Порошенко сконцентрував у своїх руках всі парламентські і судові важелі влади, - Саакашвілі

Обід з НВ - не перший досвід застільного інтерв'ю для Міхеїла Саакашвілі, передають Патріоти України. У квітні 2008 року третій президент Грузії і успішний її реформатор, перебуваючи на піку своєї світової слави, обідав із журналістом журналу Financial Times.

Та трапеза проходила в одному з найвишуканіших ресторанів Тбілісі, на стіл подавали чорну і червону ікру, а завершилося все польотом на вертольоті до кордонів невизнаної республіки Південна Осетія.

Через три місяці почалася сумнозвісна російсько-грузинська війна, що фактично закінчилася поразкою Грузії. Росія визнала незалежність Абхазії і Південної Осетії і розмістила на їх території свої військові бази.

Дев'ять років по тому, Саакашвілі, вже екс-президент Грузії як і колишній голова Одеської обласної адміністрації, а тепер один з найяскравіших опозиційних політиків України, для обіду з НВ вибирає ресторан кримськотатарської кухні Крим на київському Майдані Незалежності.

Він бував у цьому закладі не один раз, і його улюблений столик розташований на літньому майданчику закладу, затиснутому між Макдональдсом і невеликим грузинським рестораном Хачапурі і вино. В обідній час тут багатолюдно і гамірно, а з динаміків лунають впізнавані мотиви популярної турецької музики.

Мій співрозмовник приходить на зустріч пішки в супроводі охоронця. Темні окуляри допомагають йому деякий час зберігати анонімність, але тільки-но він їх знімає, по літньому майданчику проносяться жваві розмови. Саакашвілі в Києві добре знають.

- Чому ж ми зустрічаємося тут, а не там? - після короткого привітання питаю я Саакашвілі, жестом вказуючи в бік грузинського ресторану.

- А тут смачніше, я тут постійно обідаю, - чесно відповідає екс-президент і тягнеться до меню.

- А головне - не банально: в Києві кримськотатарських ресторанів усього лише три, а грузинських - сто три, - вторю йому я.

- Сто вісім, - авторитетно зауважує Саакашвілі. Серед грузинських ресторанів Києва у нього є свої фаворити - хінкальна Гоги і ресторан Сапераві.

Ми замовляємо шурпу, кебаб і янтики. Для Саакашвілі майже відразу приносять гарячий турецький чай у скляному фужері.

Доля грузинського екс-президента тісно пов'язана з Україною та її першими особами. В інституті міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка він отримав першу вищу освіту, там і тоді ж, познайомився і потоваришував з нинішнім президентом України Петром Порошенком. З третім президентом України Віктором Ющенком його також пов'язує багаторічна дружба.

На початку 2015 року президент Порошенко запросив давнього друга і успішного реформатора Грузії зайняти посаду голови Міжнародної ради реформ, а вже в травні Саакашвілі прийняв громадянство України і очолив Одеську обласну адміністрацію.

Потрібно було лише півроку, щоб президентська дружба розбилася об українську реальність. Сьогодні екс-президент Грузії - один з найбільш затятих критиків чинного президента України. Втім, у серця виборців йому поки забратися не вдалося: його опозиційну партію Рух Нових сил, створену рік тому, сьогодні підтримують близько 2%.

***

- Ви з таким запалом критикуєте президента Порошенка, що здається, воюєте за увагу українців не з ним, а з Юлією Тимошенко. Це вам політичних ризиків не додає? - цікавлюся я, поки ми чекаємо замовлення.

- По-перше, для мене таке порівняння - комплімент, - блискавично реагує Саакашвілі. - Я не поділяю багатьох її поглядів, але Тимошенко - один з небагатьох реальних і талановитих українських політиків, - не скупиться на похвали колезі мій співрозмовник. - Та й узагалі, критикувати Порошенка дуже легко - тут же перемикається він на улюблену тему.

Президент зачистив під себе все політичне поле, сконцентрував у своїх руках всі парламентські і судові важелі влади, перераховує Саакашвілі.

