"Про дрібниці, які заважали жінкам відчути себе повноцінними громадянками великої країни": В мережі пригадали, як принижували жінок в СРСР

Про це пише Ki_Bella в своєму livejournal, передають Патріоти України.

Блогер зазначила, що плач по загиблому СРСР їй часом нагадує любовну пісню некрофила.

"О том, как прекрасно тело. Ну, подумаешь, с душком. Особо влюбленные граждане который год то в личке, то каким иным способом, не перестают возмущаться — как я, дитя постсоветского пространства, смею помнить плохое (хотя вообще помнить ничего не должна) и не говорить о хорошем", - пише Ki_Bella.

"Тем более я — женщина. Представительница пола, которому советская власть дала свободу, короткий рабочий день, детские садики, право голоса. Чего там только не перечисляют", - додає вона.

Блогер зазначає, що не буде сперечатися щодо дня робочого і "інших принад", але хоче поговорити про дрібниці, які заважали жінкам відчути себе повноцінними громадянками великої країни.

"Взять, к примеру, колготки. Придя после короткого восьмичасового дня, забрав из государственных яслей младенцев, получив с продленки старших детей; отстояв в очереди за колбаской или синей птичкой (куры — это отдельная песня! Если говядину, как тогда говорили, рубили вместе с будкой, то кур, по моему, целенаправленно морили голодом), накормив всю братию, гордая советская женщина садилась эти самые колготки штопать. Или петли поднимать", - згадує жінка.

Вона зазначає, що колготки у дам були найбільшою цінністю - у вільному продажі їх майже не було. До них треба ставитися дбайливо, тому що купити їх можна було або на барахолці, або у фарцовщиків (трохи пізніше - в комерційних відділах комісійних магазинів, куди моряки і інші виїзні щасливчики здавали улов), або за держціною - але рідко, і відстоявши хорошу чергу , довжиною трохи менше, ніж до мавзолею.

"Просто до сих пор не понимаю, почему этих самых колготок в стране моего детства не хватало. И почему в самой лучшей стране мира женщина, получившая высшее образование, работающая, свет несущая в массы, или научные открытия совершающая — должна была штопать порванные колготки. Ведь в магазине их нет, а купить не в магазине, а у представителей теневой торговой сети чаще, чем раз в месяц — не может себе позволить из — за несоответствия цены и зарплаты", - говорить блогер.

Жінка вважає, що для людини, яка працює, а не сидить склавши руки і глушить спиртне, таке становище - принизливе.

"А колготки — это ведь один штришок. Если вспоминать дальше — то такая картина социалистического быта нарисуется, что все патриоты начнут меня бить. Возможно, даже ногами. Кто помнит дефицит, очереди, выражение "товар выбросили" и крики "больше трех на руки не продавать?" – згадує блогер.