Проблема у тій великій ганьбі, що полягає в браку сміливості української влади власноруч покінчити з неподобством під назвою "Договір про дружбу", - Поживанов

"Верховній Раді слід було вже давно взятися за денонсацію "Договору про дружбу, співробітництво та партнерство" між Україною та РФ, датованого 1997 роком. Проте наш істеблішмент ніяк не наважується на це", - пише у своєму блозі Михайло Поживанов, передають Патріоти України.

Власне, одна проблема розмотує за собою клубок інших, зайвий раз нагадуючи не лише про цей договір, але й про дипломатичні відносини з РФ, які після анексії Криму і вторгнення на Донбас досі зберігають статус-кво. Ось і сьогодні Верховна Рада не підтримала розрив дипломатичних відносин з Росією.

Аргументів наводять кілька. Ось основні з них.

А українській владі тим часом треба не лити сльози над гіркою участю наших заробітчан, а звернутися до них із роз'ясненням ситуації. І — головне! — створити нормальні робочі місця та адекватні умови для розвитку малого та середнього бізнесу, а відтак не переводити суто економічне питання в політичну площину.

Зовсім інша історія пов'язана з другою категорією українських громадян — тих, хто мешкає в Росії постійно. Якщо вони зазнаватимуть утисків з боку російської влади, кажуть прибічники дипвідносин, то зможуть розраховувати на підтримку українського посольства чи консульства, а, позбувшись такої підтримки, відчують ще більші гоніння та переслідування. Але це дещо викривлений погляд на ситуацію. Хоча б тому, що тоталітарна влада Росії не дає можливості консульським установам надати необхідну допомогу своїм співвітчизникам — поняття міжнародного права у державі, побудованій Путіним, нехтується так само, як і решта проявів демократії та цивілізованості.

Третій набір контраргументів належить до військової сфери. А саме до традиційного страху перед "повномасштабною війною", на яку може зважитися Росія через якийсь "необережний" крок України. Подібне твердження взагалі не витримує критики. Власне, до 2014 року Україна мала з північним сусідом безліч домовленостей про взаємодію, що жодним чином не захистило її від вторгнення військ РФ. Москва в принципі не визнає жодних правил гри і не має моралі у загальноприйнятому розумінні цього слова, і її напад або ненапад визначатиме не це. А, передусім, власні військові та фінансові ресурси і доцільність подібного кроку як такого.