"Росія не відмовиться від агресивних планів на Україну", - політолог

Війна Росії проти України триває вже п’ятий рік. Захоплення наших кораблів і полонення моряків у Керченській протоці - лише чергова ланка в ланцюжку злочинів РФ. Припинення війни можливо, але нам потрібен такий мир, після якого Україна не втратить свободу, розповів політолог Михайло Басараб, передають Патріоти України з посиланням на Апостроф.

- Чи вірите ви, що 2019 рік стане роком припинення війни в Україні?

- По-перше, війна не в Україні, а війна Росії проти України - ми повинні бути дуже чіткими у формулюваннях. Бо коли ми кажемо "війна в Україні", то відразу відчувається такий неприємний контекст, зашитий в цій фразі, і це дає підстави дуже часто маніпулювати, говорячи про те, що в Україні - громадянський конфлікт. Так, війна, безумовно, триває на території України, так, на нас напали, Україна не нападала на Росію, окупували частину нашої території, але війна триває між Росією і Україною. По-друге, чи буде припинена війна? Тут дуже важливе філософське питання: що вважати за пріоритетні максими для себе - мир чи свободу? Дуже часто за допомогою офіційної позиції України, через позицію саме президента, яка відображена в Мінських домовленостях, публічних заявах президента, його ініціативах, увесь світ говорить про те, що Україні потрібен мир. Насправді, є одна ключова проблема: мир можна отримати або після перемоги, або після поразки.

Ми повинні говорити по-іншому: Україні потрібен мир зі свободою. Бо, наприклад, в 20-х роках ХХ століття Україна теж отримала мир, але чим закінчився цей мир і в що він переріс?! Репресії, Голодомор, депортації, русифікація, знищення українського села – для Росії було дуже важливо знищити саме українське село. Тому, якщо ми зараз говоримо про те, що нам потрібен мир чи свобода, то безумовно, нам потрібен такий мир, після якого ми не втратимо свободу, закріпимо її. Якщо нам сьогодні пропонують мир через виконання Мінських домовленостей, то я вважаю, що це буде не мир, а ще більша війна, яка, можливо, перекинеться з території України на територію Європи. І це повинні розуміти усі наші західні колеги. Примусивши Україну до миру без свободи, вони отримають ще більшу війну, але цілком можливо, що з набагато більш негативними наслідками для себе. Тому зараз дуже важливо не втратити свободу, кожного дня закріплювати свою свободу.

Якщо не станеться чогось особливого в світі, якщо ситуація лишатиметься приблизно такою, як сьогодні, то ми не повинні себе тішити ілюзіями. Сьогодні у світі не відбувається чогось такого, що дає підстави нам сказати, що Росія відмовиться від своїх агресивних планів - не лише щодо України, а й щодо всього західного світу. Так, багато чого хорошого відбувається: посилення санкційного тиску, більш виразна позиція США, союзники України на території Євросоюзу. Та навколо Росії не відбувається нічого такого, щоб змусило їх дуже швидко капітулювати, а поки вона не змушена капітулювати, ми можемо отримати мир лише на російських умовах. Я не закликаю до ще більшої війни, я закликаю до більш реалістичного ставлення до того, що на даний момент відбувається.

Окрім того, ми повинні розуміти, що мир – це не лише спокій на Донбасі чи в Криму. Справжній мир зі свободою - це позбавлення Росії можливості впливати на українські медіа, українську економіку, політику. Маємо визнати, що сьогодні у Росії ще достатньо можливостей, щоб на це все впливати. І це, до речі, одне з ключових завдань для наступного президента України, адже чинний президент і парламент значною мірою не виконали це завдання, не до кінця відпрацювали ці питання. От подивіться, Верховна Рада в 2018 році ухвалила постанову про накладення санкцій щодо NewsOneі каналу "112 Україна", а президент спускає це питання на гальмах, і на цьому ж каналі з’являється його реклама. Людина не розуміє, що ці телеканали знищують не тільки його опонентів, а знищують і його самого.

