"Проблема в тому, що це не просто війна, а фейкова війна. Єдине, що справжнє, - це тіла загиблих", - боєць АТО з Польщі про події на Донбасі

Конрад брав участь у боях під Широкино та Бахмуті. До війни був приватним підприємцем у Лондоні, - пише на своїй сторінці у Facebook Жено Долідзе, передають Патріоти України.

"– Конрад, ви поляк, мали свій бізнес у Лондоні, чому пішли воювати за Україну?

– В мене дідусь українець, від нього я дуже багато чого взяв – він колись був військовим лікарем. Та й у 2014 році я дійсно щиро вірив, що Україна хоче в Європу, що вона поділяє європейські демократичні цінності.

– А чому обрали саме батальйон «Донбас»?

– Тому що знайшов їх на Facebook. Я два рази телефонував, мені два рази обіцяли, що передзвонять, але дзвінка я так і не дочекався. Певно думали, що то якийсь хворий на голову поляк хоче воювати. З жовтня 2014 року допомагав всім чим міг, а оскільки в мене був ще й свій бізнес, то міг трохи фінансово забезпечувати хлопців на передовій. Потім терпець урвався і я подзвонив їм третій раз. Мені знову відповіли: «Перетелефонуйте пізніше». А я такий їм: «Я вже в Києві». У них вже не було виходу. Так з того часу я й став добровольцем «Донбасу».

– В деяких ЗМІ писали, що це ви вбили Моторолу – розкажіть як все було насправді.

– Це було в жовтні 2016 року. За чотири дні до вбивства Мотороли, мені подзвонив Тарас Костанчук (сьогодні – керівник об’єднання учасників АТО «Справедливість») і сказав, що треба зустрітись. Зустріч була призначена в ресторані «Жовте море» на Оболоні. Я приїхав туди, а він мені каже: «Давай не підемо в «Жовте море», бо там багато жучків від СБУ і вірменська мафія. Поговоримо в мене в машині». Як тільки ми сіли в авто, він почав розповідати, що є керівником диверсійної групи, знає де і коли я воював на боці України та інші деталі. А потім додав: «Якщо хочете когось прибрати, то звертайтесь до мене – я завжди допоможу». На цьому наша розмова закінчилась.

Через чотири дні я їду до Польщі і на кордоні мене затримує поліція. Приїжджають відповідні «люди» і починають «розмову». У цей же час усі польські ЗМІ пишуть, що в Україні вбили Моторолу і що причетним до цього можу бути я. Поліція тоді прямо сказала мені: «Нам прийшло повідомлення від СБУ, що ти воював на стороні сепаратистів». Звісно, я почав доводити їм протилежне – показав листи від різних військових частин, українські медалі та нагороди і потім мене відпустили.

– Як ви думаєте, чому так сталося?

– Я дуже багато критикував Порошенка. Можливо хтось доповів до МВС Польщі, що я воював в чужій країні, а це означає, що я злочинець. Адже за польським законодавством в чужій армії можна служити тільки тоді, коли в тебе є громадянство цієї країни (в Польщі дозволено мати безліч громадянств) або, якщо є дозвіл від МВС Польщі. В мене не було ані першого, ані другого. Тому, скоріш за все, і була розіграна ця казка, що ніби я вбив Моторолу, щоб заарештувати і посадити мене у Польщі.

– А ви намагались отримати дозвіл від МВС Польщі, подавали документи на українське громадянство?

– Звісно. Я привозив усі необхідні довідки, але в Польщі відмовили у дозволі. Але був інший варіант – Порошенко ще в 2014 році обіцяв усім іноземцям, які воювали на боці України, дати українське громадянство. Ми ж протягом 2 років повинні були відмовитись від свого. Я був згоден на такі умови і навіть зібрав усі необхідні документи. Але знаєте, якою була причина відмови в отриманні українського громадянства? В польському паспорті є два імені. В Україні ж використовують форму ім’я та по батькові. І відмовили мені тому, що в мене немає в паспорті по батькові. Але, як на мене, тут все значно глибше. Я думаю, що це одна з негласних умов «мінських домовленостей». Ніби «ми вам якесь там перемир’я дамо, а ви навіть не думайте давати громадянство своєї країни іноземцям». Виходить, що я просто потрапив в оману Порошенка і тепер вважаюсь злочинцем у Польщі. Зараз мені загрожує від 3 місяців до 6 років ув’язнення. Єдине, що рятує ситуацію – в Польщі не надто люблять Росію. Мені навіть порадили сидіти десь на Заході і не показуватись на очі, щоб не потрапити до в’язниці. Ось я так і роблю.

— Як думаєте, коли закінчиться війна на Сході України?

— Проблема, в тому, що це не просто війна, а фейкова війна. Єдине, що справжнє – це тіла загиблих. Я ще ніколи не зустрічав в підруччниках з ведення війни такого, коли країна, яка може економічно знищити свого ворога, не робить цього. А ще й навпаки – підтримує його. Якщо всі 4 роки Україна купує антрацит і тим самим допомагає ворогу, то це не війна, а маячня якась. Найкращі підрозділи, які є в Україні не воюють. Чому? Бо це нікому не потрібно. Війна – це прекрасний бізнес військових командирів. Для держави – це чудова відмовка, чому ми не можемо провети реформи. Ця фейкова війна потрібна лише фейковим політикам і бандитам. І триватиме вона доти, доки обидві сторони конфлікту будуть заробляти на цьому гроші.

— На вашу думку, куди українські політики ведуть нашу країну сьогодні?

— Зрозуміло, що ті, хто зараз при владі, не хочуть в Європу. Адже як тільки Україна буде в Європі – їх усіх посадять за грати за короткий період часу. Українці хочуть розвиватися та крокувати у Європу, вони – ні. Найлегше сказати, що це поляки, угорці чи румуни не хочуть, щоб Україна була у Європі, а політики ні в чому не винні. Те, що Львів хочуть забрати поляки – маячня. Якби в Польщі такі дискусії почались, то тоді половину Польщі довелось би віддавати Німеччині. Це типова тема для того, щоб відвести увагу від внутрішніх проблем. Політики таким способом 25 років відволікають увагу населення країни, яка повинна бути найбагатшою в Європі, а є найбіднішою, він справжніх проблем.

— То, що нам, на вашу думку, робити? Чекати виборів чи вже зараз змінювати все радикально?

— Кого обирати? Ляшка, Юльку, боксера, актора чи музиканта? Ці люди вирішили – Україна наше підприємство, яке ми нікому не віддамо. Якщо не зрозуміємо це – нічого не зміниться. Які ресурси в нас є, як в руху «Визволення»? Є 1 млн доларів? Немає. А вони в день такі гроші витрачають на свою рекламу. Вони все грамотно роблять – усе ділять між собою без зайвого шуму. Один раз зробили це публічно – ледь не втратили владу, тому тепер будуть робити все розумніше. Ці люди відчувають себе феодалами. Ви думаєте, вони просто так віддадуть владу? З тими ресурсами, які вони в них є? Віддадуть все, що накрали за ці 25 років? Українцям потрібно зрозуміти, що для цих людей країна – це їхній бізнес, до котрого вони нікого не допускають. Тільки радикальними способами можна все змінити. І дуже шкода, що не вийшло це зробити у 2014 році."