Обранець долі: Як народжений літати став піхотним командиром

Олег закінчив Луганське вище військове училище штурманів. Першим місцем служби була транспортна дивізія, де молодий офіцер літав на Іл-76. Невдовзі його перевели в окремий розвідувальний авіаційний полк, який згодом було розформовано, - пише "Народна армія", передають Патріоти України.

Усе змінив Майдан, а згодом події у Криму та на Сході України. Офіцер запасу не всидів дома і вже під час першої хвилі мобілізації став до лав 20-го окремого батальйону територіальної оборони «Дніпро», який пізніше переформували в окремий мотопіхотний батальйон однієї з механізованих бригад.

— Чому саме в піхоту? Не знаю. Доля обрала за мене, — розповідає він. — Воюю з перших днів як піхотний командир, хоча мене вчили літати.

— Першого серпня 2014 року ми зайшли в Красногорівку, а вранці другого там було справжнісіньке пекло. Обстріл бойовиків о п’ятій ранку зі стрілецької зброї, а потім і з мінометів був неочікуваним, адже застав нас у чистому полі. З моїх хлопців зі взводу залишилося 11 бійців, — пригадує Олег. — За декілька хвилин опанував себе. Спочатку заховав людей, а вже через хвилину визначив їм завдання на відкриття вогню по ворожих мінометниках всіма наявними силами і засобами. До цього в нас не було досвіду реальних боїв, — каже офіцер. — За результатом того бою у нас був один «300-й», у бойовиків — кілька безповоротних.

Інша складна ситуація виникла під час штурму Мар’їнки.

— У місто моя рота заходила з флангу. З інших боків проривалися механізовані та танкові підрозділи. Визначене завдання — зачистити район, закріпитись та за будь-яких обставин не допустити прориву противника, було виконане. У підсумку — в нас один поранений, а у батальйоні «Восток» — більше десятка «200-х»! — говорить Олег Т.

А торік у грудні його воїни виявили ворожу ДРГ з п’яти осіб. З бойового зіткнення підрозділ Олега вийшов без втрат, а у групі противника вціліли лише двоє.

Нині офіцер тримає оборону на одній з ділянок на Луганщині. Йому неодноразово пропонували повернутися в авіацію, та він залишається зі своїми хлопцями, для них він — авторитетний командир, батько та господар на своїй землі. В послужному списку офіцера п’ять відомчих відзнак та десяток волонтерських. Та найбільшою нагородою для нього є збережені життя людей.