Перемога "вічного" Орбана: Експерти про те, як одіозний політик зберіг абсолютну владу в Угорщині

Чинний прем’єр отримав конституційну більшість, тобто ⅔ голосів у новому парламенті, а отже – не матиме потреби йти на жодні домовленості та поступки партнерам, передають Патріоти України з посиланням на Європейську правду.

Та головним підсумком виборів стало не збереження влади (повторимося, доволі прогнозоване). Вибори 8 квітня довели, що альтернатива Орбану відсутня і вона не з’явиться ближчим часом.

Партії влади не заважає навіть те, вона не має чіткої підтримки в столиці. На команду Орбана не діє принцип "втоми виборців від влади". Її не підкосили ані протистояння прем’єра з ЄС, ані спроби опозиції об’єднатися у "антиорбанівський" фронт. І навіть рекордно висока явка, яка завжди грала проти Орбана – цього разу не завадила йому здобути 2/3 мандатів. А отже, Україні треба усвідомити, що чинна угорська влада – це всерйоз і надовго. Навіть якщо нам у ній щось не подобається.

Щоправда, є одна партія, яка за підсумками виборів-2018 претендує на роль "угорської альтернативи". Це – сумнозвісна партія "Йоббік", проросійська та праворадикальна. Вона прийшла до фінішу другою із майже 20% підтримки. А на її фоні нинішня угорська влада навіть для нас є доволі непоганим варіантом.

"Українська" команда Орбана

Незадовго до опівночі на площі перед партійною сценою "Фідес", що на набережній Дунаю, було особливо гаряче. Тут чекали на прихід прем’єра Віктора Орбана, і зрештою – під овації прихильників – він вийшов до виборців. На той момент вже було відомо: партія влади здобула безумовну, чітку перемогу.

А ближче до ранку стало відомо що провладна команда виграла у 91 зі 106 округів – тобто по всій країні, крім Будапешта. Серед тих, хто вийшов на сцену разом із Орбаном, тобто у вузькому колі його найближчих соратників, українці могли упізнати кілька облич.

По праву руку від Орбана ви бачите його заступника в уряді, Жолта Шем’єна. Офіційний Київ добре пам’ятає його через заяви про автономію, а також через зустрічі з проросійськими політиками з України.

А на задньому плані – знайомий всім, хто хоч трохи цікавиться Угорщиною, міністр закордонних справ Петер Сійярто, який здобув в Україні сумну славу через свої вкрай жорсткі випади на адресу Києва.

Очевидно обидва політики залишаться у обіймі, хоч і можуть змінити посади (для Сійярто ця імовірність – дуже висока). Отже, "яструби українського фронту" лишаються серед найближчих соратників Орбана. І це – додатковий сигнал для тих, хто чомусь сподівався на суттєву зміну української політики Будапешта. Цього напевне не станеться і після виборів.

До слова, про угорських виборців за кордоном. Звернення Орбана до своїх прихильників було доволі коротким – він оголосив про перемогу, висловив вдячність своїм виборцям та окремо подякував за підтримку закордонним угорцям, які "допомогли захистити Батьківщину".

Хто голосує за Орбана?

Угорці за кордоном – одні з базових виборців партії влади, їх голоси мають вагу. Але не варто переоцінювати їх важливість для результатів чинного прем’єра. Віктор Орбан та його партія не просто перемогли на цих виборах. Найголовніше те, що вони перемогли всюди.

Немає жодного району в країні, де партія "Фідес" опинилася би на другому місці – за партійними списками "помаранчеві" перемогли всюди (карта ліворуч – підсумки пропорційного голосування). Сумарно по всіх країні "Фідес" взяв майже половину голосів.

А от на округах, де голосували за конкретних кандидатів, картина виявилася трохи іншою. Партія Орбана перемогла майже всюди, за винятком столиці. В Будапешті в 12 з 18 округів перемогу здобули опозиційні кандидати. Хоча ще за кілька тижнів до голосування опозиція випромінювала оптимізм.

Ключові партії хвалилися, що здатні перемогли "вічного Орбана". Для цього непримиримі опоненти – ліві та праві – домовилися про тимчасові союзи на тих округах, де одна з партій мала сильного кандидата. Мовляв, якщо об’єднатися навколо одного кандидата, а інші зійдуть з перегонів – то цей обраний опозиціонер має перемогти.

Ідея може й була правильною, але на практиці не спрацювала. Приміром, в місті Мішкольц кандидат від влади переміг із показником 38%, а два його суперники від лівих та праворадикалів взяли по 28-29% кожен. Варто зауважити, що у більшості округів за межами столиці соратники Орбана мали тверду перемогу із 50% голосів, але деінде опозиція мала шанс об’єднатися та потіснити владу – але успішно його втратила. Та головну інтригу до виборів додало не це.

