"Окупанти ставляться до Криму як до території, яку вони взяли для розграбування", - екс-віце-прем'єр АРК

Про це розповів український політик, колишній депутат Верховної Ради, віце-прем'єр АР Крим з питань економіки в 1993-1997 роках Андрій Сенченко, передають Патріоти України.

- Нещодавно з'явилася новина про те, що в окупованому Криму назріває нова екологічна катастрофа через видобуток піску з Нижньо-Чурбашського хвостосховища, яке є спорудою для безпечного зберігання токсичних речовин. І це після Армянська. Йдеться про безпеку самих же окупантів, але інстинкту самозбереження не спостерігається. Що відбувається, по-вашому?

- Проблема полягає в тому, що окупанти ставляться до Криму як до території, яку вони взяли для розграбування. Тому питання не тільки в тому, що вони видобувають пісок десь на суходолі, а в тому, що в районі Севастополя і Балаклави вони грабіжницьки добувають пісок з моря. Це знищує пляжі. Відновився видобуток піску в районі озера Донузлав, а це вбиває пляжі Євпаторії. Але їх це мало цікавить – потрібен пісок для будівництва військових об'єктів. Які домішки можуть бути в піску, їм теж нецікаво, оскільки в Росії військовослужбовець – лише бойова одиниця, витратний матеріал.

- Якщо ставлення до Криму нагадує тимчасове користування, то чи означає це, що вони розуміють: півострів їхній не назавжди?

- Думаю, в російському суспільстві, якщо можна назвати цю спільноту суспільством, зріє розуміння того, що Крим повертати доведеться. Я відстежую все, що відбувається в їхньому інформаційному просторі. Коли громадська організація "Сила права", в складі якої я працюю, навесні цього року опублікувала проект закону, який регулює відповідальність наших громадян за вчинення злочинів на окупованих територіях в інтересах держави-агресора, на всіх центральних російських каналах зійшла лавина брехні щодо наших цілей і цього документа. Але я зазначив ось що. На каналі "Росія 1" є пропагандистське ток-шоу "60 хвилин". З них 27 хвилин обговорювали наш законопроект, але троє присутніх пропагандистів повторили фразу: "Так що тепер, якщо нам доведеться повертати Крим, то всі кримчани повинні будуть каятися?" Проект був абсолютно не про це, але питання, яке прозвучало, продемонструвало певні симптоми!

Крим і Донбас для Росії вже стали занадто важкою ношею. Російська економіка знаходиться в гнітючому становищі через санкції і непомірні витрати на війни й підтримку окупованих територій. Ну а той грабіж, який відбувається в Росії... Навіть наші корупціонери по відношенню до російських – це просто діти.

- І як за такого стану речей вони збираються вирішувати проблему води?

- Ми їм воду не дамо. Влада робила кілька спроб відновити подачу води, вони б із задоволенням нею торгували, як це було із електроенергією, але українське суспільство не дозволить владі зробити це.

Справа в тому, що води в Криму для цивільного населення достатньо. Є статистика про те, скільки води в Крим надходить у вигляді поверхневих стоків, тобто дощів і снігу. Йдеться в середньому про мільярд кубічних метрів на рік. Ще до півмільярда кубометрів можна отримати з підземних джерел, але якщо це робити раціонально. А скільки потрібно на два мільйони людей? Існує фізіологічна норма споживання для пиття, приготування їжі та побутових потреб. У цій кліматичній зоні – приблизно 47 кубометрів води на рік, грубо кажучи, це залізнична цистерна води на людину в рік. Якщо ми округлимо цю цифру до 50 і помножимо на 2 мільйони, то отримаємо 100 мільйонів кубічних метрів. А я вам назвав потенційні можливості – півтора мільярда. Тобто насправді прісної води в Криму в 15 разів більше, ніж споживає населення.

Але для того, щоб очистити цю воду і подати її населенню, потрібно понести серйозні витрати, тобто окупантам доводиться платити і дуже багато. Тому вони вважають, що їм дешевше різними шляхами замовити пропагандистську кампанію на деяких псевдоукраїнських телеканалах, щоб розжалобити українських громадян.

- Маєте на увазі "там наші люди, і ми не можемо кинути їх"?

- Так, мовляв, мало не діти помирають від спраги. Це пропагандистська кампанія, щоб заощадити гроші окупантам. Але ми не дамо цього зробити. Тому в них всього два виходи: або витрачати просто божевільні гроші, або повертати Крим.

