"Росії вигідніше вивести війська з України й зупинити війну", - Foreign Policy

П’ять років тому Росія вторглася в Крим, влаштувала там так званий «референдум» і окупувала український півострів. Захід, спантеличений атакою, дуже повільно наважився на відповідь. В результаті російський автократ Володимир Путін влаштував нове вторгнення на українську територію. Цього разу на Донбасі. Атака зіштовхнулася з жорстким опором, а Захід обклав Росію санкціями і почав працювати над тим, щоб добитися перемир’я. Однак, війна, яка вже забрала життя близько 10,3 тисяч українців, триває і досі.

Тепер же світ постав перед новим викликом. Росія в односторонньому порядку взяла під контроль Керченську протоку. І Захід не зробив нічого. Про це на сторінках Foreign Policy пише член правління Інституту миру США і колишній радник президента з національної безпеки Стівен Гедлі, передають Патріоти України.

На його думку, нове мовчання світу щодо російських злочинів може підштовхнути Путіна до зухвалої окупації чергового шматка України, втручання в українські президентські вибори або й навіть до обох цих авантюр. Президент США Дональд Трамп мав рацію, коли говорив, що Путін окупував Крим, а Захід не зробив нічого. Але тепер, коли російський автократ може готуватися до масштабніших злочинів, що зробить сам Трамп?

Автор нагадує про те, як 25 листопада кораблі російської берегової охорони обстріляли і захопили три судна ВМС України у міжнародних водах Чорного моря. Українські моряки досі в російській в’язниці. На думку Гедлі, відкривши вогонь по українських суднах в міжнародних водах, поводячись з українськими моряками як з цивільними, а не службовцями армії іншої країни, і виправдовуючи ці свої дії анексією Криму і територіальних вод навколо нього, Москва порушила міжнародний закон, правила ведення збройних конфліктів, а також двосторонню угоду з Україною про спільне користування Керченською протокою і Азовським морем від 2003 року.

Україна не відмовиться просто так від своїх прав використовувати Керченську протоку і територіальні води навколо Криму, які їй належать по праву. Росія, вірогідно, відповість на це агресивно, підвищуючи ризик поглиблення конфлікту. Але є й інші фактори, які погіршують кризу. Президентські вибори в Україні пройдуть 31 березня. І Путін сподівається, що президент Петро Порошенко буде ослаблений або й зовсім переможений. Росія також роздратована створенням автокефальної Православної церкви України. Крим гостро залежить від поставок прісної води з материкової частини України. І це може теж підживити небезпечну спокусу Росії.

Тактика Путіна опирається на дуже знайому закономірність: визначити можливість просування того, що він вважає російськими інтересами, провести обмежену військову операцію, щоб скористатися цією можливістю, а потім подивитися, якою буде міжнародна відповідь. Якщо реакції не буде, можна підняти ставки і розширити операцію. І от через два місяці після атаки Росії проти українських кораблів світ майже не продемонстрував жодної реакції.

А отже Росія може повірити в те, що її нові атаки проти України на її території чи в акваторії не будуть мати жодного опору. Такого ж висновку вона дійшла перед атакою проти Грузії в 2008 році чи після анексії Криму в 2014-му. Але чіткі кроки зараз можуть стримати подальшу російську агресію.

Такі заходи повинні охоплювати широкий спектр дипломатичних, економічних і превентивно військових заходів. В дипломатичному полі лідери Європи і Америки повинні посилити свій осуд попередніх проявів агресії Росії проти України і застерегти від нових подібних вчинків. В економічній сфері Євросоюзу і США повинні запровадити нові санкції за одностороннє посягання Кремля на Керченську протоку і Азовське море. США також повинні переконати Німеччині відмовитися від «Північного потоку-2» хоча б на період, поки Росія не відмовиться від війни проти сусідньої країни. А краще і взагалі закрити будівництво цього газопроводу назавжди.

У військовому полі найбільш впливові країни Європі і США повинні збільшити свою присутність в Чорному морі. Їхні кораблі повинні регулярно заходити в Одесу й інші українські порти. Міжнародні спостерігачі повинні перебувати на борту всіх українських кораблів, які проходять через Керченську протоку. Також варто відправити цивільних міжнародних спостерігачів на території України, які межують з Кримом, зокрема, в Миколаїв, Мелітополь і Бердянськ. США і ЄС повинні посилити і збільшити свою військову допомогу Збройним силам України з фокусом на ВМС, берегову оборону і повітряну оборону. А США разом з союзниками повинні почати працювати з Туреччиною разом, щоб зміцнити свободу пересування суден в Чорному морі.

На думку автора, Росія загнала себе в глибоку діру, коли розв’язала війну на Донбасі. Військова ситуація зайшла в глухий кут, а санкції тиснуть на російську економіку. Москва може вирішити, що атака проти України в іншій точці якось змінить цю ситуацію. Але насправді санкції ще більше посиляться, а діра, в якій перебуває Росія, ще більше поглибиться. Для Кремля було б значно краще вийти з війни через низку переговорів і політичних рішень, які б поважали російські інтереси і відновили український суверенітет. Але таких переговорів не буде до виборів президента України. На думку автора, ідея, згідно з якою на Донбас були б відправлені миротворчі сили ООН, Росія вивела б свої війська, а Київ надав спеціальний статус для російськомовних мешканців окупованих зараз територій, могла б вирішити ситуацію. Міжнародні санкції проти Росії за війну на Донбасі були б зняті.

Щоправда Крим досі був би під окупацією. Але завершення війни на Сході України стало б першим кроком до більш керованих відносин між США, Європою і Росією. Це означало б співпрацювати з Москвою, де це можливо, і відстоювати принципи там, де погляди з Кремлем розбігаються. При цьому обидві сторони повинні були б працювати над пошуком рішень, щоб не призвести до конфронтації чи конфлікту. Такий формат пішов би на користь усім включно з Росією.