"Правий сектор" проти "тітушок": Шокуюча правда про мукачівські події 2015 року (відео)

"Проблема у тому, що таких сторін у конфлікті, як мінімум дві.

Один з таких подій сталася три роки тому у Мукачеві, де 11 липня 2015 року стався конфлікт між представниками "Правого сектору" і "людьми" народного депутата Михайла Ланьо за участю правоохоронців.

Михайло Ланьо – це такий місцевий царьок, щось типу Пабло Ескобара, який мав нещастя народитися на Закарпатті, де не росте листя коки.

В спорткомплекс "Антарес" на зустріч з ним прибули бійці 1 запасного батальйону добровольчого українського корпусу. Відбулася перестрілка, де було важко поранено чоловіка. Після того, як на місце конфлікту приїхали працівники МВС, бійці ДУК застосували димову гранату та вирвались за місто.

На трасі їх зупинив блокпост міліції, через який колона прорвалася, застосувавши автомати, кулемет та гранатомети. Машини міліції були знищені, АЗС яка знаходилась поряд загорілася.

За різними даними, до Ланьо приїхали від 14 до 21 представника "Правого сектору" на щонайменше 4 машинах. На одному з джипів був встановлений кулемет, у бійців були ручні гранатомети й автомати. Загинуло тоді, за різними даними, від 2 до 3 осіб і близько 10 було поранено.

26 червня 2017 року Мукачівський міськрайонний суд виніс вирок чотирьом бійцям "Правого сектору”. З них зняли ряд звинувачень через відсутність доказів: бандитизм, погрози вбивством та блокування шляхів в епізоді АЗС. За словами суддів Мукачівського міськрайонного суду, на даний момент бійці "ПС" вже відбули ув'язнення. ГПУ подала касаційну скаргу, яку в червні 2018 року відхилив Верховний суд України.

Це якщо викладати ті події сухою мовою, якщо ж писати як є, то це був повний треш. Купа озброєних чуваків з "Правого сектору" з автоматами, гранатометами, снайперськими гвинтівками та кулеметом на одному з чотирьох джипів на єврономерах, за півтори тисячі кілометрів від фронту приїхали до місцевих бандитів, які підтягнули своїх озброєних чуваків та кишенькову міліцію, і дали бій.

Ланьо – місцевий рішала, який має гроші, приватну армію озброєних охоронців, вплив і буде чудово себе почувати при будь якій владі. Чому? Та тому, що він, як і його в минулому партнер, а зараз головний конкурент – Віктор Балога, фактично контролюють цей регіон і можуть сильно впливати на результати виборів.

Не вірите? Ну то подивіться на результати трьох останніх виборів і побачите, що на них щоразу з відривом перемагають партії влади. У 2007 році там перемогли "Наша Україна" та "БЮТ", у 2012 – "Партія регіонів", а у 2014 – "БПП" та "Народний фронт".

Конфлікт у Мукачеві розширив український фольклор іще одним словом – "тітушки", та завдяки одному з озброєних охоронців Ланьо з’явилося слово "йовбак", яке означає такого самого тітушку, тільки зі зброєю і на Закарпатті. І незважаючи на таку характеристику колишнього партнера, Михайло Ланьо чудово почувається. Він чинний народний депутат і навіть входить у Комітет з питань запобігання і протидії корупції.

З іншого боку були представники "Правого сектору". Для того, щоб ви краще розуміли, скажу що це був 2015 рік, коли ситуація на фронті не так давно і не до кінця заспокоїлась. Це був "Правий сектор", бойове крило якого показало себе з гарного боку під час найгарячішої фази протистояння, але біда у тому, що вони мають дещо спільне зі Збройними силами України. І як з 250 тисяч солдатів зараз на передовій знаходиться кілька десятків тисяч, то і в "Правого сектору" його регіональні організації та політичне крило значно перебільшують за розміром бойове.

Більшість ЗМІ та експертів тоді зійшлись на тому, що представники "Правого сектору" свідомо або через маніпуляцію стали учасниками бандитських розборок за поділ сфер впливу на один з найпопулярніших видів бізнесу на Закарпатті – на контрабанду. Так це чи ні, судити вам, але у цю мутну і кримінальну історію вплутали та реально бойових хлопців, забруднюючи їх репутацію.