- А ви не думаєте, що це був певний хід, щоб із ним почали розмовляти, і потім уже притиснути ці канали?

- Я цього не виключаю, особливо з огляду на те, що відбулось у стосунках Порошенка з цими каналами, передусім після постанови Верховної Ради. На жаль, такими діями президент дає нам привід сумніватися в чистоті його намірів. Але якщо Порошенко думає, що ці канали будуть використовуватись для популяризації його позиції і знищення його опонентів, то він глибоко помиляється: ці телеканали працюють як проти нього, так і проти України як держави загалом.

- Зараз найбільш гаряча точка - це Азовське море, деякі експерти навіть говорять, що ми його вже втратили, і у нас лишилось тільки Чорне. Як вважаєте, поки вся увага країни буде сконцентрована на виборах, чи можлива ескалація в Азовському морі?

- Це дуже важливе питання і одна з найбільш важливіших подій 2018 року - ескалація на Азові. Треба говорити правду, що ця ескалація відбулась не випадково, не раптово, а ці процеси більш явно почались навесні 2018 року, коли Росія почала перешкоджати судноплавству на Азовському морі. Вже тоді було зрозуміло, що це підготовка до блокади цього моря. Таким чином, Росія хоче заблокувати українські порти, завдати шкоди економіці і збурити масовий протест в приморських містах, регіонах, портах. Зрозуміло, що громадяни, які живуть в Бердянську чи Маріуполі, втрачають роботу, і це один із ключових розрахунків Росії. Але треба розуміти, що на цьому морська стратегія Росії не вичерпується. Швидше за все, і це було б логічно, заблокувати Україні доступ до моря взагалі. Це не вдалось зробити в 2014 році, коли, ймовірно, були плани захопити всі області сходу і півдня України, і таким чином обрізати Україні морський шлях для експорту. Коли цього не вдалося зробити, вони вирішили просто заблокувати морські шляхи для українських портів. Це один з ключових викликів для України, і не лише для нас, а й для наших західних союзників. На щастя, вони розуміють це, і будемо мати надію, що ситуацію вдасться покращити, але така загроза існує, безумовно.

- Тоді хто несе відповідальність за те, що так в'яло відреагували на загрозу, про яку говорили ще з травня?

- Я вважаю, що те, що відбулось на Азові, та і в морі загалом, біля України - це наслідок своєрідної парадигми, в якій діє президент, починаючи з 2014 року, коли його стратегія спрямована на швидкий мир, без обов’язкової свободи, це те, про що я сказав вище. Внаслідок цього ми отримали величезну кількість неправильних кроків. Бо коли неправильно виставлені пріоритети, то, відповідно, неправильними і хибними будуть і наступні рішення. Чи можемо ми сказати про те, що могли дати відсіч Росії на морі? Очевидно, що ні, наші сили є не співставними. Чи означає це те, що Україна повинна розвивати свій флот? Так, повинна розвивати, але необхідно враховувати специфіку, і виходячи з далекоглядних, позитивних результатів. Зараз уже командувач Військово-морських сил України говорить про "москітний" флот. Це те, про що говорили експерти раніше: що Україна повинна діяти асиметрично в цій ситуації. Ми не повинні змагатися з Росією в силі на морі, а повинні діяти так, щоб захистити свої інтереси, і засоби повинні відповідати нашим можливостям.

З іншого боку, дуже важливо розуміти, що ось ця стратегія, основою якої були Мінські домовленості, не могла призвести до чогось іншого. Все це давало можливість для формування хибного уявлення, що з Росією можна буде домовитись на швидкий мир, пішовши на якісь політичні поступки, і що з нею можна воювати, толеруючи її медіа на своїй території, з нею можна якось співіснувати, толеруючи її бізнес на своїй території, або навіть давати їй контролювати критичні сектори української економіки. Все це в купі і є наслідком того, що ми зараз маємо в діях Росії щодо України, в тому числі і на морі.