- Другий варіант, звичайно, більш привабливий.

- Вони просто не здатні на ті витрати, які необхідні для того, щоб повністю покрити всі свої потреби. Я розповів, скільки споживає населення. Але вони ж завозять своїх... Їх навіть туристами назвати не можна. Це низькопробна глибоко питуща публіка з російської глибинки, яка ніколи не бачила моря. Їх стимулюють їхати відпочивати в Крим, а вони, приїжджаючи, його загиджують. І споживають також досить багато води. Ще є колонізатори, яких вони завозять до Криму на ПМЖ. Все це загострює ситуацію.

- Є дані про те, скільки таких вже приїхало або скільки планують завезти?

- Абсолютно чіткої статистики немає, але можна судити з якихось непрямих речей. Наприклад, новий генеральний план Севастополя передбачав збільшення ємності міста на 200 тисяч осіб – з 300 до 500 тисяч. Тобто мова йде про декілька сотень тисяч "колонізаторів". При цьому окупанти, природно, роблять зусилля з видавлювання кримського населення з півострова. І це стосується не тільки кримських татар. За великим рахунком, завдання росіян в тому, щоб всі кримчани поїхали.

- Тобто проукраїнські кримчани?

- Ви знаєте, для окупантів не існує особливого поділу. Вони тиснуть на всіх: і на тих, хто залишається на позиціях повернення Криму, і на тих, хто розмахував триколором. Недовіра є абсолютно до всіх. Є ще групи особливого ризику, до яких відносяться кримські татари і молодь.

- А молодь чим не догодила?

- Це люди, які не знають, що таке Радянський Союз, для них це порожній звук. Для них Росія – це країна, яка прийшла з війною і створила безліч проблем з освітою, роботою, перспективами, пересуванням. Все це стало нерозв'язними проблемами.

- Повертаючись до води. Якось на ефірі у Шустера ви розповіли про те, що вам пропонували великі гроші за подачу води, і заявили, що, якщо хтось почне розповідати про те, що треба подавати воду в Крим, значить, він ці гроші взяв.

- Цією публічною заявою я зробив щеплення українським корупціонерам, що з самого початку мріють поживитися на цій темі. Подача води в Крим – процес сезонний. Залежно від погоди, він починається або в останніх числах березня, або на початку квітня.

Коли подача води відкривається на головній споруді Каховського водосховища, то вода йде самопливом до Криму 20 днів.

Нагадаю, що захоплення адмінбудівель в Криму відбулося в ніч з 26 на 27 лютого. Український уряд було сформовано 27 лютого. Рішення треба було ухвалювати швидко, тому що буквально місяць – і вода відкрита. А коли йде потужний потік води, коли канал в режимі, то перекрити його буде вже практично неможливо: потрібно закривати все на головній споруді, а це вже ціла проблема. Тоді я сформулював завдання водному агентству. Ми визначили місце для греблі і приблизно порахували, скільки грошей потрібно хоча б на тимчасову греблю, яка витримала б перший час. Але влада, зокрема Яценюк, не захотів давати на це гроші.

- І де взяли?

- Довелося, якщо чесно, трошки повикручувати руки аграріям Херсонської області. Вони журилися, ображалися, але врешті-решт погодилися.

- Наскільки я розумію, потрібно було зробити так, щоб вода доходила до них, але не доходила до Криму, а якщо б вони не погодилися, то вода не дійшла б і до них?

- У тому-то й справа. Ми сказали, що якщо вони відмовляються, то ми просто не відкриємо воду на головній споруді Каховського водосховища і ви теж залишитеся без води. У підсумку вони разом профінансували цю затію, і ми побудували греблю. Вона простояла три роки, а потім вже на її місці побудували капітальну.

- Що це була за споруда? Я маю на увазі тимчасову греблю.

- Нам потрібно було дешеве і ефективне рішення, і фахівці водного агентства запропонували його. Наповнили сумішшю глини і піску поліпропіленові біг-беги, які вміщали приблизно по 2 тонни такої суміші. Ці куби краном з моста, який перетинає канал, встановлювалися поперек русла в певному місці. Їх укладали в кілька рядів, і якщо подивитися в профіль, то це була піраміда. Це була досить креативна, смілива ідея.

При цьому перший час була реальна небезпека штурму російськими військами цієї споруди з можливим просуванням аж до головних споруд на Каховському водосховищі. Ситуація була дуже напружена: було незрозуміло, на що іще здатні окупанти, тому нам треба було їх обдурити, і ми це зробили.

