Отруєння Скрипаля: "Шпигунські пристрасті тільки підвищують градус новітньої "холодної війни", - журналіст

Про це розповідають американські та британські журналісти в розмові з Lb.ua в ньюзрумі ООН, передають Патріоти України.

Справа “Чапман”

Початок новітньої “холодної війни” з РФ, сучасна міжнародна висилка російських дипломатів і, власне, публічна частина історії Юрія Скрипаля дійсно почалась з Нью-Йорку.

У червні 2010 в місті Нью-Йорк заарештували 28-и річну громадянку Росії Анну Чапман. Її звинуватили у шпигунстві на користь РФ на території Сполучених Штатів. За інформацією слідства вона вела секретну переписку із російськими дипломатами в ООН, працюючи в Нью-Йорку у сфері нерухомості. 8 липня того ж 2010 року Чапман визнала себе винною у висунутих США обвинуваченнях і була вислана на батьківщину. З нею повернулись іще десять фігурантів цієї справи. Але повернення “за поребрик” відбулось не від щирого жесту доброї волі американських спецслужб, а за обміном. Групу із 10 шпигунів на чолі із Чапман обміняли на чотирьох інших російських громадян, яких раніше Москва звинуватила у державній зраді та розвідці на користь США і Великої Британії. Серед цих чотирьох людей був і Сергій Скрипаль.

А Ана Чапман сьогодні працює ведучою на одному із російських телеканалів.

Що відомо про Сергія Скрипаля?

Сергій Вікторович Скрипаль народився 23-го червня 1951 року. Колишній радянський і російський військовий розвідник працював в таких структурах як ВДВ, ГРУ та управлінні справами МЗС Росії. Згідно із обвинуваченнями російської ФСБ, Скрипаля завербувала британська “МІ-6” у 1995 році під час відрядження до Іспанії, де він працював військовим аташе посольства Росії. Через одинадцять років, у 2006-у, окружний військовий суд Москви звинуватив свого громадянина у державній зраді, забрав усі військові звання і засудив до 13 років колонії суворого режиму.

Відбувши за ґратами чотири роки Скрипаля звільняють за обміном і дають притулок у Великій Британії. 4 березня 2018 у віці 66 років Сергія Скрипаля та його 33-х річну доньку Юлію знайдуть непритомними на лавочці біля торгового центру в місті Солсбері, де оселився колишній радянський військовий після обміну. Згодом прем’єр-міністр Великої Британії Тереза Мей заявила, що Скрипалів отруїли нервово-паралітичною речовиною військового походження під назвою “Новачок”, розробленою в Росії.

Чому РФ хоче щоб їхні шпигуни були українцями

Цікаво, що російські медійні ресурси дуже активно “домальовують українське походження” своїм “розкритим” шпигунам. Анна Чапман до одруження була Кущенко, та Сергій Скрипаль – які милозвучні українські прізвища у російських розвідників. Більше того, за версією всіх кремлівських ЗМІ та російської Вікіпедії Аня, народилась в місті Харкові, а Сергій у Києві. Щоправда, джерела такої інформації ведуть до сумнівних ресурсів: російська Вікіпедія посилається на всім відомий “LiFE News”, який “номінальним” символом пропаганди.

Натомість, журналісти BBC та англомовна Вікіпедія стверджують, що Сергій Скрипаль народився на території сьогоднішньої РФ в Калинінградській області. Скрипаль на від міну від Чапман/Кущенко більше схожий на справжнього розвідника, так як простежити його історію достатньо важко. Більшість ресурсів настільки розгублені в цьому питанні, що навіть не вказують місто його народження - в крайньому випадку пишуть “Радянський Союз/Soviet Union”.

З Анною Кущенко все трохи легше. Прізвище Чапман вона отримала після одруження з громадянином Великої Британії у 2002му році. Англомовні ресурси стверджують, що вона народилась не в українському Харкові, а в російському місті Волгоград. Зрештою, молода дівчина і сама вказувала Волгоград як місто свого народження на особистих профілях у соцмережах. Але попри це, всі російські ресурси наполягають на тому, що Чапман має українське походження.

Така ситуація є черговим свідченням того, що російська пропаганда не припиняє роботу над створення з українців образа “ворога”.

Як портрет Сергія Скрипаля описують англійські та російські ЗМІ

Британські медіа описують колишнього подвійного агента як звичайну людину у надзвичайно складних обставинах. Його можна зрозуміти, пробачити, пожаліти і навіть, задатись питанням: нащо він взагалі, такий “жалюгідний” потрібен росіянам?

Наведемо лише кілька цитат за статті на ВВС «Сергій Скрипаль - колишній російський шпигун в центрі таємничого отруєння»:

- Після арешту і публічного звинувачення батька у шпигунстві, його син Олександр, втратив роботу, і розлучився з дружиною (імовірно, що Сергій відчував себе винним за невдачі сина)/

- Неочікувано, у липні 2010 року, його відпустили в рамках великого обміну шпигунами. У в'язниці Сергій мріяв про морозиво, і це було перше, що він хотів скуштувати на волі.

- Друзі описують його як патріота, який завжди любив свою країну, але не любив режим, який керує нею

- ЖИТТЯ В СОЛСБЕРІ (із слів близьких знайомих, ред.): Після звільнення, він насолоджувався місцевими музеями, особливо пов’язаними з військовою тематикою. Як на приклад, музей Танків в місті Бовінгтон. Також, любив військові та природничі документальні фільми (особливо роботи Девіда Аттенборо, - розповідають друзі). Скрипаль дуже сумував за Росією

- ПІСЛЯ СМЕРТІ ДРУЖИНИ: Він міг їсти російські пєльмєні, поки грав у т.з. “Танчики” - комп’ютерну гру по мотивам Другої Світової війни.