І я не просто Порошенка критикую, а їхній дует з олігархом Рінатом Ахметовим. І через цей дует і те, що вони роблять, його влада в країні зараз дуже ослаблена, - пояснює він свою думку.

- Не настільки, судячи з соціології, щоб великий і реальний шанс з'явився у вас. Є й більш перспективні конкуренти, - зауважую я.

- Та забудьте ви про цю соціологію! У мене свій досвід є. У 2012 році у мене в Грузії було 70% підтримки. І на тлі цих рейтингів, ми програли парламентські вибори. Тоді я в очах людей побачив, що ми програємо. Треба вміти читати очі людей!

Мій співрозмовник, згадуючи своє політичне фіаско, демонструє граничну емоційність. Однак, опанувавши себе, продовжує вже більш спокійно:

- Верховна Рада ніколи не була такою безликою і нецікавою як сьогодні. Ніколи уряд не був таким слабким. Якщо завтра його не стане, Україна цього не помітить, - продовжує він, наголошуючи, що навіть в уряді Януковича, при тому, що він був «злочинний», особистостей було більше.

Саакашвілі - один із найзатятіших лобістів дострокових виборів в Україні. Мальовничо розповідаючи про рейдерство і беззаконня в українських регіонах, він впевнено чеканить: парламентські вибори стануть реальністю вже найближчим часом, а призведе до них масове народне невдоволення.

Також переконано він говорить про успіх свого нового політичного проекту. В Україні вже давно сформувався запит на нові обличчя, стверджує Саакашвілі, і саме їх він має намір привести до нового українського парламенту.

- Добре, а як ви бачите цей крутий поворот? Через новий Майдан? - питаю я.

- Сценарії можуть бути різні, - загадково відповідає Саакашвілі.

Він каже, що вже минулого року, ледь організувавши свою партію, став збирати в різних регіонах України величезні зали прихильників.

- Це був не Майдан, але люди висловлювали невдоволення Порошенком, який спочатку хотів торгуватися з Арсенієм Яценюком за посади в Кабміні, але потім від нього позбувся і уникнув виборів.

- З вашою допомогою позбувся, до речі, - нагадую я.

- Так, зокрема, з моєю, в той момент наші інтереси збігалися, - легко погоджується Саакашвілі. Однак тут же визнає, що помилився і виборів все ж треба було добиватися, тому що «договірняк» провладних політичних сил все одно відбувся.

Офіціант, який з'явився з нашим замовленням, не відволікає Саакашвілі від теми.

- Американці тоді дуже не хотіли дострокових виборів і тиснули на Україну.

- А тепер хочуть? - цікавлюся я.

- А тепер їм все одно. Тому нам вирішувати.

Куштуючи шурпу, досвідчений в міжнародних відносинах Саакашвілі, який називає себе приятелем Трампа, вдається до пояснень нюансів міжнародної дипломатії. Він каже про втрату міжнародного інтересу до України, пояснює це безпрецедентною корупцією, а як ілюстрацію «втоми від України» наводить останній візит президента Порошенка до США.

- Те, як Дональд Трамп прийняв Порошенка, точніше, не прийняв, а тільки запросив для фотосесії - це ж теж дипломатична образа. І не тому, що Трамп - проросійський. З Україною інші проблеми. Трамп любить асоціювати себе з успіхом. З провальними політиками йому нецікаво зустрічатися, - Саакашвілі не залишає Порошенкові шансів.

***

- О, поговорімо про провали - пожвавлююсь я, - два роки тому, ви стали головою Одеської обладміністрації. На старті у вас був свій начальник поліції, свій прокурор, свій керівник митниці. Так чому ж нічого не вийшло?

- Ну і що? - гарячкує Саакашвілі. - У начальника поліції всі функції забрали через два місяці, прокурора вигнали через п'ять місяців, після того, як він був призначений. Це була гра в наперстки.

