"Росія продовжує підтримувати ПМР з однією метою", - політичний експерт про ситуацію в Молдові напередодні виборів і проблему Придністров'я

Про ситуацію в Молдові перед виборами і проблеми придністровського врегулювання журналісти поспілкувалися з виконавчим директором молдовської Асоціації зовнішньої політики (APE) Вікторією Букетару, передають Патріоти України з посиланням на Апостроф.

- Як ви можете описати політичну ситуацію в Молдові за місяць до парламентських виборів?

- Вона була зрозуміла ще за рік до виборів. Є кілька формувань, які братимуть участь у виборах. Я б їх розділила на три групи.

По-перше, це партії, які зараз при владі і просувають проєвропейський вектор, але лише офіційно. На жаль, результати реформ не помітні. Також доповіді наших європейських партнерів не показують, що проєвропейський вибір здійснюється на практиці. Я кажу про Демократичну партію і до недавніх пір Ліберальну партію, яка була в коаліції з демократами.

Другий політичний спектр - це проєвропейська опозиція: Майя Санду з PAS (партія "Дія і солідарність", - "Апостроф") і Андрій Нестасе з "Платформа DA", які об'єдналися в блок ACUM. Вони роблять великий акцент на такі концепти як верховенство права, прозорість, боротьба з корупцією.

І третій спектр представляє Партія соціалістів, які мають дуже великий рейтинг і просувають проєвразійську внутрішню і зовнішню політику.

- Ви очікуєте, що нинішня правляча партія залишиться при владі?

- Представники влади зробили низку кроків, які вітало європейське співтовариство: зокрема, тепер вибори пройдуть за змішаною системою. Венеціанська комісія рекомендувала відмовитися від планів перейти до цієї системи перед виборами, проте, це було зроблено. І зараз правляча партія, щоб отримати якомога більше голосів, використовує адміністративний ресурс.

Є й певні дії, довести які неможливо, але, за чутками, вони виходять від Демократичної партії. Наприклад, поява незалежного кандидата на ім'я Андрій Настас в списку виборчого округу, на якому балотується Андрій Нестасе. Він також є адвокатом, але отримав свою ліцензію всього за три дні до реєстрації кандидатом. Мало хто повірить, що це збіг. Подібний трюк використовували і на парламентських виборах в 2014 році.

- Як ви можете охарактеризувати суспільні настрої напередодні виборів? Чи є втома від політики?

- Настрої громадян дуже різні. Є ті, хто кажуть, що втомилися від політики, їх це більше не цікавить, тому що політичне життя в Молдові і всі ці події дуже сильно впливають на їхнє життя. Наприклад, коли наша Асоціація зовнішньої політики проводила тренінги з антидискримінації в регіонах, одним з виявлених критеріїв був політичний. Якщо ти не член правлячої партії, тобі складніше протриматися на роботі або мати можливості для підвищення.

Дуже багато хто скаржиться й на те, що їм забороняють говорити про те, що відбувається в державних установах. І ми бачимо, що люди починають бояться. Раніше свобода слова була більшою, а зараз люди намагаються не говорити про свої політичні вподобання, щоб уникнути проблем.

Також ми бачимо певний розкол в суспільстві: є громадяни, які підтримують проєвропейський вектор, і є половина населення, яка більше схильна підтримувати проєвразійський вектор. Як я вже говорила, Партія соціалістів має досить високий рейтинг.

І це є проблемою. Але не тільки суспільства, а й політичних акторів, тому що їм вкрай вигідно підтримувати розкол в суспільстві. Якщо раніше цей розкол був обумовлений геополітичними перевагами, то зараз ми можемо з упевненістю говорити, що він підтримується деякими політичними партіями.

- Чи є ризик приходу соціалістів до влади на найближчих виборах?

