Понад дві тисячі експонатів: Музей забавок минулого століття створив львівський колекціонер (фото)

У музеї львівського колекціонера є понад дві тисячі різних експонатів. Тут є ляльки, казкові персонажі, настільні ігри, машинки та навіть упаковки тогочасних солодощів. Журналісти відвідали музей іграшок та розповіли, як розважались діти у минулому столітті, передають Патріоти України.

Львів’янин Павло Морозовський сім років тому вирішив знайти іграшки, якими він бавився у дитинстві. Відтоді чоловік почав цікавитись тогочасними іграшками, заводами, які їх виготовляли, та давав іграшкам «друге життя». Павло Морозовський почав збирати та реставрувати іграшки, якими здебільшого уже ніхто не бавився.

Експонати для своєї колекції чоловік скуповував на блошиних ринках, аукціонах та шукав через соцмережі. Коли у колекції Павла зібралось близько 2 тис. різних іграшок він вирішив створити музей, щоб показати їх новим поколінням.

Розповідаючи про іграшки, які чоловік називає їх «своєю великою сім’єю» і з увагою ставиться до кожного експоната.

Цей музей є доволі компактним, адже розташований всього у одній кімнаті. Із двох тисяч експонатів, які є у колекції, тут експонують трішки більше 300. Павло Морозовський каже, що незабаром музей іграшок буде розширюватись.

У музеї можна побачити іграшки з 1930 року, велику колекцію пупсів 40-х років, ляльок, настільних ігор та машинок. Виготовлені вони з пресованої тирси, дерева, пластику, гуми та целулоїду.

У вітрині з настільними іграми поруч із морським боєм та пластиліном можна побачити дерев’яні кубики, до яких у комплекті йшли книжки з казками. Наприклад «Колобок» чи «Рукавичка». Мама читала казку, а дитина після цього мала викласти з кубиків певне зображення. Такі кубики виготовляли у 50-х роках.

Із 50-х років увагу такою привертають ляльки у сукнях з широкими спідницями. Їх використовували під час чаювання. Лялькою накривали чайник з гарячою водою, щоб довше зберігати температуру води.

Поруч у великій вітрині живуть прототипи сучасних ляльок Барбі. Іграшкова кухня з рукомийником, з якого тече вода, та плиткою, у якій підсвічуються конфорки. Щоб конфорки на плиті засвітились, потрібно було вставити батарейки, а щоб із крана на іграшковому рукомийнику потекла вода, її набирали у спеціальний бачок. Завдяки такій функціональності цей кухонний гарнітур з 70-х років був дуже дорогим.

На цій дитячій кухні також є м’ясорубка 50-х років, яка зовні нагадує справжню м’ясорубку, що була на кожній кухні.

Іграшкові вітальні, телевізори, радіо, шафи та навіть іграшковий шкільний клас із партами та вчительським столом. Усі ці забавки колись мали набагато більшу вагу, ніж сучасні. Іграшки були дорогі, їх передавали з покоління у покоління, тому ось такі умебльовані кімнати були на вагу золота.

Павло Морозовський розповідає, що у ті часи було мало підприємств, що спеціалізувались на виготовлення дитячих іграшок. Тому великі промислові підприємства мали завдання – виділяти окремі потужності на виробництво іграшок.

Найпопулярнішою іграшко кінця 60-х – початку 70-х років був «Місяцехід». Це інтерактивна іграшка, у яку вставляли батарейки, завдяки чому вона їздила.

Хлопчиків у музеї також можуть зацікавити машинки. Це китайські копії старих моделей машин.

Якщо порівнювати іграшки минулого століття із сучасними, то, окрім форми та простоти, у очі впадають кольори. Старі іграшки не були такими яскравими, як ті, якими бавляться сучасні діти.

Загалом у колекції музеї, окрім вітчизняних іграшок, є також польські, білоруські, німецькі, молдавські, японські забавки. Є у музеї навіть іграшки з Англії та Норвегії. Норвезькі гноми ручної роботи виготовлені у 40-х роках зустрічають відвідувачів на вході у музей.

Серед полиць з іграшками можна знайти також Юрія Нікуліна. У 1971 році на 50-річчя артиста на його честь виготовили іграшку. Серед резинових котів також можна відшукати Юрія Куклачова.

Тогочасні фабрики також випускали іграшки за мотивами відомих мультиків і для дітей було дуже престижно мати їх у себе вдома. Наприклад, іграшки за мотивами «Ну, постривай», «Буратіно», «Чебурашка», «Карлсон».

«У ті часи іграшки усі розписувались художниками вручну. Тому усі колекціонери їх називають іграшками з душею. У нас представлені, до прикладу, два Буратіно. Та сама форма, та сама фабрика, а розписані різними художниками і вони уже зовсім по-іншому виглядають», – розповідає Павло Морозовський.

Наприкінці листопада у музеї планують оновити експозицію, замінивши частину іграшок новорічними. А з 2019 року розширити приміщення музею, створивши спеціальне місце, де могли б проводити майстер-класи з виготовлення іграшок.