Роздратовано відсуваючи від себе тарілку із залишками шурпи, Саакашвілі продовжує:

- Нагадаю, що справу щодо ОПЗ [Одеський портовий завод], яка призвела до відставки Яценюка, ініціював все ж прокурор Одеської області. Він завів кримінальні справи на Сергія Ківалова та Дмитра Голубєва. Але, замість того, щоб нам допомогти, Порошенко заблокував ці справи в судах. Я був призначений у травні 2015 року, а «фас» на нас був даний вже в січні 2016-го. І це після Першого одеського антикорупційного форуму, коли я вперше назвав імена [підозрюваного в корупції екс-депутата] Миколи Мартиненка і [народного депутата, близького соратника президента] Ігоря Кононенка.

- Послухайте, але ж ви розуміли, що якщо будете не просто губернатором, а політиком, то приблизно такий результат і отримаєте? - дивуюся я.

- Це Порошенко помилився, призначаючи губернатором не маленького чиновника, а політика. Але, я при цьому думав, що він реально хоче, щоб ми проводили політику. А виявилося, він просто хотів мене дискредитувати, вважаючи своїм конкурентом, - резюмує Саакашвілі.

У цей момент раптово нашу розмову перериває юна панянка, яка просить Саакашвілі сфотографуватися з нею.

- Ви звідки? - цікавиться Саакашвілі, негайно виконуючи прохання.

- З Ніжина - сором'язливо відповідає панночка.

- Чудове місто! - захоплюється Саакашвілі, посміхаючись в камеру телефону.

***

- У травні Давид Сакварелідзе [екс-заступник генерального прокурора, соратник Саакашвілі] заявляв, що влітку вас і його можуть позбавити українського громадянства. Що робити будете, якщо це трапиться? - цікавлюся я, як тільки фотосесія закінчується.

- А нічого. Буду сидіти тут, у Києві, ніяких проблем, - знизує плечима Саакашвілі.

- Як громадянин якої держави? - допитуюсь я

- Буду сидіти в Києві без громадянства. Буду просто ходити по Майдану. Я живу зараз тут неподалік, - відверто каже екс-президент.

Саакашвілі винаймає квартиру на одній з вулиць, що виходять до Майдану. Втім, вже восени планує з'їжджати.

- Подивимося, можливо, щось маленьке тут куплю. Нам вдалося продати одну з квартир в Грузії, - пояснює він, розправляючись з кебабом.

- Тобто, ваше майно в Грузії вже не заарештоване? - цікавлюся я

- Ні, там нічого не змінилося, просто заарештували не все, - дипломатично відповідає Саакашвілі.

Починаючи з 2014 року в Грузії проти екс-президента порушено відразу кілька кримінальних справ. Частина його майна і майна його матері, ректора найуспішнішого приватного університету Грузії, досі заарештоване.

- Нова грузинська влада хоче судити мене за покупку нібито дорогих костюмів і обслуговування делегацій, причому вибірково. Ми візит Трампа теж обслуговували, але він не фігурує у звинуваченнях, фігурує ненависний Росії Ющенко, - перераховує екс-президент претензії грузинської Феміди.

- На Трампа ви, напевно, більше витратилися, - співчутливо відзначаю я.

- На Трампа, ймовірніше, так - посміхається у відповідь Саакашвілі. - А ще мені пригрозили опублікувати список дівчат легкої поведінки, яких я, нібито, запрошував у делегації. На що я їм відповів, що нехай спочатку погуглять всі ці прізвища, щоб серед «дівчат» не опинилися відомі люди, журналісти та інші, - відверто каже екс-президент.

У цей момент нашу задушевну бесіду з вікна автомобіля фотографує таксист, який проїздить повз нас.

- Ну ось, тепер і я в цих ваших списках опинюся, - посміхаюся я.

- У вас там дуже гідна компанія, - регоче у відповідь Саакашвілі.

***

Розправляючись з їжею, я пропоную Саакашвілі поговорити про грузинську команду реформаторів.

- І Ека Згуладзе, і Хатія Деканоїдзе в інтерв'ю нашому виданню говорили про свої патріотичні мотиви і боротьбу на українському фронті до кінця, що без вільної України немає вільної Грузії. Чому ж вони так швидко і непомітно покинули Україну назовсім?