Явка з сюрпризом

Вибори-2018 пройшли за аномально високої явки. По всій країні – і в столиці, і у віддалених селах – люди масово йшли на дільниці. Явка склала 69.5%, майже на 8% більше, ніж на минулих виборах. Потік бажаючих проголосувати був таким, що деякі дільниці працювали ще понад три години після планового часу свого закриття.

При цьому експерти губилися в здогадках: кого ж мобілізували ці вибори – прибічників Орбана чи його супротивників?

Саме високу явку соціологи та експерти вважали своєрідним шансом для опозиції. Мовляв, якщо мобілізувати тих, хто не визначився (а таких було до 40%), то опозиція матиме шанс. Лунали навіть прогнози, що явка понад 70% стає ризиковою для перемоги "Фідес".

Річ у тім, що всі свої попередні перемоги Віктор Орбан здобув заме за низької активності виборців. Він вперше став прем’єром після виборів 1998 року, за рекордно низької явки, 56%. У 2002 та 2006 виборці голосували активніше, і саме на цих виборах Орбан програвав. А у 2010, коли явка склала 64,38%, він знову переміг. У 2014, коли активність виборців знову впала (61,73%), Орбан покращив свій результат, здобувши конституційну більшість.

Власне і перед цими виборами у партії влади не приховували, що низька явка їм вигідна. Річ у тім, що наприкінці лютого "Фідес" вже програв одні виборчі перегони. Йдеться про вибори мера у місті Годмезевашаргей, які розглядалися саме як репетиція парламентських. На них за значної явки переміг незалежний кандидат Петер Маркі-Зай якого спільно підтримали всі опозиційні партії.

Але повторити цей феномен в масштабах країни опозиція не спромоглася. По-перше, вони так і не домовилися про єдиних кандидатів на округах. По-друге, партія Орбана змінилася і – вперше у власній історії – змогла розвернути високу явку на свою користь.

Не "бунтівний" Будапешт, а тихі та провладні невеличкі міста та села дали додатковий приріст голосів, і ці голоси пішли за "Фідес". 8 квітня партія влади впевнено перемогла навіть у програному нещодавно місті Годмезевашаргей.

Чи є альтернатива?

Перемога команди Орбана не просто підтвердила його лідерство лідерство на наступні 4 роки. "Фідес" має достатньо голосів, щоби за потреби – не домовляючись ні з ким – змінити навіть конституцію. Інша річ, що йому наразі ці зміни не потрібні, Орбан і без того має абсолютну владу.

Ця перемога довела, що нинішній лідер Угорщини не має альтернативи, і не видно, звідки ця альтернатива може виникнути. Жодна опозиційна партія не набрала достатньо голосів, щоби претендувати на лідерство у мабутньому. Соціалісти (яких звинувачували у таємній співпраці з Орбаном) знову втратили підтримку. "Йоббік" не взяв жодного округу на півночі країни, хоча всерйоз розраховував на перемогу у кількох із них. Ліберали набрали значно менше, ніж планували.

Умовним успіхом стала хіба що кампанія партії "Демократична коаліція" Ференца Дюрчаня, яка з невеличким запасом подолала 5% виборчий бар’єр. Дюрчань після свого скандального прем’єрства в період кризи 2008 року та, здавалося б, політичного банкрутства – знову матиме фракцію в парламенті. Саме Дюрчаня називають єдиним з угорських політиків, який може за харизмою та риторикою позмагатися з Орбаном. Але зважаючи на свою політичну історію, він навряд чи може претендувати на лідерство в країні.

Окрім того, вибори-2018 довели: ліві не мають великих перспектив в Угорщині. Майже 70% виборців при явці майже 70% віддали голоси за дві праві партії – "Фідес" і "Йоббік". Отже запит на праву ідею не просто залишається високим, він тотальний.

При цьому праворадикальний "Йоббік" – відверто проросійська партія з екстремістським та антисемітським минулим – досягла чергового історичного максимуму і має всі шанси стати головною опозиційною силою в Угорщині.

Угорські вибори показали величезну роль піар-технологій в поєднанні з помірно контрольованими медіа навіть у країні ЄС. Партія влади чітко продемонструвала, що можна впевнено виграти вибори, поставивши в центр кампанії вигаданих міфічних ворогів – Сороса та мігрантів – та ще й здобути на цьому 2/3 місць у парламенті.

Отже, угорська кампанія точно увійде як приклад у підручники для політтехнологів, в ній є що вивчати і її досвід точно спробують перебрати в інших країнах.

Але попри всі вади та нюанси, ніхто не ставить навіть під найменший сумнів, що вибори в Угорщині пройшли демократично, а партія Орбана справді має чітку підтримку угорських виборців.

Що ж до майбутнього, то головна інтрига – як саме розпорядиться Орбан такою шаленою підтримкою та таким рівнем легітимності. Особливо зважаючи на те, що у системі владних повноважень в країні йому змінювати уже практично нічого.