"Порядні мерзотники", - Кокотюха про українців, які виступають в Росії

Про це у своєму блозі пише письменник і кіносценарист Андрій Кокотюха, передають Патріоти України.

"Український сегмент Facebook знайшов нового негідника. Публікації на цю тему, як зазвичай, перетекли до ЗМІ. Йдеться про заслуженого артиста України, діяча вітчизняного шоу-бізнесу Віталія Козловського. Він виступив у Москві на концерті 9 травня, та ще знайшов собі виправдання: мовляв, його запросили українці, які живуть у Росії, він не мав морального права відмовити. Не допомогло — Козловського записали у зрадники, влаштували обструкцію, вже скасовують концерти вдома. Так артист поповнив неформальний "клуб колаборантів", куди вже давно входять його колеги за цехом

Таїсія Повалій, Ані Лорак та Світлана Лобода.

Заборонити комусь працювати в Росії не можуть ні українські громадяни, ні українське законодавство. Їхати чи не їхати за поребрик — особиста справа кожного. І кожен має бути готовим взяти на себе відповідальність за слова та вчинки, нести потім свій хрест зрадника Батьківщини. Але історія із засудженням Козловського і подібних йому має друге дно, на яке мало хто готовий звернути увагу.

На перший погляд, проблема непомітна. Однак саме там, на другому дні, лежить відповідь на питання, чому активна, патріотична, пасіонарна частина українського суспільства болісно реагує на подібні вчинки співгромадян, які не є і не можуть бути за родом діяльності моральними авторитетами. Носіями ідей, думок, смислів, до яких варто прислухатися. Ви скажете: так це ж шоу-бізнес, що з нього взяти? І тут же заженете себе у глухий кут — якщо з шоу-бізнесу взяти нічого, так навіщо тоді багато галасу даремно? Ще нещодавно цих людей нам продавали як дуже важливих персон, чиї фрази з інтерв'ю виносилися у заголовки з метою привабити публіку. І ми, публіка, велися на банальні ходи, читаючи, як артисти худнуть та куди літають відпочивати.

Отже, суспільна значущість згаданих діячів давно і явно переоцінена. Зрозумівши і прийнявши це, підемо далі. Вибачте за цинізм, але таврувати співвітчизників, які не виправдали незрозуміло яких надій, на жаль, прийнято в туманний і складний час. Можна пригадати безліч подібних прикладів. Класичний — режисер Лені Ріфеншталь. Їй щиро подобався Гітлер, вона знімала пропагандистські фільми не з примусу. Після падіння режиму німці її затаврували, позбавивши можливості працювати. Європейська країна, яка прокинулася від довгого "коричневого" сну, мала на це формальне право, що б там не говорили ліві про свободу творчості та полювання на відьом.

Але українці й тут йдуть своїм шляхом. Користувачі соцмереж з ентузіазмом, гідним кращого застосування, вишукують цитати російських артистів та інших медійних персонажів, які підтверджують їхню прихильність агресивній політиці Путіна. Потім вкидають їх у публічний український інформаційний простір. А ми з жахом рвемо на собі волосся: "Як, і цей туди ж? Та ні, не може бути! Він же порядна людина, чому раптом став мерзотником! Та до списку миротворця його! Заборонити в'їзд, накласти санкції, нехай знає, у що вляпався!"

І якось не звертаємо уваги, що розчарувалися у чужих героях. Ще до війни новини про байкера Хірурга, співака Тіматі, акторів Боярського та Охлобистіна українців радували. Нинішнього "політрука" ДНР", письменника Прілєпіна у нас взагалі цитували, приймали на книжкових форумах, як почесного гостя. Монархіст, впевнений у божому провидінні Путіна, режисер Микита Михалков регулярно проводив творчі вечори в Києві. І ми забули хіт сезону — концерт російського гурту Любе широко рекламувався в Україні слоганом: "Улюблений гурт Володимира Путіна". Тобто цей факт реально допомагав продати більшу, ніж зазвичай, кількість квитків.

Активні українці сьогодні всім цим колективом "друзів Путіна" розчаровані. Це означає — раніше кожен із названих і неназваних російських медійних персонажів був для них авторитетом. Нам було цікаво, на якому мотоциклі їздить "улюблений байкер Путіна" Хірург (на ім'я його взагалі не називали), що каже і думає "улюблений режисер Путіна" Микита Михалков, і взагалі, ми вшановували росіян голосніше і частіше, ніж своїх. А свої з трусів вистрибували, щоб засвітитися на тлі "улюбленців Путіна".

Допускаю, що щоденний пошук зрадників не може бути нормальною життєвою позицією. Але впевнений: українцям сьогодні потрібно залишити в спокої російських мерзотників. Нехай ними зачаровуються вдома. І розчаровуються теж. Пора назавжди забути про те, що говорять і роблять у Росії люди, які нещодавно вважалися "нашими". Нехай росіяни проводять або не проводять люстрацію у себе самі. Нам в Україні своїх "любителів Путіна", на жаль, вистачає. У себе б навести лад."