Правосуддя по-українськи: ТОП-10 провальних кримінальних справ проти українських політиків

Журналісти вирішили згадати гучні кримінальні справи в українській політиці за останніх 4 роки, які завершилися фіаско і про які успішно забули, передають Патріоти України з посиланням на Апостроф.

Садили і звільнили

Голова Державної служби України з надзвичайних ситуацій став першою "жертвою" анонсованої боротьби з корупцією. Його затримали прямо на засіданні Кабінету міністрів у березні 2015 року. Разом із Бочковським був затриманий і його заступник Василь Стоєцький. Їх звинувачували у вимаганні грошей і зловживанні службовим становищем у корисливих цілях. За оцінками правоохоронних органів, чиновники завдали державі збитків у майже 7 мільйонів гривень.

Але ці підозри не стали серйозним аргументом для суду, і вже через 4 дні після арешту Бочковський і Стоєцький були звільнені під заставу в два мільйони гривень. У квітні 2018 року Окружний адміністративний суд визнав протиправним рішення Кабміну про звільнення Бочковського. Втім, до своїх обов'язків йому приступити так і не дали. Але за рішенням суду виплатили понад 500 тисяч гривень за так званий вимушений прогул за три з половиною роки. Чи зможе Бочковський все-таки поновитися на посаді, маючи на те рішення суду, поки незрозуміло. Але голова МВС Арсен Аваков запевнив, що Кабмін не поновить чиновника. Як би там не було, але ця історія продемонструвала абсолютний провал з боку силовиків, які не можуть довести злочин.

Абромавичус vs Кононенко

Екс-міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавичус був одним із тих реформаторів, якого запросили в постмайданну Україну з Литви. Він пробув на посаді міністра трохи більше року, а потім вирішив подати у відставку. Головна причина - постійне втручання в його роботу людини оточення президента і депутата від "Блоку Петра Порошенко" Ігоря Кононенка. Нардеп, за словами екс-міністра, лобіював своїх людей на посаду гендиректора компанії "Укрхімтрансаміак", в "Укрзовнішінформ", Агентство акредитації України та кілька інших підприємств. Тоді ж у народі з'явився афоризм "я від Кононенка", що приніс славу сірому кардиналу БПП. У 2017 році Кононенко виграв суд, який зобов'язав Абромавичуса спростувати всі звинувачення в бік нардепа і зробити це публічно.

Також зараз екс-міністр судиться з Андрієм Пасішником, колишнім виконавчим директором Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Його НАБУ звинувачує в тиску на Абромавичуса під час роботи в Кабміні. Сам екс-міністр незадоволений тим, як проходить судовий процес. Є великі сумніви в тому, що ця справа буде доведена до логічного кінця. Від ковдри до походу в президенти

На парламентських виборах 2014 року Насіров пройшов до парламенту від БПП, а через рік став головою Державної фіскальної служби. Чи варто говорити, що це одне з найбільш грошових крісел у державі. А в 2017 році за Насіровим прийшли детективи НАБУ в столичну лікарню "Феофанія". Його звинуватили в зловживанні службовим становищем. Також слідство вважає, що Насіров протягом 2015-2016 рр. працював в інтересах нардепа-втікача Олександра Онищенка. Але найбільше чиновник запам'ятався закутаним в картату ковдру, в якій він постав перед слідчими. Після цього, за словами адвокатів, у Насірова нібито стався інфаркт. Далі була величезна застава в розмірі 100 мільйонів гривень - і Насіров опинився на волі.

Справу Насірова суд почав розглядати в грудні 2017 року. Досі рішення немає, а адвокати чиновника вимагали зачитати обвинувальний акт, який складається зі 774 сторінок. На даний момент половина вже пройдена. А тим часом Насіров готується до повернення в крісло глави ДФС і президентських виборів.