- Вони були технократами. Коли вони погоджувалися працювати, то думали, що їх запрошують реально реформувати систему. А потім в якийсь момент зрозуміли, що нікому це тут не потрібно.

- Вони поїхали, а ви залишилися - помічаю я.

- Я тут уже 16 років. Студентом жив у родині академіка на Великій Житомирській, це моє місто, і я в ньому сформувався, - розписується в патріотизмі Саакашвілі. - У мене в Грузії була проблема, що грузини мене сприймали трохи як іноземця, і це дуже болісно. Можливо, тому, що я рано виїхав з країни, а потім через десять років повернувся і сказав: «привіт, зараз я вас буду реформувати».

- Тут також багато хто не сприймає вас, як свого.

- Ті люди, до яких я встиг дійти, вже не ставлять таких запитань. Вони чудово обізнані, навіщо я тут, - коли мова заходить про новий політичний проект, в голосі мого співрозмовника проявляється твердість.

- А на які кошти ви зараз живете? - змінюю я тему, даючи зрозуміти, що знайома з декларацією Саакашвілі, де значаться вельми скромні накопичення.

- По-перше, я зараз отримую зарплату на телеканалі ZIK, це 50 тис грн на місяць. По-друге, у нашої партії є офіційні доходи. І по-третє, у мене є свої маленькі заощадження, - перераховує він, загинаючи пальці.
Саакашвілі зізнається, що саме через обмежений бюджет він би на посаді губернатора Одеси довго не протримався.

- У нас феодальна система. Кожен губернатор годується зі своєї вотчини. Я за свої гроші змушений був оплачувати бензин і витратні матеріали в офіс одеської обладміністрації. Такими темпами я б і без допомоги Порошенка пішов, - розводить руками мій співрозмовник.

Ми майже допили чай і наостанок я питаю Саакашвілі про розлуку з дружиною і дітьми.

- Діти були недавно у мене, поїхали. Один живе і працює в США, другий в - Грузії, вони обидва громадяни Грузії, - з гордістю заявляє Саакашвілі-батько.

- А за дружиною не сумуєте, адже вона тепер стала успішним політиком в Грузії. У той час як ви прагнете тепер стати успішним політиком в Україні, - вголос розмірковую я.

- Моє життя - це життя революціонера, не забувайте. Це щось більше, ніж життя простого обивателя, - патетично заявляє Саакашвілі.

- І що, втоми від довгого життя в політиці немає? - дивуюся я.

- У Грузії була, я за рік до кінця терміну вже розумів, що і людям від мене треба відпочити, і мені від них, дуже мучився, - визнає Саакашвілі.

За кілька секунд він бадьоро продовжує:

- В Україні ми тільки починаємо, я нарешті-то намацав нитку, хоч і витратив на це кілька місяців, і багато помилявся. На той час за моєю спиною з охочих зробити фото з Саакашвілі вже шикується черга. Ми тиснемо один одному руки і прощаємося.

П'ять запитань Міхеїлу Саакашвілі:

- Ваше найбільше досягнення?

- Те, що я створив нову країну Грузію, і те, що при цьому не заробив ні цента.

- Ваш найбільший провал?

- Я йшов на компроміс, там, де не треба було, і не діяв там, де треба було діяти. Я це роблю постійно, тому у мене час від часу відбуваються ці великі провали.

- На чому ви пересуваєтеся в місті?

- На авто або пішки. У мене Shkoda Superb. Я її купив п'яти- чи шестирічну, коли переїхав сюди в Київ.

- Книга, з недавно прочитаних, яка справила на вас найбільше враження?

- Я читаю дуже багато документальних книг. Багато читаю про історію України, вивчаю українську мову і читаю оповідання Оксани Забужко

- Кому б ви ніколи не подали руку?

- Рінату Ахметову.

- А президенту Порошенкові подали б руку?

- А чому б і ні? Це президент країни. А Ахметов - це нелегітимний тип, який керує долями українців і грабує країну.