Онкохворий ветеран АТО розповів про лікування у Туреччині після скандалу в Інституті раку

Після розголосу і скандалу лікаря Ганну Губареву звільнили, проте ситуацію із лікуванням бійця це не вирішило: йому все ще були потрібні кошти на дороговартісну хіміотерапію і пересадку кісткового мозку, яких в Україні практично не виконують, передають Патріоти України.

У Віталія - лімфома Ходжкіна. Хоча він – ветеран війни на Донбасі, ніяких пільг для нього не було передбачено, а повна вартість лікування склала 200 тисяч гривень.

Волонтери української громадської організації "Дія в Україні", дізнавшись про цей випадок, зв’язалися з турецькою клінікою, де бійця погодились взяти на безкоштовне лікування, незважаючи на те, що воно коштує десятки тисяч доларів. На початку вересня 2018 року волонтери купили Віталію квиток на літак до Стамбулу, а перед його від’їздом на лікування організували брифінг у Києві.

Як проходить лікування Віталія Драгана зараз і які складнощі при проходженні ним хіміотерапії в Україні залишилися поза увагою ЗМІ – у матеріалі.

Пройшов два курси хіміотерапії

Станом на початок листопада 2018 року у клініці Стамбулу Віталій пройшов три курси хіміотерапії. Зараз готується до четвертого курсу, і тим часом живе в готелі. Очікується, що після курсів хіміотерапії йому проведуть трансплантацію кісткового мозку.

Як відомо, стовбурові клітини від найближчого родича організм сприймає краще, через це у клініці запропонували стати донором рідному брату Віталія. Він взяв відпустку і приїхав у Стамбул на обстеження, але згодом виявилося, що клітини брата Віталію не підходять. Тепер пацієнту будуть шукати нерідного донора.

"Коли я проходив перший курс хіміотерапії, то не виходив з палати понад місяць. Важливо було не підхопити інфекцію, бо при такій терапії організм дуже ослаблений, імунітет падає. Я захворів на бронхіт, а у звичайної людини це була б звичайна застуда", - каже Віталій.

Зараз він чекає на наступний курс хіміотерапії. Інтервал між курсами – 21 день. За словами лікарів клініки, тепер він прийматиме більш ефективний препарат. До того ж, нові ліки не будуть так агресивно діяти на інші органи, як попередні препарати.

Проте невідомо, скільки курсів хіміотерапії йому ще доведеться пройти перед трансплантацією: все залежатиме від стану організму.

"Через непрофесіоналізм лікарів я втратив дорогоцінний час"

Віталій Драган - один з тих військових, які першими у 2014-му році захищали Україну від окупантів. Зокрема, в той період його Кропивницький полк спецпризначення брав участь у військовій операції по звільненню Слов'янська.

Віталій почав відчувати, що хворий у 2016 році - вже після повернення з АТО. В Україні йому довго не могли поставити вірний діагноз. Він ходив від лікаря до лікаря, і тривалий час ні один із них не підозрював у нього рак, хоча пухлина продовжувала збільшуватися у розмірах.

"Почав втрачати вагу, сильно втомлювався. Дуже боліла спина. Почала також пекти шкіра. Коли я пішов до дерматолога, там сказали, що шкіра пече від того, що я їм багато солодкого. Ви уявляєте професійний рівень цих лікарів? Через ось такий непрофесіоналізм лікарів я втратив дорогоцінний час. Бо тим часом у мене розвивалася пухлина, яку можна було б виявити раніше. А її у мене виявили тільки через рік! Та й те – тільки тоді, коли вона з'явилася на шиї і її було просто неможливо не помітити. До того онкологію навіть не підозрювали, і аналізів відповідних не робили", - згадує Віталій.

До того ж, в Україні буквально за кілька днів до виїзду у Стамбул у нього виявили дві пухлини, а під час обстеження в Туреччині за кілька днів знайшли третю. З одного боку, аналізи робили практично ті самі, а з іншого - їх точність відрізнялася, каже учасник АТО.

Раніше в Інституті Раку в Києві Віталій був на лікуванні у стаціонарі лише п'ять днів, доки проходив хіміотерапію.

"Прокапали – і все, вільний. Мені там дві "хімії" зробили безкоштовно, а допоміжні ліки я купував сам. Коштували і по 5 тисяч гривень, по 4. Це просто таблетки, які треба ще й дома приймати. Крім того, потрібні були уколи, які підвищують імунітет", - розповідає він.

Відчув підтримку українського консульства в Стамбулі

У Стамбулі Віталій потоваришував із консульством України в Туреччині. Разом з консулом вони ходили на екскурсію по місту.

"Також ходили і на прем’єру фільму "Донбас" режисера Сергія Лозниці. Фільм транслювали з англійськими і турецькими субтитрами. На прем’єру прийшли представники консульства з дружинами. У нас з ними склалися дуже гарні відносини", - каже Віталій.

Зараз у Стамбулі йому час від часу допомагають українки, які живуть в Туреччині.

"Тут є українки, які вийшли заміж за турків, живуть тут довгий час і мені дуже допомагають", - додає він.

Несподівано зустрівся з президентом

3 листопада у Стамбулі Віталій зустрівся з президентом України Петром Порошенко на відкритті меморіальної таблички на будівлі, де у 1919-1922 роках діяло посольство Української Народної Республіки (УНР) в Османській імперії.

"Консул і посол представили мене президенту. Як виявилося, він попередньо вже знав, яка ситуація склалася з моїм лікуванням. У Стамбулі він відкрив меморіальну дошку на тому місці, де діяло посольство УНР у 1920-х роках. Я передав президенту папку з моїми діагнозами і лист з проханням допомогти фінансово в лікуванні. Зустріч була недовгою, тому поговорили про найголовніше. Сказали, що будуть цікавитись моїм лікуванням і надалі", - розповідає він.