Депутат і втрачений телефон

Відомий бізнесмен і політик встиг про себе заявити не тільки в Україні, а й за її межами. Інформація про його стосунки з моделями і спортсменками регулярно з'являлася в пресі. Також Онищенко встиг засвітитися і в кримінальних справах. Депутата звинувачують в організації корупційної схеми з розкрадання державних коштів при видобутку і продажу природного газу в рамках договорів про спільну діяльність з ВАТ "Укргазвидобування" в розмірі понад 1,6 млрд грн. Онищенко не дочекався поки парламент дасть добро на його арешт і втік з країни. Замість нього зі справою ознайомлюються адвокати політика, поки той публікує скандальні записи розмов із нинішніми топ-менеджерами країни, скріни листувань і пише викривальну книгу про Петра Порошенка. Онищенко впевнений, що це політичне переслідування з метою відібрати його бізнес.

Незважаючи на значний розголос справа Онищенка зійшла нанівець. Зараз у НАБУ розслідують недбалість своїх співробітників, які втратили мобільний телефон, вилучений під час обшуків у "газовій справі" Онищенка. А політик уже, як і Насіров, також готується брати участь у виборах президента.

Про непросту долю Михайла Саакашвілі в Україні знають практично всі. Запрошений Порошенком політик став губернатором Одеської області. Потім його звільнили, почався конфлікт з президентом. Саакашвілі перейшов в опозицію, почав збирати навколо себе демократичні сили, які готові були виступити проти Порошенка, а він сам став активно критикувати главу держави на міжнародному рівні.

Позбавивши Саакашвілі українського громадянства, в Адміністрації президента довго шукали способи, як позбутися політика. Спочатку його намагалися не пустити в Україну, але після прориву на кордоні у вересні 2017 року довгий час ніяк не могли вивести його з гри. У лютому 2018 року Саакашвілі все-таки депортували до Польщі після звинувачень про співпрацю із олігархом-втікачем Сергієм Курченком. Останній нібито спонсорував мітинги Саакашвілі з метою дестабілізувати ситуацію в країні. Після депортації правоохоронні органи обіцяли продовжити збирати докази співпраці і навіть проводити допити по Skype.

Але справа затихла, незважаючи на весь резонанс, гучні заяви глави СБУ Василя Грицака і генпрокурора Юрія Луценка, а також "плівки" з розмовами між Саакашвілі і Курченком. У результаті українці досі не отримали відповідь на питання - Саакашвілі і справді був винен, або ж це була вже традиційна інформаційного спрямування піар-акція?

Міномети від Савченко

Надія Савченко двічі увійшла в українську історію - як герой і символ патріотизму, а також як зрадник і ворог. Її довгий час намагалися звільнити з російської в'язниці, і коли це сталося, вона змогла приступити до роботи в парламенті. Там вона швидко освоїлася і почала критикувати українську владу, що не всім сподобалося.

Навесні генпрокурор Юрій Луценко звинуватив її в підготовці теракту в Верховній Раді. "Слідство має неспростовні докази того, що Надія Савченко особисто планувала, особисто вербувала, давала вказівки як провести терористичний акт у Верховній Раді, знищивши урядову залу і залу для засідань. Мінометами обваливши купол Верховної Ради і автоматами добиваючи тих, хто виживе", - так красномовно описував Луценко плани Савченко, які в той же час викликали у більшості сміх. Доказова база виглядала не дуже сильною, але це не завадило Савченко відправитися за ґрати на час проведення слідства. Вона там продовжує перебувати донині, арешт їй подовжили до 23 грудня. Але якихось нових доказів у підготовці теракту слідство поки не надає.

Перекладач Гройсмана

Про цю людину вже мало хто згадує. Станіслава Єжова затримували менш ефектно, але галасу ця історія теж наробила. Кабмін і Служба безпеки України намагалися показати свою згладжену роботу у викритті, на їхню думку, "агента Кремля", який працював перекладачем прем'єра, а всю секретну інформацію зливав Росії. Із 20 грудня 2017 року Єжов перебуває під арештом, його звинувачують у зраді. Але суд досі не виніс рішення. Чергове засідання заплановано на 17 грудня.

Пара міністрів

Олександр Данилюк до недавнього часу був міністром фінансів в уряді Гройсмана, Володимир Омелян обіймає посаду міністра інфраструктури. Об'єднує цих політиків те, що їм довелося зіткнутися з кримінальними справами.

