Річниця звільнення Мар'їнки: Безпосередній учасник вирішальних боїв розповів подробиці

У звільненні проігноровано роль і місце 20 мотопіхотного батальйону (на той час Дніпропетровської області), розповів військовий очевидець Віктор Покуса у Facebook, передають Патріоти України. На момент звільнення міста він був начальником штабу 20 батальйону.

"Не встигли закріпитися у Красногорівці, а вже отримали бойове розпорядження на штурм Мар'їнки. За задумом командування сектору "Б", штурм мав відбуватися з 2 напрямків – основну частину міста атакою з півдня мала захопити одна з БТГр 51 ОМБр. Наш батальйон отримав завдання атакувати й захопити меншу, північну частину міста, що була відділена річкою Осиковою, притокою р. Вовча. Атака була призначена на 4 серпня", - написав він.

За словами військового, опорний пункт (1 взводу 1 РО) перенесений з Курахового на східну окраїну Георгієвки. "Міст через р. Осикову, що в межах Мар'їнки, контролювався противником. Їхній блокпост знаходився на розв'язці доріг у північній частині міста, саме північніше цього мосту, й контролював єдиний проїзд до центру міста з півночі. Про кількість бойовиків і його озброєння нічого не знали. На штурм Мар'їнки йшли навмання. З розпізнавальних знаків і документів вбитих стало відомо, що в Мар'їнці нам протистояли підрозділи "руської православної армії" й якоїсь 8 роти, імовірно, зі складу формування "Восток", - додав Покуса.

Військовий зазначив, що на посилення прибула бронегрупа із 3 танків і 2 БМП-2 зі складу 17 ОТБр під командуванням відважного "Кинджала". "Дізнався, що "Кинджал" командував цією бронегрупою з тиждень. У перший бій її повів на 2 день після прийняття під командування. Розробили тактичний малюнок бою, погодили із "Кинджалом" та затвердили з нашим комбатом "Сивим". Тактичний задум був схожий з тим, який було застосовано при штурмі Красногорівки. Мали атакувати опорний пункт противника не з того напрямку, звідки він нас чекав, а зі сторони Донецька", - згадує військовий.

За його словами, бій починали мінометники 93 ОМБр вогневим нальотом по опорнику. Одночасно вони приховували шум двигунів танків, що висувалися на рубіж переходу в атаку. "Бронегрупа "Кинджала" мала, маскуючись і прикриваючись лісосмугою, стрімко увірватися з флангу й тилу на опорний пункт противника. "Рознести" його, пройти північну частину Мар'їнки, розвернутися й знову на швидкості пройти у зворотньому напрямку, добиваючи те, що залишилося. Наш піхотний взвод (2 взвод 2 роти охорони, що дещо пізніше став "Марсом") у цей час мав з півночі зайти. Зачистити північну околицю й закріпитись на обладнаних ворожих позиціях фронтом на Донецьк. Розвідгрупа під командуванням "Білого" завчасно висувалася до лісосмуги на фланг і тил опорного пункту противника", - додав військовий.

4 серпня о 10:00 одночасно 51 бригада й 20 батальйон розпочали штурм міста. "Атака нашої бронегрупи під керівництвом "Кинджала" розвивалася згідно плану. Опірник розгромлений, "сепари" з нього відступили або розбіглися. На місці бою було залишено 2 трупи та трофеї, серед яких були броньований автомобіль КамАЗ у справному стані, деяка інша автомобільна техніка, кулемети 12,7мм ДШК, 7,62 мм ПКМ, 14,5 мм протитанкова гвинтівка ПТРД", - написав Покуса.

Військовий зазначив, що потім виявилося, основна база бойовиків була поряд, на території кінного заводу (західна околиця жилмасиву Трудівський, Донецьк). "Звідти почали бити міномети, підтягнулися піхотні підкріплення. Бойовики намагалися повернути втрачені позиції. Виникла проблема з піхотним взводом 2 РО, які мали закріпитися на східній окраїні північної частини Мар'їнки, фронтом на Донецьк. Хлопці ще були з необстріляних, у бою за Красногорівку участі не брали. Під обстрілом противника вони стушувалися й просунутися на вказаний рубіж не змогли. Дуже невпевнено командував підрозділом старший лейтенант Соколов, достатньо вже літня людина, з числа цивільних "піджаків", в армії на офіцерських посадах не служив", - додав Покуса.

За словами військового, виник критичний момент бою. Противник добре "насипав" із закритих позицій мінометами та АГС. БМП. На рубежі, на якому необхідно було закріпитися, залишалися начальник розвідки батальйону "Грек", 4 чоловіки розвідувальної групи (Білий, Чорний (Олег Сизоненко), Гор, Шах (Олексій Вагнер) і комбат "Сивий", замкомбата "Дайвер".

"Командир батальйону вирішив замінити 2 взвод 2 роти охорони на 3 взвод стрілецької роти, що займав позиції на південній околиці Красногорівки. "Стрільці" взводу "Кота" разом із командиром роти "Жетоном" швидко зібралися, прибули до Мар'їнки, розгорнулися під вогнем противника й закріпилися на вказаному рубежі. Стрілецький бій та обміни мінометними ударами на північно-східній околиці Марїнки продовжувалися до кінця дня 4 серпня, після чого "сепари" заспокоїлися та змирилися з ситуацією. За цей бій у нас було 5 поранених", - додав боєць.

Стрільцям, що закріпилися у північній частині міста, протягом доби довелося контролювати не тільки свій фронт, а й південний фланг. "Після виходу з основної частини міста підрозділів 51 бригади "сепари" в нього також не повернулися, або повернулися в недостатній кількості для атаки на північну частину міста через міст на р. Осикова, що був під нашим вогневим контролем. 5 серпня 51 бригада поновила наступ та вдруге оволоділа основною частиною міста. За 3–4 дні опорний пункт 51 бригади передали нашому 20 батальйону. Туди зайшов 1 взвод 1 РО, який скоро став знаменитим взводом "Психа". Так місто Мар'їнка перейшло під контроль нашого 20 батальйону", - додав він.