"Росія продовжує шантажувати Європу, але ключі від успіху або неуспіху "Північного потоку-2" лежать у Вашингтоні", - експерт

Якщо все відбуватиметься за планом, то саме цього року добудують «Північний потік-2». Принаймні, як сподівався голова «Газпрому» Олексій Міллер, вже з нового, 2020-го, року буквально з 1 січня ще однією трубою російський газ подаватиметься до Європи в обхід України. Так?

Навіть якщо буде труба прокладена, то навіть «Газпром» говорить про те, що 1 січня 2020 року відбудеться технічний запуск. Тобто там піде якийсь тестовий обсяг газу. А до виведення на повну проектну потужність 55 мільярдів кубометрів знадобиться ще 1,5-2 роки. Але якщо газогін буде добудовано і виведений на проектну потужність, то це сценарій обнулення транзиту через Україну спільно з «Турецьким потоком». Тому прем’єр Польщі абсолютно точний у своїх оцінках. Більше того, Росія з минулого року завела мову і про третій «Північний потік». Росія продовжує шантажувати Європу, використовуючи фактор Німеччини, яка запевнює всіх партнерів по ЄС, союзників по НАТО, що це тільки бізнес, нічого іншого. Але всі розуміють, що це зовсім не так.

Російська сторона запевнює побічно і нас, напряму і Берлін, Брюссель, що транзит через Україну буде збережений. Навіть називається цифра – 10-15 мільярдів кубічних метрів на рік. 15 мільярдів транзиту, який може бути збережений, і потужність ГТС України – 142 мільярди – це означатиме нерентабельну роботу ГТС. Технологічно як система вона не функціонуватиме. Просто будуть завантажені одна-дві труби і все. На рівні нульової рентабельності, важливо було би зберегти обсяг 60 мільярдів.

Росія не прагне зберегти транзит через Україну. Що зараз говорить – та риторика спрямована на короткочасний період (2-3 роки), поки вони виводитимуть на проектну потужність свої газопроводи. «Турецький потік» вже у цьому році мають запустити, першу нитку, що піде на ринок Туреччини. З другою ниткою поки що незрозуміла ситуація. Але Росія її намагається проштовхнути. І це вже буде як саме проект постачання на європейський ринок. Росія враховує тут уроки «Південного потоку-2», як обійти європейське законодавство, щоб у Єврокомісії не було заперечень. Практично це успішно вдасться.

Російські обхідні проекти – це відкатопроводи. Задоволення забаганок різних «металургійних баронів», а далі йде піраміда політичної корупції в Росії на чолі з Путіним. А коли йдеться про продовження в Європі – це точно те ж саме, тільки там вже інтереси задовольняються саме європейських бізнесменів, політиків, експертів...

– Американці можуть заблокувати «Північний потік-2» все-таки?

Ситуація для «Північного потоку-2» не виглядає безхмарною. У самій Німеччині ситуація змінюється. Що на сьогодні маємо, то достатньо серйозно відрізняється від становища, що було півроку тому. Послаблення позиції Ангели Меркель, різночитатання і різні думки в самій урядовій коаліції і навіть всередині тієї ж Соціал-демократичної партії Німеччини, яка традиційно є одним із основних лобістів російських інтересів. І Німеччина раптом прозріла, що Росія продовжує вводити на бойове чергування ракетні комплекси типу «Іскандер» чи ракети «Калібр» поблизу калінінградського анклаву.

Ключі від успіху або неуспіху «Північного потоку-2» лежать у Вашингтоні. Після всіх різдвяно-новорічних свят зайшла мова знову у Вашингтоні про повернення до санкційного режиму проти «Північного потоку-2» вже на рівні конкретних дій – санкційні дії проти компаній підрядників, без яких «Газпром» технічно не в змозі реалізувати цей проект. Мова передовсім про швейцарську Allseas, яка виконує левову частку – 90% робіт з укладки трубопроводів, яка була задіяна і в Чорному морі.

400 кілометрів трубопроводу вже укладено. Обидві нитки – це загалом по дну Балтійського моря 2,5 тисячі кілометрів. Довжина кожної магістралі – 1240 з чимось кілометрів. Певна частина вже зроблена, але це не означає, що успіх вже в кишені у росіян.

Принциповий момент. Це – хабар Європі. На сайті німецького МЗС не знайдете словосполучення «російська агресія», а «конфлікт в Україні». Німеччина, Франція у складі «нормандського формату» вирішують не питання російської агресії, а «конфлікту в Україні». Така позиціях наших партнерів багато в чому продиктована тим, що запропонований цей політичний хабар.

За певних обставин може відновитися співпраця «Нафтогазу» з «Газпромом». Але я не бачу поки що доброї волі з російської сторони. Мова не йде про відмову від того, що ми вже виграли в арбітражі. Звичайно (реверс залишиться – ред.). Мова йде про транзитний контракт і що стосується ситуації після 1 січня 2020 року.