- Я не думаю, що вони матимуть більшість. Не знаю, чи можемо ми навіть зараз говорити про те, що вибори будуть вільними і чесними. Також я не вірю, що Демократична партія дозволить Партії соціалістів отримати більшість. Думаю, вони зроблять все можливе, щоб цього не сталося. Вже зараз, аналізуючи те, що відбувається, ми повинні поставити під сумнів прозорість цих виборів.

- Це якраз те, про що говорить проєвропейська опозиція. І що робити в цій ситуації?

- Це складне питання, і його обговорюють вже дуже довго. Навіть посол ЄС в Молдові Петер Міхалко сказав, що ці вибори будуть тестом демократії для Молдови. Уже зараз виявляються певні порушення. Тому, як я сказала раніше, дуже важко говорити про вільні і чесні вибори. У мене, на жаль, немає відповіді на питання, що з цим робити. Рішення про скасування результатів місцевих виборів не змінили навіть під тиском міжнародної спільноти...

- Ви прогнозуєте, що Демократична партія залишиться при владі. Значить, змін у зовнішній політиці очікувати не варто?

- Перемога Демократичної партії відбудеться, якщо не буде якоїсь бурхливої реакції від громадян. По-друге, вона залежить від того, які методи будуть використані для крадіжки голосів. Є приклад 2009 року, коли в результаті "революції 7 квітня" змінився режим. Тому складно з упевненістю прогнозувати результат.

Однак якщо подивитися на те, що відбувається зараз, то так, ми можемо говорити про перемогу Демократичної партії, але також про хороший результат Партії соціалістів.

Зміна зовнішньої політики не в інтересах будь-якої партії. Всі розуміють, що лише Євросоюз може допомогти Молдові, зокрема з фінансової точки зору. Риторика Демократичної партії щодо Росії досить агресивна, і я не думаю, що в найближчому майбутньому ця тактика зміниться. Вони й надалі просуватимуть проєвропейські меседжі.

- У чому виражається декларативність цієї проєвропейської політики?

- Реформи, передбачені Угодою про асоціацію, не були доведені до кінця. Якщо прочитати доповіді ЄС, то побачимо, що наголошується на кризі демократії в плані свободи слова та свободи медіа, верховенства права, судової системи. Ми бачимо концентрацію влади. Щотижня [голова Демократичної партії] пан Плахотнюк в певний день оголошує на прес-конференції про реформи або політику держави. Це один з важливих аргументів про те, що не уряд є генератором політик і реформ, а певна партія і певна людина.

- Чого ви очікуєте далі від політики щодо Придністров'я?

- Це дуже складне питання. Точно можу сказати, що Придністров'я - це тест для Росії: вони перевіряють, що можна зробити і як це працюватиме в інших місцях. Сценарій Придністров'я був використаний і на Донбасі, і в Криму тощо. Усі експерти вважають, що кроки в рамках переговорів з Придністров'ям повинні бути дуже добре обдуманими.

У Молдові з боку політичних акторів немає чіткості про те, як вони бачать вирішення Придністровського конфлікту - є певний вакуум. Президент просуває одну політику, а уряд має зовсім іншу. Тому немає спільного бачення, якою має бути стратегія вирішення конфлікту. Це одна з найбільших проблем для Молдови. Це перше.

По-друге, процес переговорів у форматі "5+2" (у ньому беруть участь Молдова, Придністров'я, ОБСЄ, США, ЄС, Росія і Україна, - ред.), на мою думку, є нефункціональним. Україна і Росія в ньому медіатори, і складно зрозуміти, як воюючі між собою країни можуть співпрацювати в цьому форматі, щоб виявити якісь можливості для вирішення придністровського конфлікту.

По-третє, Молдова подала резолюцію до Генасамблеї ООН про виведення російських військ з Придністров'я. Тобто, з одного боку, Росія є медіатором в Придністровському конфлікті, а з іншого - агресором у тому ж конфлікті. Це протиріччя і визначає неможливість вирішення конфлікту. Якщо його не усунути, розв'язати конфлікт буде дуже складно. Я не думаю, що це трапиться в найближчому майбутньому. Це не в інтересах жодного актора. Тому що Придністровський регіон є буферною і неконтрольованою зоною, де можна вирішувати багато проблем, які неможливо вирішити там, де діє верховенство права і є правові рамки.