- І що зробили?

- Чесно скажу, сам придумав. Ви ж знаєте: біля кожного будівництва є величезне панно, де написано, що це за об'єкт, хто будує, коли здадуть і так далі. Я запропонував написати, що ми будуємо вузол обліку подачі води. Мовляв, нехай окупанти думають, що ми збираємося їм щось продавати. І як тільки це панно поставили, його фотографії миттєво з'явилися в окупаційних ЗМІ. Агентури і зараз багато, а тоді її вистачало і поготів. Супроводжували ці фото коментарі про те, що "Україна збирається за шалені гроші продавати нам воду, але нехай хоч камені з неба, ми з Росією", ну й інші пропагандистські штампи.

Насправді ніякого лічильника подачі води там не було і немає, це просто глуха гребля. Поки її будували, європейці почали хоч щось виразне говорити про дій РФ, і до закінчення будівництва росіянам вже значно складніше стало йти на відкритий штурм цієї конструкції.

Але була й інша небезпека.

- Яка?

- Із Москви приїхали емісари і почали пропонувати великі гроші за те, щоб пустили воду в Крим. Вони напевно вирахували, хто був ініціатором всієї цієї справи, і одна з перших пропозицій надійшла мені. Прозвучала цифра в 20 мільйонів доларів. Треба розуміти, що за майже п'ять років окупації ті витрати, які вони вже понесли на устрій якихось аварійних систем перекидання води всередині Криму, в сотні разів перевищили цю суму. Вони вже тоді розуміли, наскільки це масштабна проблема. Для них це, мабуть, єдина нерозв'язна проблема. Я, звичайно, відповів "ні", на що мені посміхнулися і запитали: "Ну ні – так ні, ви думаєте, ми не знайдемо, кому запропонувати?" Саме в той вечір я відразу пішов до Шустера на ефір і сказав, що Києвом ходять, умовно кажучи, з цією торбою, і якщо хтось із чиновників скаже, що потрібно відкривати воду в Крим, знайте – вони взяли ці гроші. Звичайно, бажаючих взяти цей мішок було багато, але після цього виступу вони трохи поприсіли.

- Але питання кілька разів спливало в публічній площині.

- Гройсман, будучи віце-прем'єром – міністром регіонального розвитку, провів нараду осіб на 20, і в протоколі було записано: "Негайно вжити заходів до відновлення подачі води в Крим". Тоді у мене була можливість, напевно, не зовсім законна, але я як виконуючий обов'язки заступника голови Адміністрації президента гаркнув на Гройсмана, і він сказав, що більше такого ніколи не буде, ну і так далі.

- А потім?

- Потім була комбінація, в якій брала участь верхівка окупаційної влади Криму (припускаю, Аксьонов і компанія), посередник і, на жаль, верхівка української виконавчої влади. З'явилося доручення прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка, де чорним по білому було написано: опрацювати можливість створення акціонерного товариства на базі Північно-Кримського каналу. Тобто Крим захоплений і окупований, нам підпалюють Донбас, а тут з'являється такий документ. Зрозуміло, що це зовсім барижна схема, яку загорнули б у яскраву обгортку і розповідали про те, що ми не можемо не подавати воду нашим громадянам. Почалася б безсовісна торгівля і потекли б потужні потоки в кишені.

- Цієї весни також була кампанія за воду в Крим. Це продовження історії?

- Абсолютно зрозуміло, що ініціатором цієї чітко спланованої кампанії виступала Росія. Вона ж її ґрунтовно підпирала і фінансувала. На превеликий жаль, старт їй дала громадянка Каздобіна, яка числиться радником міністра інформаційної політики. Вона почала плакати на тему "як же так, там наші громадяни, це негуманно". Це було прощупування громадської думки, а потім почалося щось більш масоване. Те, що місяць тому відбувалося в ефірах цілої низки українських каналів , - це було просто безчинство! Це абсолютні копії російських пропагандистських прийомів із серії про розп'ятого хлопчика, тільки тут хлопчик мало не вмирав від спраги.

- Ви очікуєте нового витка кампанії за воду для півострова навесні, в той час, коли вона потрібна буде ще більше, а виборча кампанія у нас буде ще більш гарячою?

