Росія робить ставку на внутрішній конфлікт: Розкрито план Кремля в Україні

"Дії української влади щодо отримання томосу про автокефалію та заяви щодо закріплення в Конституції прагнення до вступу в ЄС і НАТО змушують Росію прискорювати свою підготовку до фази активного втручання і роздмухування внутрішнього конфлікту в України.

Можна чітко прослідкувати декілька ключових ознак такої підготовки Кремля.

По перше, формування тотальної недовіри до української влади.

Інформаційні зусилля Кремля сьогодні полягають не в тому, щоб змусити українців повірити в щось – привабливість російського вектору чи цінностей "русского мира". Ніхто вже не кричить, не говорить і навіть не натякає, що "Путін – молодець". Основний акцент робиться на розхитуванні ситуації всередині України та викликанні потрібних емоцій – зневіри і депресії.

Зникли, наче їх і не було, грубі маркери "київська хунта", "каратєлі", "failed state" тощо – "зрада" культивується звичайною лексикою. Для цього використовуються проросійські політики і "експерти", яких запрошують на телеканали і яких цитують проросійські інтернет-видання, а також боти у соцмережах Facebook, Youtube, Twitter.

Один із головних наративів, якого намагаються наполегливо просувати – "найбільша загроза для України – це Порошенко, а не Росія". Причому, доносять цю ідею взаємовиключними меседжами. Мовляв, це "президент війни", який наживається на ній, і "бандерівець", як нещодавно його назвав російський пропагандист Соловйов. І в той же час, паралельно, поширюють думку, що президент вже здав країну росіянам і фактично капітулював, я як аргументи наводять "вишки Бойко", співробітництво Банкової з одіозним мером Одеси Трухановим, а віднедавна ще й закриття "справи Кернеса".

Інші приклади – "підвищення тарифів на газ – це злочин проти народу", "реформа освіти перетворює нас на відсталу країну", "бардак і розбиті авто у поліції", "децентралізація – це гроші дали і забрали", "економіка в кроці від дефолту", "офіцери біжать з армії", "реформа охорони здоров’я вбиває українців".

До того ж, Кремль залучається до формування недовіри не тільки до української влади, але й до західних партнерів. Як приклад, максимально "зрадницькі" тлумачення висловлювань Трампа про необхідність повернення Росії до G7 і чуток щодо Криму, а також гіперболізовано "зрадницькі" коментарі щодо зустрічі Трампа з Путіним у Гельсінкі. Візит деяких європейських лідерів до Росії на Чемпіонат світу з футболу і початок будівництва "Північного потоку-2" подаються як нехтування Європою інтересів України та дружба ЄС з Росією.

По друге, російські ЗМІ приділяють велику увагу ситуації в південно-східних і суміжних з Росією регіонах України.

Аналіз російських ЗМІ за липень 2018 року виявив, що найчастіше згадуються, окрім Донбасу та Криму, такі регіони: Одещина, Дніпропетровщина, Запоріжчина, Чернігівщина і Харківщина. Найменше згадуються новини з Хмельницької, Тернопільської і Чернівецької областей, які не становлять інтересу для Росії.

По-третє, репетиції масштабної дестабілізації.

Нещодавні вбивства "атошників" і одночасні напади на активістів у південних регіонах маскуються під внутрішні розборки через бізнес або опозиційну діяльність. Мовляв, "влада вбиває патріотів". Ефект втрати почуття безпеки був більш ніж відчутним – миттєво виросла напруга в суспільстві, яке вимагало від влади швидких розслідувань і термінових відповідей щодо замовників.

Окремої уваги заслуговують останні напади на електрички групи людей у балаклавах, які розфарбовують вагони, кидаються камінням і бризкають отруйним газом у вікна. А також напади на супермаркети підлітків у масках, які не просто крадуть, але й чомусь свідомо провокують охоронців. Незалежно від причетності чи непричетності Росії до згаданих інцидентів, можна не сумніватися, що Кремль буде мати в Україні цілі організовані групи для масових заворушень.

По-четверте, натяки проросійських політиків в Україні на можливе громадянське протистояння.

Придивіться уважно, що говорить нардеп Вадим Новинський: "Якщо розкол буде легітимізовано, велика ймовірність громадянської війни на релігійному ґрунті".

Реальних причин для громадянської війни немає, але такими заявами вимальовується підстава для обґрунтування штучно створених провокацій і сутичок. "Ми ж попереджали", – будуть пояснювати вони роботу Кремля над приготуванням соціального вибуху в Україні.

Враховуючи декілька ознак підготовки Кремля до створення ситуації глибокого внутрішнього конфлікту в Україні, є два основних сценарії розвитку подій.

"М'який" сценарій – провокування Кремлем внутрішнього конфлікту за допомогою інформаційно-психологічного впливу і диверсійно-терористичних акцій. Щоб дезорієнтувати українське суспільство і отримати перемогу для "свого" кандидата спочатку на президентських виборах, а потім привести в український парламент "свою" більшість.

Причому, цей сценарій виключає повномасштабний військовий наступ Росії на Україну, бо це непотрібно. І без цього буде досягнута ціль – достатній контроль над Україною.

"Жорсткий" сценарій – провокування справжньої громадянської війни та введення російських "миротворців" нібито "для запобігання кровопролиття".

Чи здатне українське суспільство зламати плани Кремля, який не полишає надії підкорити собі Україну? В 2014 році це частково вдалося – проукраїнська частина населення мобілізувалася і не дала Путіну реалізувати план "Новоросія" в повному обсязі. Але не факт, що Україна ще раз переживе глобальне потрясіння.

Правоохоронцям слід обов'язково працювати на випередження, а не боротися з наслідками дій Кремля. Громадяни мають об’'єднатися довкола національної ідеї і європейського майбутнього України, а не вестися на отруйно-привабливі лозунги про мир. Лише тоді Україна зможе витримати іспит на дестабілізацію."