Огляд преси: Друзі Кремля претендуватимуть на посаду президента України

Газета «День» друкує звернення групи народних депутатів України попередніх скликань до співгромадян у зв’язку з наступними виборами президента України і Верховної Ради, передають Патріоти України.

В ньому зазначається, що на країну лавиною накочуватиметься солодкий популізм і демагогія, нездійсненні обіцянки вирішення всіх проблем у перший місяць президентства. Однак, українці повинні пам'ятати, що президент – це глава держави. Він презентує країну в світі. Реалізовує міжнародну політику України. Президент – це голова Ради національної безпеки і оборони. На його плечах безпека громадян, держави, її недоторканість і цілісність. Президент – це верховний головнокомандувач Збройних сил України. Тому, перш ніж обирати, варто запитати себе: хто з претендентів здатний успішно виконувати всі доручені йому функції й обов’язки? Автори звернення наголошують, що серед кількох десятків претендентів на президентську булаву будуть відомі пройдисвіти, друзі Кремля, і ще купа сірих, безликих шукачів щастя, які нічого доброго за своє життя для України не зробили. Будуть і ті, хто чесно хоче служити і працювати на потребу рідної держави і народу. Вибір за українцями. Стаття називається «Кому довіримо державу?».

«Газета по-українськи» нагадує, що на початку осені двоє з трьох ключових гравців на «біло-голубому» фланзі – група «газівників» Фірташа-Льовочкіна в «Опозиційному блоці» і лідер партії «За життя» Вадим Рабінович публічно оголосили про швидке об’єднання вказаних політичних сил. Але угода між «газівниками» і Медведчуком, який отримав напередодні повний контроль над проектом Рабіновича, порушила крихку рівновагу в самому «Опозиційному блоці». Оскільки запропонована ними конфігурація не враховує інтереси третього головного гравця на «біло-голубому фланзі» – групи «металургів» Ріната Ахметова. За інформацією видання, йшлося про висунення на президентських виборах Юрія Бойка як єдиного кандидата від «біло-голубих», а також про розподіл квот у новому об’єднанні на трьох: Ахметов, Фірташ і Медведчук – у рівних частках, по 33,3% кожній із груп впливу. Оскільки група Ахметова контролює понад 60% фракції «Опоблоку» і дві третини регіональних партійних організацій, то навіщо їм новий третій партнер, якщо навіть із «газівниками» вони насилу вживаються в одній партії? – запитує видання. Газетярі вважають, що не варто забувати і про неузгодженість і різні цілі позицій груп Ахметова і Фірташа. Усе це в сумі може привести до остаточного їхнього розлучення. Тож до старту виборчої кампанії «біло-голубі» підійшли одразу з трьома кандидатами замість одного – Вілкулом, Бойком і Рабіновичем. Вони і розділять між собою приблизно 30% електорату. У якій пропорції – це і є основне запитання. Бойко і Рабінович на двох відкушують максимум 15% цього пирога, переконані експерти видання. Від 15 до 20% умовно колишніх виборців Партії регіонів, судячи з усього, не цілком задоволені чинною пропозицією в особі лідерів «Опозиційного блоку» і «За життя». Чи спробують поборотися за ці неосвоєні відсотки «металурги» за допомогою нового проекту Вілкула, чи нинішній співголова «Опоблоку» вирішить піти в самостійне плавання – покажуть найближчі тижні, зазначає газета.

Андрій Садовий балотуватиметься в президенти. Обіцяє найближчим часом представити команду, з якою піде на президентські вибори 2019 року. Головним у своїй програмі називає розрив корупційної кругової поруки в політиці й технологічне оновлення країни. Як переконує експерт газети «День» політтехнолог Олексій Голобуцький, Садовий не має шансів на перемогу. Але з чотирма-п’ятьма відсотками здатен попсувати життя іншим кандидатам. Спроможний відібрати голоси і в Порошенка, і в Тимошенко, і в Гриценка. Цим зіграє на руку єдиному кандидату від «Опозиційного блоку», якщо такий буде.

Верховна Рада ухвалила в першому читанні принципово новий «мовний» закон, інформує газета «Україна молода». Видання нагадує, що закону про державну мову Україна чекала 27 років незалежності. Ситуація дійшла до абсурду, адже питання мови багато років регулювалося радянським законом 1989 року, а згодом – сумнозвісним законом Ківалова-Колесніченка, який Конституційний суд України скасував у 2018 році. Тож учорашній день у парламенті – це була чергова історична мить у житті України. Ухвалений документ не лише детально розписує вживання української мови як державної в усіх публічних сферах і законодавчо утверджує її позиції як державної, а й запроваджує механізми, які дозволятимуть забезпечувати виконання закону. Докладніше йдеться в публікації «Де є повага до мови – там є Україна».