У той же час, ми повинні розуміти, що це дуже бідний регіон, де залишилося дуже мало людей. В майбутньому потрібно буде обговорити і демографічне питання.

- Одна з думок полягає в тому, що нинішня стратегія малих кроків інтеграції Придністров'я - тобто практичні заходи - йде на користь. По-перше, тому що поліпшується життя жителів Придністров'я. По-друге, тому що це дійсно підвищує взаємопов'язаність Придністров'я з іншою Молдовою. Ви з цим згодні? Або все-таки ця стратегія імітує мирний процес?

- Ви практично висловили думку уряду. Це офіційна думка, що малі кроки допомагають. Однак якщо подивитися на думки експертного співтовариства, то багато хто говорить, що більшість малих кроків - Віденські протоколи - не були до кінця обдумані і містять елемент зменшення суверенітету. Тому складно прийти до однозначної думки, що це хороший підхід. Однак потрібно подивитися, яким буде вплив цих кроків через якийсь час.

Один з найважливіших факторів полягає у відсутності визначеності. Наприклад, фермери з Молдови вже можуть обробляти свої землі в Придністровському регіоні, але ці землі їм дали в оренду на 20 років. Хоча це їхні землі, вони - власники. А що буде після 20 років? У кожному схваленому документі придністровська влада залишила елемент, який дозволяє їй зробити крок назад.

- Україна і Молдова здійснюють різні стратегії політики щодо окупованих територій. Зокрема, в плані переговорів з "владою" окупованого регіону. Чи доцільно тут взагалі проводити паралелі? Чи здається вам підхід Кишинева виправданим?

- У Києва є можливість аналізувати інші конфлікти і побудувати свою стратегію. У Молдові це неможливо - не можна просто взяти і перестати спілкуватися з Лівим берегом. У нас була певна політика в перебігу 25 років, були підписані певні документи - їх дуже багато, більше ста. Їх все одно потрібно дотримуватися. Придністровський регіон вже був ідентифікований як учасник переговорів у форматі "5+2".

Важливо, що приносить діалог, як ти його будуєш, яка в тебе стратегія. Багато хто говорить про те, що молдовський уряд робить дуже багато поступок Придністров'ю.

Але Україна має можливість вибрати шлях і більше можливостей, щоб вирішити, як будувати діалог. Є певна допомога з боку США і ЄС - те, чого у нас не було на початку конфлікту. І всі знають, що агресор - Росія, і значить, вона повинна відповідати. А ось поїдете в Придністров'я - вам розкажуть, що це незалежна держава і окремий народ. Під цим приводом йде побудова державності.

- Чи є правдивою думка, що так званий уряд Красносєльського останнім часом приймає деякі рішення без оглядки на Москву, тобто має певну самостійність?

- Ні, не думаю, що є ця самостійність. Просто певні питання Росії нецікаві, і вони не хочуть на це витрачати час. І у Красносєльського з'являється можливість самому приймати рішення. Але всі важливі рішення приймає Москва.

- У чому, на вашу думку, зараз є головний інтерес Росії у зв'язку з Придністров'ям?

- Росія зараз не має фінансової можливості продовжувати підтримувати Придністров'я в тій мірі, в якій це робила досі. Думаю, це найважливіший елемент. Але Придністров'я не тільки дозволяє Росії впливати на Молдову - цей анклав був спеціально сформований, щоб впливати на Україну і регіон в цілому. Росії Молдова нецікава - їй цікава Україна. Це було зрозуміло з самого початку. Тому я думаю, що навіть якщо у Росії немає можливості надавати фінансову допомогу Придністров'ю, вони й надалі підтримуватимуть цей режим і ситуацію. Тому що проблема Придністров'я для них є одним з найпотужніших інструментів підтримки нестабільності в регіоні.