"Маю надію, що моє прохання не мине безрезультатно”, - висловлює сподівання учасник АТО.

“Медсестри у турецькій клініці вміють робити кардіограму”

Віталій Драган згадує:

"Мої здивування від турецької медицини почалися відразу, як тільки приїхав у клініку. Перше здивування було від того, що лікарі тут працюють цілодобово. Все так само, як вдень, просто тільки друга зміна. У мене був вечірній літак до Стамбулу, тому прилетів я туди пізно ввечері. І відразу після того, як приїхав у клініку, мені оперативно зробили знімки. Клініка має 14 поверхів, і ще 8 поверхів під землею. Там розташовується обладнання, яке виділяє опромінення: все строго за стандартами".

Він був вражений тим, що ніхто йому не відмовляв у обстеженні попри те, що це була ніч.

"Ніхто не казав: “Приходьте завтра”, або "Ви бачили, котра година?". Дуже ретельно мене обстежили. В усіх буває поганий настрій, в тому числі і в лікарів. Але в роботі вони цього не показують, пацієнт бачить у лікаря лише гарні емоції і має від нього потужну підтримку. Після обстеження я прийшов у палату. Відразу до мене прийшла медсестра і зробила кардіограму серця. Так, це дуже цікаво, що медсестри у них дуже кваліфіковані. Також поширене явище - тут багато працює медбратів", - каже він.

Суворий графік крапельниць і прийом таблеток, постійний контроль всіх показників організму – за словами Віталія, в цьому плані наші і турецькі лікарні взагалі не порівняти.

Палата Віталія у турецькій клініці складалася із двох кімнат. Крім двох ліжок, були два дивани і по великому плазмовому телевізору в кожній з кімнат. Також – індивідуальний душ.

Показники тиску, разом з іншими даними про стан пацієнта, видно на великому дисплеї. А для того, щоб виміряти температуру, йому не треба тримати термометр кілька хвилин під рукою: для цього є прилад, який ставлять у вушну раковину буквально на 2 секунди, і відразу медсестра отримає найточніший показник.

"Ліки в Україні у 3-4 рази дорожчі, ніж в Туреччині. У нас лікарі радять конкретного виробника"

"Я помітив, що ті ж самі препарати, які були мені потрібні, в Україні у 3-4 рази дорожчі, ніж в Туреччині! Лише один укол, який я брав для себе в Кропивницькому, мені коштував 725 гривень. А тут купив три упаковки по 2 шприци аналогічних ліків, і це коштувало 500 гривень. Там один укол, а тут цілих шість, і дешевше. В українському онкоцентрі мені і моїй мамі давали візитки одного конкретного виробника. Казали: "купуйте лише ось тут". Тоді ми подивилися такі самі ліки в Інтернеті, а виявиляється, вони на 300 гривень дешевші. Пацієнти і їх родичі змушені віддавати останнє, а у нас лікарі на це дивляться спокійно і радять конкретного виробника, з яким перед тим домовилися", - каже Віталій.

Відповідно до ст.5 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та іншим документам державного значення, медична допомога військовим АТО має надаватись безкоштовно, нагадує Віталій.

"Але у Кропивницькому мені казали: “інші не качають права, а тихенько платять”. Я вже мовчу про те, що за Конституцією кожен має право на безкоштовне лікування. Звісно, це не виконується. Але я не раз повторював, про цю проблему: учасники АТО мають лікуватись безкоштовно! Це люди, які захищали країну, і ставлення до них має бути відповідне. Я зараз не про себе кажу, а про всіх інших учасників АТО, яким також потрібне дорого вартісне лікування. А в Україні, незалежно від того, ветеран війни чи ні, все одно стикаєшся із корупцією, круговою порукою", – звертає увагу Віталій.

На фінансування онкоцентру у Кропивницькому і інших містах виділяють мільйони гривень, а підходи і лікування там не змінюються, каже він:

"Якщо тиснути, то може лікування і знайдеться. “Безкоштовні” ліки в Україні доводиться вибивати зі скандалами. Ніхто переживати за тебе не буде”.

"Я говорив про корупцію в онкоцентрі, але мене ніхто не чув"

За словами Віталія, скандальним став лише один випадок із його лікуванням в Інституті Раку в Києві, але було дуже багато подібних скандалів у онкоцентрі Кропивницького, про які у ЗМІ не писали.

"Там спокійно питають про гроші, спокійно дають візитки "потрібних" фірм. Безкоштовну "хімію" утримують для "потрібних" людей. Кажуть, що ліків немає, а насправді все є. Я відкрито говорив про це на телеканалах, але всеукраїнські канали цю частину не показали. Показали тільки те, який скандал стався в НІР (Національному інституті раку - ред.). Про це треба говорити постійно. Можливо, тільки після численних скандалів щось зміниться", - каже він.

Українки в Стамбулі допомагали Віталію коштами, продуктами, проводили екскурсії по місту. Йому також допомагали й небайдужі люди грошима з України, але гроші швидко закінчилися, бо у перерві між курсами хіміотерапії він живе готелі і харчується за власний рахунок. Це коштує недешево.

Ветеран АТО Віталій Драган захисник України - молодий хлопець, який мріє перемогти хворобу і якнайшвидше повернутись додому до родини, близьких та друзів.

Віталію можна допомогти, перерахувавши кошти йому на картку: 4731 2191 0010 8756 Драган Віталій Іванович.