумпцією згоди, на якому ми наполягали, наші дипломати не прийняли. Внесено деякі організаційні зміни, які радикально нічого не поміняють у найближчі роки. Саме в такій безвиході ми шукаємо альтернативу трансплантації і намагаємося продовжити життя нашим пацієнтам", — резюмував хірург.