Натомість російські медіа змальовують Скрипаля як «небезпечного зрадника». Неодноразово використовуючи саме такий епітет до людини, яка зараз перебуває в лікарні, в тяжкому стані. LiFE про нього в статті “Яд для шпиона. Кто и зачем отравил экс-разведчика Сергея Скрипаля?” пише:

- MI-6 перечисляли деньги на открытый для ПРЕДАТЕЛЯ счёт в мадридском Banco Central Hispanoamericano.

- Конечно, Сергей Скрипаль знал эти азы вербовки, но ради денег он был готов на всё.

- А дальше Скрипаль принялся СДАВАТЬ всех подряд — однокашников и коллег.

- В ходе судебного расследования, которое шло позже, было установлено, что жертвами предательства Скрипаля стали более трёхсот кадровых сотрудников российской разведки.

Арифметика: 455 дипломатів РФ мінус 60 дипломатів РФ дорівнює 455 дипломатів?

28 держав світу в загальній кількості вислали понад 150 російських дипломатів. Умовну “першість” займають США (60), Велика Британія (23) та Україна (13) російських розвідників.

Але попри всю консолідованість міжнародної спільноти у практичному сенсі цей акт достатньо символічний і “не є болючим” для Росії та країн, які вирішили підтримати Лондон. Висилати дипломатів ще не означає скоротити кількість представництв РФ: адже співробітників, яких оголосили персонами нон-грата, можна замінити іншими. І якщо в США було 455 російських дипломатів, із них Білий Дім вислав 60 “ймовірних шпигунів”, то на їхнє місце можуть прилетіти 60-т нових “імовірних шпигунів”. Тобто, на місце висланих розвідників по всьому світу прилетять нові.

Загалом, США можуть ще довго розігрувати карту “вислання дипломатів”, або навіть скорочення кількості офіційного диппредставництва: бо 455 російських дипломатів - це дуже велика кількість. Для порівняння: Україна на всі Сполучені Штати має 76 представників (і навіть не всі із них дипломати, щонайменше 7 людей - це технічний персонал посольства). І це з урахуванням того, що ми країна-партнер і проти нас не було жодних санкцій.

Аналогічна ситуація з кількістю росіян в ООН. Нагадаю, Трамп також вислав 12 росіян із штаб-квартири ООН в Нью-Йорку. Для порівняння в “уряді світу”, за офіційними даними The Blue Book of United Nations, від України працюють 25 дипломатів, від Канади – теж 27, від Великої Британії - 34, від Франції - 40, від Китаю - 84, від РФ – 92 і від Сполучених Штатів 148 дипломати.

Водночас, нинішня президентська адміністрація намагається не робити помилок своїх попередників і на відміну від Барака Обами Трампа не можна звинуватити у занадто м’якій реакції. США не лише вислали найбільшу кількість російських дипломатів, але й закрили консульство у Сіетлі. Тобто реакція Вашингтону виявилась навіть жорсткішою за реакцію Великої Британії. А це в свою чергу стимулює Лондон до вагоміших кроків проти Кремля, так як відповідь королівства не може бути слабшою за відповідь країн-партнерів.

Прем'єр-міністр Британії Тереза Мей вже заявила, що її уряд перевірить 706 заможних росіян, які отримали британські візи за програмою залучення інвесторів з 2008 по 2015 роки.

Що буде далі?

Росія відповіла дзеркальними санкціями: вислала аналогічну кількість дипломатів від країн, які підтримали Лондон. Також закриє консульство США у Санкт-Петербурзі. А також додатково оголосила про офіційне скорочення присутності британських дипломатів на території РФ – їхню кількість скоротять на понад 50 людей, щоб досягнути паритету і зрівняти число представників в обох країнах.

Генеральний Секретар ООН Антоніу Гутереш назвав останні події “новою холодною війною” і закликав шукати способи комунікації.

Але якого результату очікує західний світ? Для Москви, висилка дипломатів – це гучний ляпас. Але як відомо з досвіду, такі речі лише зміцнюють електорат Путіна. Це майже «зелене світло» для агресивного лідера.

Водночас, вислання дипломатів можна також сприймати як екзамен для міжнародної спільноти: світ ще раз побачив хто і за яку команду грає, які країни лобіюють російські інтереси. Хоча це і так було відомо.

В ООН одні спеціалісти вважають, що в ситуації коли розслідування досі триває і пряма вина Росії поки не доказана - це занадто жорстокий крок. Натомість, в дипломатичних колах штаб-квартири в Нью-Йорку Lb.ua розповіли, що висилка російських дипломатів, яких підозрюють у шпигунстві відбувається постійно, але “по-тихому”, “за зачиненими дверима”. Натомість, ПУБЛІЧНЕ вислання, “у відкриту”- це черговий сигнал погіршення відносин Заходу з РФ.

Але політичних кроків і сигналів за останні роки було більш ніж достатньо. Тепер же, якщо світ дійсно захоче послабити позиції Кремля, треба бити по його гаманцю. І відмова від “Північного потоку 2” з боку Німеччини зараз була би більш ніж доречною. Натомість Берлін вирішив по-іншому.

Росія щільно зайшла на міжнародний ринок і сьогодні удар по “кишені Путіна” може зашкодити фінансам багатьох інших країн. Тому, щоб отримати відчутний результат західний світ має об’єднатись вже не на дипломатичному, але на економічному рівні.

Водночас, “війна дипломатів” це однозначно лише початок і далі точно буде. Успіх залежить від того, наскільки рішучими і далекоглядними виявляться країни ЄС, їхні партнери і Україна - і чи не омежаться всі в протистоянні з Кремлем лише дипломатичним демаршем.