Представники "Правого сектору" і їх прибічники тоді казали, що це була боротьба проти свавілля на кордоні та спроба такої, я би сказав місцевої деолігархізації. Армія озброєних "йовбаків", в чергове показала, що зло там є і з ним треба боротися. І тут у мене питання лише одне – чи таким способом?

Головним наслідком тих подій стала дискредитація і маргіналізація "Правого сектору" як організації. Жоден Ланьо, Балога чи Медведчук тоді не постраждав. Потоки контрабанди через кордон не змінилися, і навіть не перейшли від одних царьків до інших.

Михайло Ланьо почувається доволі впевнено і займається улюбленою справою нашого президента – відкриттям спортивних майданчиків та шкіл. На таких заходах вдаваний правдоруб Геннадій Москаль нагороджує його соратників медалями. Місцеві ЗМІ це висвітлюють і щось підказує, що Ланьо буде успішно балотуватися на наступних виборах. Це погано? Так, коли цілим регіоном правлять кримінальні царьки, які ще й тісно інтегровані у владу – це погано.

Чи треба з цим боротися? Так, безперечно. Чи треба з цим боротися у такий спосіб? Теоретично – так. Якщо ви впевнені що зможете перемогти та не стати таким же царьком. І ще, якщо ви не боїтеся втрати підтримки значної частини суспільства, якій не дуже подобаються подібні "сафарі" у себе під вікном.

Чому я це кажу? Бо я іще пам’ятаю яким був 2015 рік. Коли до багатьох дійшло що комбати, які пройшли в Верховну Раду – це далеко не цвіт нашої армії, що нова влада почала використовувати старі методи. І що суспільство, розігріте війною, вимагало змін і було відкрите до створення нових політичних сил та рухів.

"Правий сектор" не можна назвати аполітичним: вони балотувались до Верховної Ради як партія, а Дмитро Ярош став народним депутатом. "Правий сектор" тоді мав політичні амбіції, і найголовніше – він мав перспективи їх втілити. Але відсутність єдності всередині та втрата підтримки немаргінального електорату зробили свою справу. І в контексті нових виборів, ніхто навіть не розглядає "ПС" як реального конкурента.

От і все. Кінець історії. Правий сектор виявився готовим до збройної боротьби, але не зміг вибудувати контрольовану регіональну мережу, виховати кількох адекватних спікерів і стати здоровою політичною силою, яка б використала свій історичний шанс.

Самі думайте чи вартувала того історія у Мукачеві. І чи вона дала якийсь результат. З того, що можна додатково закинути тут владі – це те що з оточення Ланьо нікого навіть не судили. Хоча на той момент голова "БПП" Юрій Луценко робив гучні викривальні заяви. Юрій Віталійович, а далі що? Ви ж тепер генпрокурор. Вам щось заважає?

За ці три роки, чомусь, судили виключно представників "Правого сектору" і дали їм доволі смішні, як для такого злочину терміни. Причому більшість учасників тих подій, з їхнього боку теж уникла суду. Їхні побратими кажуть, що деякі з них повернулись на лінію зіткнення і протягом наступного року чесно воювали там.

Дмитра Яроша та його організацію "поводили за ніс", даючи примарну надію на легалізацію "Правого сектору" на їхніх умовах, але цього не сталось. Їхнє бойове крило розділилось на кілька організацій, а частина бійців перейшла до лав Збройних сил. Політичне ж крило, на жаль, сильно втратило електоральні позиції.

Загалом, ніхто, крім трьох загиблих і десятка поранених тоді не постраждав, і навіть не сів надовго за ґрати. Головною жертвою у тих сутичках стала репутація та підтримка "Правого сектору". І можете скільки завгодно мене цькувати. Але мені категорично не буде вистачати здорової, адекватної та маючої хоч якісь шанси на перемогу, правої сили у виборчому бюлетені наступного року. "Правий сектор" міг би нею стати, але три роки тому він зробив трішки інший вибір."