Данилюка можна назвати жертвою політичного переслідування. У 2017 році у нього виник конфлікт із генпрокурором Луценком через небажання піднімати зарплати прокурорам. На Данилюка відкривають кримінальну справу про можливе ухиляння від сплати податків. Пізніше її закрили. Так, досі незрозуміло, платив податки міністр чи ні.

Цього року Омеляна в НАБУ звинуватили в незаконному збагаченні. Детективи підрахували, що міністр із 2000 року до теперішнього часу перебуває на державній службі, а в період з 2000 року по квітень 2018 року одержав 2,17 мільйона гривень офіційного доходу. Але витрати не відповідали цим цифрам: у період з 2008 року по квітень 2015 року Омелян витратив близько 3,45 мільйона гривень. Міністр, звичайно ж, все заперечував, але закордонний паспорт змушений був здати. 19 листопада документи повернули політику, а також дали ознайомитися з усіма матеріалами справи. Чи зуміють у Ситника довести провину міністра - поки незрозуміло.

Пара депутатів

Борислава Розенблата і Максима Полякова об'єднує не тільки звинувачення з боку правоохоронних органів, а й бурштин. Свого часу вони запропонували скасувати оподаткування на ввезення устаткування для промислового видобутку бурштину. Також Розенблат разом з юристами готував законопроект про легалізацію видобутку бурштину. Але всі плани зруйнувала "агент Катерина", яку підіслали детективи НАБУ. Вона довго вела з ними переговори про зміни в законодавство України щодо видобування бурштину, і навіть кілька разів передала через помічницю Полякова хабара нардепам і в.о. голови Держгеонадр Миколі Бояркіну, що зафіксовано на відео.

І Полякова, і Розенблата парламент позбавив недоторканності, але не дав дозвіл на арешт. У суді вони заплатили заставу і вийшли на свободу. Розенблат навіть намагався виїхати з країни за дипломатичним паспортом, але у нього це не вийшло.16 лютого цього року САП завершила досудове розслідування і відкрила підозрюваним доступ до матеріалів. І тільки в жовтні справу було направлено до суду. Є підозри, що цей процес може затягнутися надовго. Втім, в пресі про цю історію чомусь писати практично перестали...

Нардеп-вбивця

Ще одним із яскравих справ стало затримання екс-нардепа Олександра Шепелева. У лютому 2018 року Служба безпеки України затримала Шепелева, який кілька років переховувався за кордоном, і з якихось причин раптом опинився на території України. У Генпрокуратурі заявили про те, що його підозрюють в організації замаху на вбивство екс-власника "Родовід банку" Сергія Дядечка в 2012 році, а також в організації вбивства банкіра Сергія Кириченка в 2003 році. Також Шепелева звинувачують в причетності до розкрадання коштів "Родовід банку" на суму понад 220 мільйонів гривень, а також в участі спільно з бізнесменом Павлом Борульком в організації розкрадання держкоштів рефінансування Нацбанку на суму 315 300 000 гривень у березні-травні 2009 року. В результаті Шепелев був узятий під варту і перебуває в ізоляторі Служби безпеки України.

Як і в багатьох інших справах розслідування по Шепелеву свідомо затягується. З огляду на чималі знання екс-нардепа від БЮТ і Партії регіонів, є підозра, що ближче до президентських виборів його справа ще опиниться в "топі". З іншого боку, це зовсім не означає, що Шепелев зрештою понесе справедливе покарання.

Справжній розвідник

Перший заступник голови Служби зовнішньої розвідки Сергій Семочко став відомим завдяки журналістам-розслідувачам. Їм вдалося дізнатися, що його сім'я володіє елітним майном, дорогим автопарком і живе явно не за доходами. На додачу до всього виявилося, що близькі його родичі мають російське громадянство. Також журналісти фактично звинуватили Семочка в тому, що через його дії в Україні померло понад 200 осіб, яким він призупинив закупівлю ліків для діалізу.

Відповідь Семочка після тривалої паузи звелася до слів про те, що, мовляв, всі звинувачення є неправдою. В СБУ пообіцяли перевірити отриману інформацію, в НАБУ також взялися за Семочка. Показово, що не відреагували на скандал у президента. Тим часом сам Семочко подав до суду на журналістів. Поки ж про цього персонажа в ЗМІ забули. Як і про багато інших незаслужено забутих справах в Україні.