Позивний "Йожик": У мережі розповіли про чуйного командира ЗСУ (фото)

"Люди, які, в принципі, не звикли говорити вишукано. Котрі до цих істин дійшли самі, пропустивши через задубілі пальці і холод ствола, через спеку і пил, через розриви крупного калібру і тягуче рутинне мовчання. У їх виконанні затерті фрази і словосполучення стають влучними і різкими, наче удар батога", - відзначила журналіст Олена Максименко.

Боєць пояснив, що змусило його покинути роботу в охороні і вирушити на фронт на початку 2015. "Війна! Війна почалася, і, як кажуть, на патріотизмі пішов… який би ворог не був страшний, це - наша земля, ми повинні відстоювати її честь – ми ж складали присягу! Присяга, якщо вона раз дається, то вона тримається все життя", - підкреслив воїн.

"Позивний "Йожик" йому дав особовий склад за те, що він завжди відстоює своїх бійців і стоїть за них горою. Командир відділення, який, на той момент, виконує обов’язки командира взводу, про військові операції говорить спокійно й буденно", - відзначила Максименко.

"Найбільш ефектний бій, що я здивувався і вперше отримував адреналін, був у 2016-му в Авдіївці. Ми виїжджали на підсилення одного з підрозділів нашої бригади, нас почали обстрілювати міномети, і тоді я відчув, що таке страх, насправді. Але під час страху ми повинні контролювати себе і виконувати завдання, не впадати в паніку. Якщо впадеш в паніку – ти можеш бути поранений, або не в змозі контролювати свій особовий склад для виконання задач", - розповів військовослужбовець.

Журналіст відзначила, що військовий дуже пишається особовим складом, злагодженістю і надійністю всередині підрозділу, дбає про їхній розвиток і переживає за них. "Той особовий склад, що зараз перебуває в Авдіївці – ми їх навчили, підготували майже до всіх операцій, психологічну проводили з ними роботу. Готували, розповідали випадки, аналізували ситуації, які були на навчанні. Йшли до одної мети – до виконання, як кажуть, будь-якого завдання на "відмінно". Є люди, які приходять, і в результаті вони повністю не розуміють ситуації, як буде відбуватися потім… Вони прийшли в підрозділ, працюють-працюють, а потім спрацьовує людський фактор, страх… але за допомогою роботи замкомроти нашого їх заспокоювали – дуже хороший командир, працює на "відмінно" з особовим складом…" – розповів військовий.

Воїн зізнався, що, виконуючи повсякденну роботу, він дуже сумує за родиною. "Але найтяжче – це хвилювання за особовий склад, тому що це війна, і не хочеться втрачати своїх хлопців, в них теж сім’ї, діти…" - додав він.

За словами журналіста, після війни він мріє разом із дружиною відкрити власну пекарню, щоб "радувати людей солодощами".