- Найголовніше – інформувати наших громадян про те, що наші зусилля не націлені проти тих 2 мільйонів наших громадян, які живуть на окупованій території Криму. Так, вони створюють їм певні незручності, але вони не є критичними для них. Перекриття каналу різко підвищує ціну окупації Криму і наближає день його повернення. Треба розуміти, що кожен рубль, який окупанти змушені витратити на вирішення проблеми води, стійкого енергопостачання та інші проблеми, - це гроші, які вони не зможуть витратити на війну на Донбасі, на вбивство наших громадян. Тут абсолютно пряма залежність.

А що стосується передвиборної кампанії, то я не думаю, що крім відверто проросійських сил, у яких, до речі, немає потенціалу перемогти на виборах, навряд чи хтось наважиться виступати за подачу води в Крим. Але це також не означає, що ті, хто промовчить про це, насправді займають проукраїнську позицію. Вони просто затаяться до післявиборчого періоду.

- Вода потрібна не тільки громадянам, а й для постачання військових об'єктів. Як щодо мілітаризації Криму зараз?

- Окупантам не потрібен Крим як курорт, промисловий або аграрний регіон. Їм потрібна велика військова база, а все інше має її обслуговувати. Тому ступінь мілітаризації Криму на сьогодні абсурдний. Але, знаєте, насправді у цієї медалі дві сторони: чим більше вони мілітаризують Крим, тим сильніше вони ускладнюють ситуацію зі своїм бюджетом.

Нинішня Росія зі своїм нинішнім керівництвом вже не може вискочити з цієї колії. Російська влада ввела своїх громадян в агресивний мілітаристський угар і розуміє, що якщо вони з цього чаду вийдуть, то почнуть формулювати претензії до влади. Тому Кремль продовжує нагнітати обстановку і брязкати зброєю.

- Підписання закону про пенсійну реформу, яка підвищує пенсійний вік, вписується в цю канву.

- Це перший дзвіночок. Є кардинальна відмінність між Україною і Росією. Коли в нашій країні відбуваються якісь негативні з економічної точки зору події, наприклад, криза 2008 року або війна, то жити гірше починає вся країна. Рівень реального ВВП і доходів населення зменшується. Менше отримують і солдат, і бібліотекар, і вчитель. По-різному, але в цілому просідають всі.

Але в Росії все не так. Чому? Там є вояччина, яку вони не можуть не годувати вчасно і досхочу. Путін же не може сказати, наприклад, міністру фінансів, мовляв, напевно, профінансуємо атомні підводні човни не в цьому кварталі, а в наступному, а то зараз на пенсії і соціальні виплати треба. Величезна військова машина Російської Федерації, яка обслуговує непомірні амбіції, вимагає фінансування, як годинник, адже вони освоюють Арктику, у них ядерна тріада, величезне космічне супутникове угруповання.

Далі, у них величезний репресивний апарат, на якому тримається режим. Всі ці Росгвардії, ФСБ, Слідчий комітет і так далі, у них величезна кількість органів, які підпирають режим і захищають його від невдоволення громадян. Так працює купа людей, це опричники режиму, і він змушений годувати їх вчасно й досита, незалежно від стану економіки.

Що відбувається, коли економіка падає, а цих треба годувати вчасно і досхочу? Усе інше населення, власне кажучи, цивільних людей, включаючи пенсіонерів, молодь, дітей, недогодовують. У когось відбирають пенсію, комусь не індексують соціальні виплати або ж просто з'їдають зарплату підвищенням цін. І тому відбувається дуже серйозна корозія, владна конструкція починає тріщати і втрачати стійкість.

Якщо у нас починається криза, то всі живуть гірше, ну, з відомими винятками у вигляді олігархічних анклавів і оазису за парканом на Банковій. В Росії після падіння економіки починається страшне розшарування.

Тому, коли ми говоримо про те, як виграти цю війну, то останнє, чим ми повинні розплачуватися за повне повернення наших територій, це життя солдатів. А до того у нас є величезний арсенал засобів і методів економічного, юридичного, дипломатичного та інформаційного тиску. Якісь інструменти є у нашої країни, але набагато більше можливостей є у наших партнерів. І якщо ми хочемо, щоб вони посилювали санкції, то самі повинні бути чесні стосовно них. Тоді у нас буде моральне право жорстко поставити питання перед Заходом про те, що ми віддали ядерну зброю за запитом всього цивілізованого світу, а ви гарантували нам суверенітет, так от, ми вимагаємо виконання гарантій. Твердо і з повним правом.